Койот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Койот
Canis latrans walking.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Псові (Canidae)
Рід: Пес (Canis)
Вид: Койот
Біноміальна назва
Canis latrans
Schreber, 1775
Ареал койота
Ареал койота
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9614
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Canis latrans
Fossilworks: 44854

Койот (Canis latrans) — хижий ссавець родини псових. Назва походить від ацтекського слова coyotl, «гавкаючий пес».

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

За розміром койот помітно поступається звичайному вовку. Довжина тіла — 75—100 см, хвоста — близько 30 см, висота в плечах — 50 см; маса — до 21 кг. Як і у інших диких псів, у койота стоячі вуха і довгий пухнастий хвіст. Хутро довше, ніж у вовка. Забарвлення буре, крапчасте чорним і сірим, на череві — дуже світле. Кінець хвоста чорний.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Поширений в Новому Світі від Аляски до Панами. Існує 18 підвидів. До 50-х рр. 19 століття койот водився тільки від Міссісіпі до гір Сьєрра-Невада, і від провінції Альберта (Канада) до Мексики. Не був відомий і в південно-східних штатах США. Але у зв'язку з масовим зведенням лісів і винищуванням основних харчових конкурентів — звичайного і рудого вовка — койот розповсюдився на нинішньому обширному ареалі. Так під час «золотої лихоманки» койоти, слідуючи за золотошукачами, проникли до Канади і на Аляску; у Джорджію і Флориду були спеціально завезені як дичина. На сьогодні койот зустрічається в 49 з 50 штатів США (окрім Гаваїв).

Спосіб життя і харчування[ред.ред. код]

Койот характерний для відкритих рівнин, зайнятих преріями і пустелями. У ліси забігає рідко. Зустрічається як в безлюдних місцях, так і на околицях великих міст, наприклад, Лос-Анджелеса. Легко пристосовується до антропогенних ландшафтів. Спосіб життя, в основному, сутінковий. У біоценозах прерій койот займає місце, схоже з місцем шакала в біоценозах Старого Світу.

Койот всеїдний і украй невибагливий в їжі. Проте 90% його раціону складають тваринні корми: зайці, кролики, лугові собачки, бабаки і ховрахи (у Канаді), дрібні гризуни. Нападає на ракунів, тхорів, опосумів і бобрів; їсть птахів (фазанів), комах. Добре плаває і ловить водну живність — рибу, жаб і тритонів. На домашніх овець, кіз, диких оленів і вилорогів нападає рідко. В кінці літа і восени із задоволенням поїдає ягоди, плоди і земляні горіхи. У північних районах взимку переходить на живлення падаллю; слідує за стадами крупних копитних, поїдаючи полеглих і дорізуючи ослаблених тварин. Людей не чіпає; у передмістях часом риється в смітті.

Полюють койоти поодинці, парами, іноді, на крупну дичину (карібу, вапіті) — зграями. Розділення ролей в полюючій зграї таке ж, як у вовків: загоничі виводять дичину на засідку або женуть її по черзі. Іноді койот полює спільно з борсуком, який розриває вхід в нору і виганяє її мешканця прямо на койота. Кожен койот, пара або сімейна група володіють власною територією, центром якої є лігво або нора. Члени зграї регулярно мітять межі своєї ділянки сечею.

«Найспортивніший» зі всіх диких вовчих, койот здатний здійснювати стрибки в 2—4 м завдовжки і бігти із швидкістю 40—50 км/ч; на коротких дистанціях розвиває швидкість до 65 км/ч. Може переміщатися на великі відстані; на полюванні за ніч в середньому проходить 4 км. Можливо, у койота найрозвиненіші серед всіх псових органи чуття; він бачить на відстані до 200 м, однаково добре і вдень, і вночі. Крім того, койот — «найголосистіший» серед північноамериканських ссавців: його гучне завивання складає невід'ємну особливість прерій. Основні вороги — пума і вовк. Койот не виносить на своїй території присутності рудої лисиці, свого харчового конкурента.

Іноді койоти схрещуються з домашніми псами. Схрещення койота з вовком є спірним. Іноді «гібридом» вовка з койтом називають ефіопського рудого вовка. Койот теж часто буває харчовим конкурентом вовка, сам койот як вид також належить до вовчої здобичі. Якщо шляхи вовка і койота перетинаються, вовк загризає койота.

Соціальна структура і розмноження[ред.ред. код]

Основною соціальною одиницею у койотів є пара з самця і самки, хоча часто зустрічаються тварини-одиночки і зграї. Зграї утворюються там, де койотів багато, а їжа рясна; у них по 5—6 особин, батьків і молодняка з попереднього року. Зграї з'являються у койотів і тоді, коли знижується чисельність дрібних гризунів, і койоти вимушені об'єднуватися для полювання на крупних тваринах. Койоти рідко конфліктують серйозно, навіть вторгнення чужаків на ділянку зграї зазвичай не приводить до сутички.

Пари у койота утворюються на багато років. Спаровування — в січні—лютому. Вагітність — 60—65 днів; у виводку 5—10, іноді до 19 дитинчат. Виводок народжується в лігві — в печері, міжгір'ї серед скель, в дуплі дерева, що повалило, або в норі, часом старій борсуковій або лисичій. У койотів зазвичай є запасні житла, куди батьки переносять дитинчат у разі небезпеки. У сімейних турботах беруть участь обидва батько. Перші дні самиця не виходить з нори, а їжу здобуває самець. Дитинчат годують, відригуючи напівпереварену їжу. Восени вони стають самостійними; молоді самці йдуть, а самиці часто залишаються в зграї.

Койоти живуть до 10 років на волі і 16—18 років в неволі.

Господарське значення[ред.ред. код]

Койот чудово пристосовується до місця існування, що змінюється. Це один з небагатьох видів тварин, здатних виживати в урбанізованих районах. Койот знищує шкідливих гризунів — мишей, пацюків і кроликів.

Койот у міфології[ред.ред. код]

В міфах північноамериканських індіанців койот фігурує, як божество — трікстер, хитре, тямуще і пустотливе. У міфах про творіння Койот часом створює світ і перших людей, штовхаючи грудку грязюки або екскрементів.