Койсанські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Койсанські мови
Khoesaan
Поширені: пустеля Калахарі, центральна Танзанія
Класифікація: Койсанські мови
Групи:
ISO 639-2 and 639-5: khi
Поширення койсанських мов в Африці (жовтий колір)

Койсанські мови (від нама khoi «людина» і san «бушмен») — умовна назва автохтонних, не банту, мов півдня Африки і двох ізольованих мов Танзанії (сандаве і хадза). Найхарактернішою їх рисою є використання клацаючих приголосних (клікса) як повноцінних фонем, що не зустрічається більше ніде в світі, крім кількох сусідніх мов банту, кушитської мови дахау і ритуальної австралійської мови дамін.

Багато койсанських мов знаходяться під загрозою зникнення, чимало з мов вимерло. Загальне число мовців — близько 370 тис. осіб. Область їх розповсюдження концентрується навколо пустелі Калахарі.

Історія вивчення[ред. | ред. код]

Досить довго койсанські мови у відповідності до народів, які на них говорять, ділилися на бушменські і готтентотські мови. Різкої різниці в способі життя цих народів, яка підкріплюється деякими типологічними характеристиками (наявність іменних категорій роду у готтентотів), було достатньо, щоб не помічати між цими мовами нічого спільного. Більше того, готтентотські мови намагалися об'єднати з іншими «гендерними» мовами Африки (в рамках хамітської гіпотези).

Поширення мовних сімей і деяких найбільших мов на території Африки

Сам термін «койсан» (нама khoi «людина» і san «бушмен») був запропонований в 1928 у етнографом Л. Шульце для позначення загального расового типу цих народів. Лише в 1963 у Грінберг пов'язав з цим терміном запропоновану ним раніше макросім'ю (яку він сам спочатку називав «Click languages»)[1]. Як обґрунтування цієї гіпотези Грінберг вказав на деякі типологічні подібності та лексичні паралелі, а головне — на наявність в цих мовах клацающих приголосних (кліків).

Вчені підтвердили давню ізоляцію народів койсан від решти людства і виявили серед них групи, які живуть порізно протягом 30000 років. Результати досліджень опубліковані в двох роботах, що вийшли в журналах Science і Nature Communications[2]

Внутрішня класифікація[ред. | ред. код]

Свою макросім'ю Грінберг розділив на хадза, сандаве та південно-африкансько-койсанські (ПАК), а останні на північну, південну і центральні гілки. Доказ спорідненості ПАК з двома ізолятами виглядає зараз досить проблематичним, спорідненість мов усередині кожної з трьох гілок (за винятком ізоляту кваді) ні в кого не викликає сумнівів. Найактуальнішим за останні півстоліття залишалося питання споріднені між цими трьома гілками.

У дослідженні С. Г. Старостіна[3] підтверджується спорідненість всередині трьох класичних гілок (з включенням мови ч'оан до північно-койсанських мов), по-друге, постулюється і обґрунтовується спорідненість північно- і південнокойсанських мов (див. сім'я жу-к'ві), по-третє, обґрунтовується можливість спорідненості мов жу-к'ві і центрально-койсанських, більш віддаленого, ніж, скажімо, для мов індоєвропейської сім'ї, але все ж досяжного (койсанська макросім'я). Правда, не всі фахівці з койсанських мов приймають цю реконструкцію.

Однак у монографії 2013 Г. С. Старостін прийшов до висновків, що по лексикостатистичних даних (аналіз 50-слівного списку базової лексики) з вірогідністю можна говорити лише про спорідненість у рамках окремих груп койсанських мов: групи жу-хоан; південнокойсанської групи; групи кхой-кваді (тобто центральнокойсанських мов з додаванням мови кваді); мови хадза і сандаве класифікуються окремо. Сходження ж між цими групами незначні (не перевищують 10-12% 50-слівного списку) і вказують на відсутність будь-якої близької спорідненості і необхідність подальших досліджень для демонстрації далекої спорідненості[4].

Огляд койсанських мов[ред. | ред. код]

Нині відомі койсанські мови діляться на 3 сім'ї (дві з яких, можливо, об'єднуються в одну) і 3 ізольовані мови[5]. Для зручності після назв мов наведено їх англійські відповідники.

Центральнокойсанська сім'я (кхой)[ред. | ред. код]

  • Гілка кхойкхой (готтентотські) — народи нама, хайл'ом і дамара
      • Мова нама (Nama, Khoekhoegowab) — найбільша з койсанських мов: 234 тис. чол. в Намібії і ПАР
      • Капський кхойкхой (Cape Khoekhoe) — майже вимерла мова південного заходу ПАР, збереглися два діалекти — кхірі (гріква) і к'ора, менше 100 чол.
  • Гілка чу-кхве (калахарська, центрально-бушменська; Tshu-Khwe) — Ботсвана, Намібія (45 тис.): північний схід пустелі Калахарі
    • група кхое (11 тис.)
      • Мова кхое (Kxoe) (7 тис.)
      • Мова л'ані-Бугу (Ani-Buga) (4 тис.)
    • Група наро-л'гана (14 тис.)
    • Східнокхойська група (15,35 тис.)
      • Мова Шуа (Shua) (6 тис.)
      • Мова ЧВА (Tshwa) (9,3 тис.)

Надсім'я жу-к'ві (периферійно-бушменська (49-54 тис.))[ред. | ред. код]

(JU-! WI); єдність даної сім'ї не є загальновизнаною; включає 2 родини:

Північнокойсанська сім'я (жу-ч'оанська)[ред. | ред. код]

  • Гілка жу (к'хунг; Ju) — на південному сході Анголи, півночі Намібії і заході Ботсвани (45 тис.)
  • Моногруппа ч'оан (ǂHoã) — на півдні центральної Ботсвани (200 чол.). Іноді вважається ізолятом

Південнокойсанська сім'я (таа-к'ві, туу)[ред. | ред. код]

  • Гілка та (Taa,! Xóõ) — на сході Намібії і заході Ботсвани (4,2 тис.)
  • Група к'ві (! Kwi) — ПАР, Намібія
    • Мова нц'у (N|u) — єдина жива мова цієї групи (бл. 8 чол. мовців); вкл. ч'хомані (ǂKhomani) і л'н-к'е (|| Ng-! ke)
    • Мова ц'ауні-Хатія (†;|'Auni-Xatia)
    • Мова ч'ункве (†; ǂUnkwe)
    • Мова л'хау (†; || Kxau)
    • Мова цхам (†;|Xam)
    • Мова л'ул'е (†; || Ku || e)
    • Мова сіро (†; Seroa)
    • Мова к'ган-к'не (†;! Gã! Ne)
    • Мова л'хегві (†; || Xegwi)

Ізоляти[ред. | ред. код]

Останні дві мови поширені далеко на північному сході, в Танзанії, і з койсанських мов їх зближують лише тому, що в них є клікса і вони не входять ні в яку іншу відому сім'ю.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Greenberg 1950; 1 963
  2. Генетики підтвердили унікальність носіїв койсанських мов
  3. Starostin 2003
  4. Старостін Г. С. Мови Африки. Т. 1: Методологія. Койсанських мови. М., 2013. С. 472–473
  5. Класифікація і назви дано за статтею Громової (2009).

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]