Козуб Іван Гнатович
Іван Гнатович Козуб (25 травня 1896, Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія — 1985, Київ, УРСР) — український революціонер, один з організаторів селянського загону самооборони на Переяславщині в часи Громадянської війни, перший голова Бориспільського райвиконкому, жертва сталінських репресій, автор книги спогадів «Доба і доля»[1].
| Іван Гнатович Козуб | ||||
|---|---|---|---|---|
 Іван Козуб з дружиною Вірою, Москва, 1927р | ||||
| Народився |
25 травня (6 червня) 1896 Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія | |||
| Помер |
1985 Київ, СРСР | |||
| Громадянство | Російська імперія, Українська Народна Республіка, Українська Держава, Радянський союз | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Нагороди | Георгіївський хрест | |||
|
| ||||
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 25 травня 1896 року у селі Капустинці Пирятинського повіту Полтавської губернії, в родині козака Гната Васильовича Козуба та селянки Марії Федорівна Куліш.
В ранні роки дитинства був кволим, часто хворів. В віці 10 років від хвороби померла мати, а батька в 1919 за діяльність сина вб'ють денікінці.