Койне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Greek alphabet alpha-omega.svg

Стаття з серії:
Грецька мова


Койне́ (від грец. κοινὴ διάλεκτος — «спільна мова») — діалект грецької мови періоду приблизно від 300 до н. е. до 300 року н. е. Цим діалектом написані майже усі твори Нового Заповіту та велась проповідницька діяльність Апостола Павла та інших христянських апостолів із розповсюдження Євангелії у країнах Середземноморського басейну. Однією з найвідоміших пам'яток письма койне є Розетський камінь.

Поступово слово «койне» набуло інших значень, наприклад, як функціональний тип мови, що використовується як основний засіб повсякденного спілкування з широким діапазоном комунікативних сфер в умовах регулярних соціальних контактів між носіями різних діалектів або мов.

Російська мова набула статусу койне з створенням російськоі імперіі. Під різними приводами іі прозивали руською, але і Михайло Ломоносов виюдаючи "Граматику Російськоі мови" та і козак луганський Даль писали на койне і про койне, коментуючи на прикладах походження з першоджерел. Наприклад акання москвитів, що зббереглося до наших днів, хоч Ломоносов пояснюе цю типову помилку та іі походження від безграмотності. За часів СРСР російську спрощують і вона стае мовою міжетнічного спілкування, а з часом стае одніею з мов міжнародного спілкування.

Стародавня Греція[ред.ред. код]

Спочатку термін «койне» використовувався в лінгвістиці лише стосовно загальногрецької мови, яка склалася в еліністичний період (IV—III ст. до н. е.) на іонійсько-аттичній діалектичній основі і виконувала функції спільної мови ділової, наукової і художньої літератури Греції до II—III ст., хоча вже на початку нової ери виникає рух «аттикистів» (Лукіан) проти панування койне, за відродження норм старої аттичної літератури. Еліністичне койне, що заступило давні грецькі діалекти, стало історичною основою для сучасних грецьких діалектів, утворених після розпаду койне.

Сучасність[ред.ред. код]

Сучасна соціолінгвістика трактує койне у ширшому сенсі — як будь-який засіб спілкування (головним чином усного), що забезпечує постійну комунікативну зв'язаність певного регіону.

Вирізняють міські койне і койне ареалу (країни). Роль койне може виконувати наддіалектна форма певної мови, розвинута на базі одного або кількох її діалектів, а також одна з мов, якими розмовляють у цьому ареалі (наприклад, у багатомовній Республіці Малі роль койне грає мова бамана (бамбара), що має наддіалектну форму, яка склалася як столичне койне у Бамако). Усні койне посідають проміжне становище між лінгва-франка та загальнонаціональною літературною мовою. Койне (особливо міське) є важливою передумовою формування літературної мови. Іноді койне розглядають поруч з піджинами, однак процес формування койне є суттєво відмінним: піджинізація передбачає істотну структурну модифікацію мови-джерела, натомість койне здебільшого розвивається у бік збереження і збагачення мови або діалекту, що перетворюються на койне. Піджин формується в умовах контакту і взаємного впливу різних мов, а койне найчастіше (хоча й не завжди) утворюється на базі діалектів однієї мови або близько споріднених мов. У деяких випадках піджин може набути функцій койне з наступним розвитком у бік креольської мови. Крім усних, можливі також письмові форми койне — наприклад, латинська мова у ролі науково-письмового койне у середньовічній Європі.

Приклади[ред.ред. код]

  • У Російській імперії койне російської мови було формалізовано в «Граматиці російської мови», що значною мірою наслідувала граматику Смотрицького. «Граматика Ломоносова» виписана на основі української мови та московського і північного койне.
  • У США було створене мінімізоване койне у вигляді основного функціонального набору для натуралізації мігрантів, що став прототипом та основою одної з мов програмування — «бейсик».
  • Есперанто, створене на основі лексики романських, германських і слов'янських мов, є найбільш відомим сучасним койне світового рівня.
  • Російська мова була панівною у СРСР і залишається мовою міжетнічного спілкування в СНД.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • В. А. Виноградов. Койне. Лингвистический энциклопедический словарь. Москва, Советская энциклопедия, 1990.
  • Головач Уляна, Шепель Галина. Грецька мова: койне елліністично-римського періоду. — Львів: Видавництво УКУ, 2011—492 с.