Койне (мовознавство)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Незважаючи на різні діалекти, поширення койне в Стародавній Греції дозволило різним грецьким політичним утворенням підтримувати комерційні та дипломатичні відносини.

У мовознавстві койне́ (від грец. κοινὴ διάλεκτος — «спільна мова») — це стандартизована або загальноприйнята мова чи діалект, що виникла в результаті контакту, змішування та часто спрощення двох або більше взаємозрозумілих різновидів однієї мови.[1]

Оскільки мовці вже розуміли один одного до появи койне, процес койнезації не такий різкий, як піджинізація та креолізація. На відміну від піджинізації та креолізації, у койнезації немає «цілі», та мовцям не потрібно відмовлятися від своїх власних мовних різновидів.

Нормальний вплив між сусідніми діалектами не розглядається як койнезація. Різновид койне з'являється як новий розмовний різновид на додаток до початкових діалектів. Це не змінює жодного існуючого діалекту, що відрізняє койнезацію від нормальної еволюції діалектів[2].

Діалекти койне[ред. | ред. код]

Мови койне[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Siegel, Jeff (2001). Koiné formation and creole genesis. Creolization and Contact. John Benjamins Publishing Company. с. 175. ISBN 978-90-272-9771-6. 
  2. For example: Campbell, John Howland; Schopf, J. William, ред. (1994). Creative Evolution. Life Science Series. Jones & Bartlett Learning. с. 81. ISBN 9780867209617. Архів оригіналу за 20 Січня 2022. Процитовано 20 квітня 2014. «[...] the children of pidgin-speaking parents face a big problem, because pidgins are so rudimentary and inexpressive, poorly capable of expressing the nuances of a full range of human emotions and life situations. The first generation of such children spontaneously develops a pidgin into a more complex language termed a creole. [...] [T]he evolution of a pidgin into a creole is unconscious and spontaneous.» 
  3. Kerswill, P. (2002). Koineization and accommodation. In J. K. Chambers, P. Trudgill & N. Schilling-Estes (Eds.), The handbook of language variation and change (pp. 669—702). Oxford: Blackwell.
  4. Kwak, Chung-gu (2007). Data and Ressarches for Korean dialect in Central Asia. Journal of Humanities (кор.) 85: 231–272. Архів оригіналу за 31 Серпня 2021. Процитовано 20 Січня 2022 — через Institute of Humanities. 

Джерела[ред. | ред. код]