Козлишин Тарас Миколайович
Козлишин Тарас Миколайович | |
---|---|
Загальна інформація | |
Народження | 24 травня 1980 Рівне, Українська РСР, СРСР |
Смерть | 26 лютого 2022 (41 рік) Київ (важке поранення) |
Поховання | Рівне |
Громадянство | Україна |
Національність | українець |
Alma Mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
Псевдо | «Карай» |
Військова служба | |
Роки служби | 2015—2022 |
Приналежність | Україна |
Вид ЗС | Збройні сили Добровольчі військові формування |
Рід військ | Механізовані війська |
Формування | |
Війни / битви | |
Тара́с Микола́йович Козли́шин (позивний «Карай»; 24 травня 1980, м. Рівне — 26 лютого 2022 Київ) — український доброволець, державний службовець, один з польових командирів Добровольчого батальйону ОУН, 93 ОМБр, випускник ННІ міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Народився 24 травня 1980 року в Рівному, проживав у Києві. Навчався у ЗОШ № 23, потім у Рівненському ліцеї-інтернаті. З 1997 по 2002 — в Рівненському інституті слов'янознавства Київського славістичного університету на факультеті міжнародних відносин за спеціальністю «Міжнародне країнознавство».
У 2002 р. вступив у Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка на факультет міжнародних відносин, де навчався на магістратурі за програмою TEMPUS TACIS[1]. Певний час працював у Національній службі посередництва та примирення. Про неминучість війни Тарас говорив ще у 2004 році. Також з 2004 р. продовжує навчання в Німеччині у Вюрцбурзькому університеті Юліуса Максиміліана.
Брав участь у мітингах на підтримку Помаранчевої революції у Брюсселі.
У 2007 р. повертається в Україну — працює в сімейному бізнесі.
У 2013 брав активну участь у Революції гідності[2].
Після спроби російської анексії Криму займається волонтерською діяльністю, бере активну участь у політичних акціях.
У 2015 р. пройшовши вишкіл у Добровольчий батальйон ОУН та брав участь у бойових діях в складі батальйону як рядовий, стрілець, кулеметник, розвідник. З початку 2015 р. по липень 2016 р. воював у селищі Піски, з червня 2016 р. по липень 2017 р. у селі Кримське сектору «Б» та тодішнього сектору «А» зони проведення АТО. За 4 ротації — 4 рази отримав поранення[3], мав контузію.
Багаторазово бував на передовій волонтером, а також аеророзвідки: із-за зміни розташування 93 ОМБр, оздоровлення або коли добровольчі формування не допускали до участі у військових діях в часи т.з. «перемир'я»[4].
З 24 листопада 2015 р. — командир резервної сотні «ОУН-Прикарпаття», керівник навчального вишколу[5]. З серпня 2016 р. — був заступником голови проводу Добровольчого Руху ОУН з політичних питань. Коли не брав участі у бойових діях, організовував фотовиставки[6], які інформували суспільство про реальні події, що відбуваються на сході країни; забіги у пам'ять про загиблих побратимів[7]; певний період був ведучим на радіо «Голос Донбасу».
Перебував у керівному складі правління ГО «Українська асоціація інвалідів АТО» в Рівненській області[8].
У жовтні 2016 р. розпочав презентації фотовиставки «Добровольчий батальйон ОУН: два роки війни», де представив, зокрема, фотографії, зроблені особисто та побратимами батальйону у зоні бойових дій[9].
У лютому 2022 р. «Карай» знову зі зброєю в руках став на захист рідної землі. Помер від важкого поранення, отриманого у бою з окупантами поблизу метро Берестейська 26 лютого 2022 року[10].
1 березня 2022 похований у місті Рівне на Алеї Героїв кладовища «Нове».[11][12].
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
"У боротьбі не за МИР, а за ПЕРЕМОГУ!" — історія Героя Тараса Козлишина. "НАШІ.Реальність сьогодення" на YouTube // ITV media group. — 2022. — 6 листопада. | |
У Рівному попрощалися з бійцем Тарасом Козлишиним на YouTube // Суспільне Рівне. — 2021. — 1 березня. | |
"Волонтерство для України...". Відеонотатки від друзів-журналістів у соцмережі «Facebook» // Тарас Козлишин. — 2016. — 9 лютого. | |
День на Думской. Тарас Козлишин на YouTube // DumskayaTV. — 2016. — 2 серпня. |
В одному з інтерв'ю Тарас Козлишин сказав: «Війна — це таке театральне дійство, яке відбувається в тебе на очах і яке переграти другий раз не вийде. Людина вийшла, зіграла свою роль — і померла. І як би ти не хотів, аби вона залишилася живою, як би не хотів повернути час назад і переграти все по новому — це неможливо. Це дуже страшно. Це поламані долі, життя… Це страждання і сльози, це матері без синів, це молоденькі вдови. Покалічені, знедолені хлопці, які віддали своє здоров'я, руки-ноги за свою країну…».
За два роки до повномасштабного вторгнення Тарас Козлишин опублікував у фейсбук фото власної руки у тактичній рукавичці з кулею, від якої чудом вцілів, та ворожою стрічкою, і написав: «У кожного, хто пройшов крізь вогонь війни, є свої сторінки душі, прочитати які можуть лише одиниці… Та й то не завжди. В мене теж є таке цінне. Це і пам'ять про, живих ще, полеглих побратимів і деякі речі, що мають неспівмірну їм цінність. Серед них і куля, що була випущена ворогом. Вона мала б влучити у ціль, та на її шляху була моя ліва рука і бокова пластина бронежилета. Лише згодом, при реконструкції траєкторії польоту кулі через руку і сліду в пластині я усвідомив, що летіла вона в серце. Це ворожа стрічка. Вона була знята з ворожого автомата, добутого в бою. Як символ-трофей для мене має значення здобутого саме в бою ворожого знамена. На ній ворожа кров. Це і мої тактичні рукавички. В них я пройшов всі свої бойові пригоди. Шкіра на них розм'якла від поту. На них ворожа кров. Саме в них попік долоню, тримаючи розпечений ствол автомата у зловісному бою 18.07.2016 року. Вони, наче символ клятви одвічної боротьби, скріпленої ворожою і моєю кров'ю. Є, звісно, і інші речі, з якими мене пов'язує пам'ять про війну. Однак саме ці особливі. Через присутність саме цих речей казав, кажу і буду казати — Наш Бій Ще Попереду!»[13].
7 листопада 2016 р. в одному зі своїх віршів Тарас написав: «…У сильного тата є слабкість — це діти. У мужнього тата є страх за дитя. Кожен татусь вміє мліти, радіти, Заради дитини віддати життя»… На жаль, сумна звістка про героїчний чин застала зненацька[14].
Дружина Олеся, троє дітей[15].
8 липня 2022 р. Рівненська міська рада на честь Тараса офіційно затвердила перейменування вулиці Жукова на вулицю Тараса Козлишина[16].
1 серпня 2022 р. на ресурсі memory.rv.ua у рубриці "Революція гідності. Війна. Рівненщина" Рівненською територіальною громадою була опублікована[17] та оновлюється загальна інформація про земляка Тараса Козлишина.
22 серпня 2022 р. рішенням № 2408 Рівненської міської ради Тарасові Козлишину посмертно надано звання «Почесний громадянин міста Рівного»[18].
Українські ветерани провели маратон на вшанування Тараса Козлишина та інших трьох воїнів, які також готувалися до маратону в США, але загинули в боях за Україну[19].
Пам'яті нагородженому численними народними нагородами другу Наталією Крісман присвячені рядки «Караю, Караю!»[20].
30 листопада 2023 року в обласному ліцеї Рівного була презентована книга полеглого воїна під назвою "Я не за мир — я за перемогу"[21].
- ↑ Шевченківці, які загинули в російсько-українській війні з 2014 року. ТАРАС КОЗЛИШИН [Архівовано 2023-09-27 у Wayback Machine.] // Інформаційно-обчислювальний центр КНУ
- ↑ Вічна Пам'ять Загиблим Героям Майдану! Сумуємо… [Архівовано 27 вересня 2023 у Wayback Machine.] // Berlin-visual.com
- ↑ У Чернівцях триває фотовиставка «Добровольчий батальйон ОУН: два роки війни» [Архівовано 2023-09-29 у Wayback Machine.] // Новини в газеті Версії
- ↑ «Невеликий сюрприз від наших друзів-журналістів…» [Архівовано 2023-09-28 у Wayback Machine.] // Jana Plotnikova
- ↑ Добровольчий батальйон ОУН розпочинає свою навчальну роботу на Прикарпатті [Архівовано 24 листопада 2015 у www.facebook.com] // Резервна сотня ОУН Прикарпаття
- ↑ У Рівному відбудеться фотовиставка бійця батальйону ОУН [Архівовано 22 жовтня 2016 у charivne.info] // Інтернет-портал «ЧаРівне.інфо»
- ↑ У Києві відбудеться забіг у пам'ять загиблих воїнів АТО [Архівовано 2023-09-27 у Wayback Machine.] // Укрінформ
- ↑ У Києві відбудеться забіг у пам'ять загиблих бійців АТО [Архівовано 2023-09-27 у Wayback Machine.] // Главком
- ↑ У Рівному відкрили фотовиставку «Добровольчий батальйон ОУН: два роки війни» [ФОТО] [Архівовано 2023-09-29 у Wayback Machine.] // ТОВ "Телерадіокомпанія Рівне 1
- ↑ Журналісти показали наслідки битви біля метро Берестейська у Києві (відео) [Архівовано 2024-03-02 у Wayback Machine.] // СтопКор — антикорупційні новини України
- ↑ Рівняни попрощались з Героєм Тарасом Козлишиним (Караєм) [Архівовано 2023-09-27 у Wayback Machine.] // Horyn.info
- ↑ Сьогодні Рівне прощатиметься з Героєм Тарасом Козлишиним [Архівовано 2023-09-29 у Wayback Machine.] // ТОВ "Телерадіокомпанія Рівне 1
- ↑ «Час невблаганний. Ми ніколи вже не будемо такими, як були „тоді“…» [Архівовано 20 вересня 2020 у www.facebook.com] // Тарас Козлишин
- ↑ Рівне прощатиметься з Героєм Тарасом Козлишиним, загиблим під час оборони Києва (ФОТО) [Архівовано 2023-09-29 у Wayback Machine.] // Радіо Трек
- ↑ Олег Володарський: «Ти помолись, Олесю, за нього…» [Архівовано 7 листопада 2018 у blog.i.ua] // Blog.i.ua
- ↑ На честь кого і чого названі вулиці у Рівному: роз'яснення про перейменування [Архівовано 15 липня 2022 у topnews.rv.ua] // Стрічка новин Рівного
- ↑ Козлишин Тарас Миколайович [Архівовано 2024-08-30 у Wayback Machine.] // Щербан Раїса. Війна (2022), Рівненська територіальна громада, Рівненський район
- ↑ Почесні громадяни міста Рівного [Архівовано 2023-04-06 у Wayback Machine.] // Рівненська міська рада та її виконавчий комітет
- ↑ Українські ветерани провели маратон [Архівовано 2023-09-27 у Wayback Machine.] // «Свобода» — газета української громади в Америці
- ↑ Пам'яті Тараса Козлишина (друга Карая) [Архівовано 2023-09-27 у Wayback Machine.] // Roman Koval
- ↑ В обласному ліцеї Рівного презентували книгу полеглого воїна (ВІДЕО) [Архівовано 2024-08-30 у Wayback Machine.] // ТОВ «ТРК "Ритм"»