Козлов Микола Володимирович

Козлов Микола Володимирович
Майор
Загальна інформація
Народження	24 липня 1953(1953-07-24) Кізел, Пермський край, РРФСР
Смерть	23 травня 2014(2014-05-23) (60 років) Карлівка, Мар'їнський район, Україна °загиблий у бою
Громадянство	Україна
Псевдо	«Матвій»
Військова служба
Приналежність	Україна
Формування	«Донбас»
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Карлівку
Командування
Начальник штабу батальйону
Нагороди та відзнаки

Мико́ла Володи́мирович Козло́в (24 липня 1953, м. Кізел, Пермська область, РСФСР — 23 травня 2014, с. Карлівка, Мар'їнський район, Донецька область, Україна) — майор у відставці, український військовик, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

З 1980 року родина проживала в селищі Білозерське Донецької області. Працював шахтарем на шахті, де робив і його батько. Чемпіон Донецької області серед юніорів з боксу. Призваний на строкову службу, після демобілізації вступив до Московського вищого прикордонного командного училища. Служив у прикордонних військах, у Грузинській РСР, начальник прикордонної застави, Ахалціхський загін, здійснив кілька затримань, аж до 1990-х — південноосетинської війни 1991—1992. Після звільнення проживав з родиною у Запорізькій області, де з 1960-х жили його батьки.

Війна

Коли на Майдані почали розстрілювати людей, Козлов не повірив та вирушив до Києва особисто в усьому пересвідчитися. 20 лютого був на Майдані, виносив поранених, доносив покришки. Побачене стало для нього одкровенням:

Несуть хлопчину з двома кулями в грудях на щиті - він такий дрібненький, що весь поміщався на дерев'яному щиті, котрим прикривався. З нього кров цебенить, а він співає гімн України.

Для росіянина, радянського офіцера Миколи Козлова анексія Росії в Криму стала справжнім шоком. Доброволець, у військкоматі не взяли, пішов в добровольчий батальйон. Начальник штабу батальйону територіальної оборони Донецької області «Донбас» (на той час батальйон не входив до складу ЗСУ чи Нацгвардії). Псевдо «Матвій» взяв на честь свого діда по матері Матвія Шатрова, котрий загинув у боях за Ленінград в часи Другої світової війни.

На передовій з 8 травня 2014-го. У складі взводу (25 бійців), вранці 23 травня 2014 року, пересуваючись колоною з легкових автомобілів і мікроавтобусів, зі стрілецьким озброєнням біля села Карлівка, Марьїнского району, Донецької області попали в засідку терористів батальйону «Восток» (100 осіб) і прийняли бій. Терористи з числа колишніх кримських «беркутівців» та чеченців, на трьох БТР-ах, були озброєні крупнокаліберними кулеметами та гранатометами. В ході бою терористам підвозилося підкріплення з Донецька. Кількість їх була доведена до 300 чоловік. Згідно повідомлень Семена Семенченка батальйон «Донбас» втратив 5 чоловік загиблими та 6 — пораненими. Терористи — 11 загиблими, 6 — пораненими.

Будучи важкопораненим, практично знерухомленим — 5 кульових та 1 осколкове поранення (у тому числі в шию та хребет, прострелені обидві ноги), майор Козлов прикривав відхід товаришів, загинув у бою з терористами, перед смертю встигнув подзвонити до дружини та оповів: «Прощай». Тоді ж загинули Олег Ковалишин («Рейдер»), Василь Архіпов («Дід»), Олексій Мірошниченко («Федір») та Денис Рябенко («Рябий»), ще п'ятеро бійців зазнали поранень.

Без Миколи Володимировича залишилися дружина, донька Олена, два сини — Михайло та Павло. Павло Миколайович Козлов — молодший сержант, вояк 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, зазнав поранення під час одного з боїв, батько ще за життя застав нагородження сина медаллю «За мужність».

Похований в селі Вищетарасівка, Томаківський район.

Нагороди та вшанування

• нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно).

Джерела

• Козлов Микола Володимирович («Матвій»)
• Росіянин-офіцер «Донбасу» Микола Козлов поліг за «Україну»: після подій в Криму у нього відкрилися очі (рос.)
• Будучи важкопораненим, батько намагався затримати терористів (рос.)
• На війну попросився добровольцем… // «День». 29-05.2014.