Кокс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нафтовий кокс
StatfjordA(Jarvin1982).jpg
Паливо
Фізичні основи

Сонце · Сонячна радіація
Фотосинтез · Рослини · Біомаса
Гуміфікація · Скам'яніння
Горіння

Викопне паливо

Вугілля · Горючі сланці · Гідрат метану · Нафта · Природний газ · Торф

Природне невикопне паливо

Водорості · Деревина · Рослинні і тваринні жири та олії · Трава

Штучне паливо

Біопаливо · Генераторні гази · Кокс · Моторні палива

Концепції

Енергетична біосировина

Кокс (англ. coke, нім. Koks) — вид твердого палива, яке одержують нагріванням кам'яного вугілля, торфу тощо до високих температур без доступу повітря. Найчастіше застосовують кокс з кам'яного вугілля — твердий поруватий міцний високовуглецевий продукт сірого кольору отриманий при коксуванні (нагріві без доступу повітря до 1000—1100°С) суміші кам'яного вугілля[1]. Застосовують переважно як паливо й відновник у металургійній промисловості.

Різновиди[ред.ред. код]

Залежно від виду сировини розрізняють кокс:

  • кам'яновугільний кокс — твердий пористий (пористість становить 49-53 %) сірого кольору продукт коксування кам'яного вугілля з вмістом вуглецю 96-98 %. Використовується як бездимне паливо в металургії, при виплавці чавуну є також відновником залізної руди,
  • електродний пековий кокс,
  • нафтовий кокс — тверда пориста речовина від темно-сірого до чорного кольору, що є продуктом коксування (прожарювання) важких залишків нафти.
  • Голчатий кокс — у вуглехімії: загальновживаний термін для одного з типів коксу з винятково високою графітизовністю, яка є результатом переважно паралельної орієнтації його шарових структур і особливої фізичної форми зерен. Отримують з чистої (без гетероатомів та твердих домішок) високоароматичної сировини.
  • Кальцинований кокс — нафтовий чи вугільний смоляний кокс, що отримується при тепловій обробці зеленого коксу при температурі близько 1600 К. Звичайно вміст водню в ньому становить менше від 0.1 вагового процента. Такий кокс є основною сировиною для виробництва продуктів полігранулярного вуглецю та полігранулярного графіту (напр., вугільних чи графітних електродів).

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Кокс кам'яновугільний і пековий. Терміни та визначення: ДСТУ 2401-94. — К.: Держстандарт України, 1994. — 22 с.