Койне (мовознавство)
У мовознавстві койне́ (від грец. κοινὴ διάλεκτος — «спільна мова») — це стандартизована або загальноприйнята мова чи діалект, що виникла в результаті контакту, змішування та часто спрощення двох або більше взаємозрозумілих різновидів однієї мови.[1]
Оскільки мовці вже розуміли один одного до появи койне, процес койнезації не такий різкий, як піджинізація та креолізація. На відміну від піджинізації та креолізації, у койнезації немає «цілі», та мовцям не потрібно відмовлятися від своїх власних мовних різновидів.
Нормальний вплив між сусідніми діалектами не розглядається як койнезація. Різновид койне з'являється як новий розмовний різновид на додаток до початкових діалектів. Це не змінює жодного існуючого діалекту, що відрізняє койнезацію від нормальної еволюції діалектів.[2]
Діалекти койне[ред. | ред. код]
- Австралійська англійська — діалект, який спочатку виник як суміш англійської кокні та ірландської англійської 18-го століття, а згодом певним чином вплинув на англійську літературну вимову в 19-му столітті.[3]
- Центральноазіатська корейська (корьо мар), заснована на юкчинському діалекті та багатьох інших різновидах північно-східної корейської.[4]
- Поетичне койне на основі староарабської і класичної арабської.
Мови койне[ред. | ред. код]
- Фіджійська гінді
- Карибська гіндустані
- Дано-норвезька, основа найбільш широко використовуваного письмового стандарту Норвегії, букмол.
- Грецьке койне — мова, яка дала назву загальному явищу.
- Сучасний іврит, унікальний тим, що є міжчасовим койне різних етапів івриту.
- Паленбангська мова, на якій розмовляють на Південній Суматрі.
Передумови[ред. | ред. код]
Термін "койне", що в перекладі з грецької означає "загальний", вперше був використаний для позначення форми грецької мови, яка використовувалася як лінгва франка в елліністичний та римський періоди.[5] Він виник як змішана народна мова серед простих людей в Пейреї, морському порту Афін, який був населений греками з різних частин Середземномор'я.[6][7]
Койнеїзація призводить до появи нових діалектних різновидів в результаті контакту між носіями взаємозрозумілих різновидів цієї мови. Койнеїзація є окремим випадком діалектного контакту, і вона, як правило, відбувається в нових поселеннях, до яких люди мігрували з різних частин однієї мовної області. Койнеїзація зазвичай займає два-три покоління, щоб завершити, але вона може бути досягнута протягом першого покоління.[8]
Мовні варіації є систематичними, оскільки вони можуть бути пов'язані з соціальний поділ всередині громади, такі як клас і стать. Можна показати, що зміни походять від певних соціальних груп, заснованих на цих поділах. Однак останнім часом ряд лінгвістів стверджують, що мовна зміна лежить на особистості.[9][10]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Siegel, Jeff (2001). Koiné formation and creole genesis. Creolization and Contact. John Benjamins Publishing Company. с. 175. ISBN 978-90-272-9771-6.
- ↑ For example: Campbell, John Howland; Schopf, J. William, ред. (1994). Creative Evolution. Life Science Series. Jones & Bartlett Learning. с. 81. ISBN 9780867209617. Архів оригіналу за 20 Січня 2022. Процитовано 20 квітня 2014. «[...] the children of pidgin-speaking parents face a big problem, because pidgins are so rudimentary and inexpressive, poorly capable of expressing the nuances of a full range of human emotions and life situations. The first generation of such children spontaneously develops a pidgin into a more complex language termed a creole. [...] [T]he evolution of a pidgin into a creole is unconscious and spontaneous.»
- ↑ Kerswill, P. (2002). Koineization and accommodation. In J. K. Chambers, P. Trudgill & N. Schilling-Estes (Eds.), The handbook of language variation and change (pp. 669—702). Oxford: Blackwell.
- ↑ Kwak, Chung-gu (2007). Data and Ressarches for Korean dialect in Central Asia. Journal of Humanities (кор.) 85: 231–272. Архів оригіналу за 31 Серпня 2021. Процитовано 20 Січня 2022 — через Institute of Humanities.
- ↑ Siegel, 1985, p.358; Bubenik, 1993, Dialect contact and koineization: the case of Hellenistic Greek.
- ↑ Thomson, 1960, p.34, quoted in Siegel, 1985, p.358
- ↑ Thomson, 1960, The Greek language. Cambridge: W. Heffer & Sons.
- ↑ Labov (1972), Sociolinguistic patterns. Philadelphia: Pennsylvania University Press.
- ↑ J. Milroy, 1992, Linguistic variation and change. Oxford: Blackwell
- ↑ Croft, 2000, Explaining language change: An evolutionary approach. Harlow: Longman.
Джерела[ред. | ред. код]
- Britain, D; Trudgill, Peter (1999). Migration, new-dialect formation and sociolinguistic refunctionalisation: Reallocation as an outcome of dialect contact.. Transactions of the Philological Society 97 (2): 245–256. doi:10.1111/1467-968x.00050.
- Kerswill, P. Koineization and Accommodation. У Trudgill, Peter; Schilling-Estes, N. The handbook of language variation and change. Oxford: Blackwell Publishing. с. 669–702. Архів оригіналу
|archiveurl=вимагає|url=(довідка) за 1 Липня 2014. Процитовано 20 Січня 2022. - McWhorter, John H. (1998). Identifying the creole prototype: Vindicating a typological class. Language 74 (4): 788–818. JSTOR 417003. doi:10.2307/417003.
- Mesthrie, R. (2001). Koinés. У Mesthrie, R. Concise encyclopedia of sociolinguistics. Amsterdam: Elsevier. с. 485–489.
- Siegel, Jeff (1985). Koines and koineization.. Language in Society 14 (3): 357–378. doi:10.1017/s0047404500011313.
- Trudgill, Peter (1986). Dialects in contact. Oxford: Blackwell Publishing.
- Weinreich, Uriel (1953). Languages in Contact: Findings and Problems. ISBN 9783110802177. Архів оригіналу за 20 Січня 2022. Процитовано 20 Січня 2022.