Козланюк Петро Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Степанович Козланюк
Kozlanuk20.jpg
Петро Козланюк
Псевдо Прутовий, Мережка, Переривський
Народився 30 липня (12 серпня) 1904(1904-08-12)
Перерив
Помер 19 березня 1965(1965-03-19) (60 років)
Київ
Поховання
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність прозаїк
Мова творів українська
Напрямок соціально-побутовий
Жанр оповідання, повість
Magnum opus «Юрко Крук»
Партія КПРС
Нагороди Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Червоної ЗіркиОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного Прапора

Петро Степанович Козланюк у Вікісховищі?

Петро́ Степанович Козланю́к (літературні псевдоніми: Прутовий, Мережка, Переривський) (30 липня (12 серпня) 1904(19040812), село Перерив, тепер Коломийський район, Івано-Франківська область — 19 березня 1965, Київ) — український радянський письменник, публіцист, комуніст від КПЗУ, літературний критик. Депутат Верховної Ради СРСР 3—5-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1952—1960 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у багатодітній селянській сім'ї (у родині було троє братів та троє сестер). Батько помер на початку 1915 року.

Петро Козланюк наймитував у рідному селі. Восени та на початку зими 1918 року навчався у Коломийській гімназії. Потім працював на ремонті залізничної колії, робітником Коломийського пивоварного заводу, чорноробом Коломийського паровозного депо.

Почав друкуватися в 1926 році. У 19271930 — фейлетоніст у газеті «Сельроб». У 19301932 — редактор газети «Сила». Один із засновників прорадянської письменницької організації «Горно» і журналу «Вікна». Був членом ЦК «Сель-Роб-Єдність». У 19301939 його кілька разів заарештовувала польська влада як українського прорадянського активіста. У 1936 був одним із організаторів Антифашистського конгресу діячів культури у Львові. У 1939-1940 активно працював в оргкомітеті Спілки радянських письменників України у Західній Україні.

Під час німецько-радянської війни був кореспондентом фронтових газет, коментатором радіостанції «Дніпро». Член ВКП(б) з 1943.

У 19441952 і 19541965 — голова Львівської організації Спілки письменників України. У 19451951 — головний редактор журналу «Радянський Львів».

25 серпня 1952— 9 лютого 1954 року — голова виконавчого комітету Львівської обласної Ради депутатів трудящих.

Надгробок Петра Козланюка.

Помер 19 березня 1965 року у Києві. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові (поле № 1). Автор надгробного пам'ятника — скульптор Е. Мисько.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор понад 50 книжок оповідань, памфлетів, повістей, нарисів. Його нариси і статті містять багатий фактичний матеріал про суспільно-політичну, культурно-освітню атмосферу на західноукраїнських землях 1920-1930-х років під польською окупацією.

Серед них:

Багатотомники:

  • Твори в 3-х томах (1960).
  • Твори в 4-х томах (1974—1975).

Твори Петра Козланюка перекладені на ряд мов народів СРСР та «соціалістичного табору».

Нагороди, пам'ять[ред. | ред. код]

Пам'ятна дошка в рідному селі

Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, а також медалями.

У Львові ім'ям Петра Козланюка названо вулицю (бічна Личаківської, на Кайзервальді).

Ім'ям письменника названа також вулиця в Радивилові на Рівненщині, де він жив у 1930-ті роки.

Публікації П. Козланюка[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]