Колегіальний костел Святої Трійці (Олика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колегіальний костел Святої Трійці
Костел Святої Трійці в Олиці.jpg
Вигляд на колегіальний костел Святої Трійці
50°43′19″ пн. ш. 25°48′41″ сх. д. / 50.72194° пн. ш. 25.8115000° сх. д. / 50.72194; 25.8115000Координати: 50°43′19″ пн. ш. 25°48′41″ сх. д. / 50.72194° пн. ш. 25.8115000° сх. д. / 50.72194; 25.8115000
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаОлика
Архітектор Бенедетто Моллі, Джованні Маліверна
Скульптор Мельхіор Ерленберг та ін.
Засновник Альбрехт Станіслав Радзивілл
Поч. будівництва 1635
Стиль бароко
Належність римо-католицька церква
Епонім Трійця
Єпархія Луцька дієцезія
Колегіальний костел Святої Трійці (Олика). Карта розташування: Україна
Колегіальний костел Святої Трійці (Олика)
Колегіальний костел Святої Трійці (Олика) (Україна)
Колегіальний костел Святої Трійці у Вікісховищі?

Колегіа́льний косте́л Свя́тої Трі́йці — римо-католицький парафіяльний костел в смт Олиці Ківерцівського району Волинської області; визначна барокова пам'ятка сакральної архітектури в Україні 1-ї половини XVII століття. Храм визнано найкрасивішим римо-католицьким костелом на Волині[1]. Перебуває у занедбаному стані.

Історія[ред. | ред. код]

Першу дерев'яну церкву на цьому місці було збудовано у 1588 році за сприяння князя Станіслава Радзивілла — І-го олицького ордината та великого маршалка литовського, якого Пйотр Скарґа переконав відійти від кальвінізму, стати католиком.

Новий мурований костел побудували у 163540 роках в основному коштом пожертвувань Альбрехта Станіслава Радзивілла на взірець римського храму Іль-Джезу (відомо, що чимало коштів надав також князь Микола-Юрій Чорторийський[2]). Він вважався тоді найгарнішим храмом Волині. Проект храму належить італійцям Бенедетто Моллі та Джованні Маліверна. Свій внесок у будівництво внесли також скульптори Мельхіор Ерленберг і Міхал Германус.

Костел освятив у 1640 р. луцький єпископ Анджей Гембицький, а через рік піднятий до рангу колегіального.

У 1638 році фундатор костелу заснував при костелі колегію (колегіум) — філію Замойської академії та духовну семінарію. Капітула олицької колегії проіснувала до 1945 року. Радянська влада зачинила її, а чудова пам'ятка поступового почала руйнуватися.

На початку 90-х років ХХ ст. костел переданий вірним Римо-католицької церкви.

У 2013 році у костелі розпочалися реставраційні роботи, які стали найбільшим проектом відновлювальних робіт, що здійснюється за польський кошт за кордоном[1]. З часом тут планують санктуарій Діви Марії (перший на Волині), в якому буде встановлена копія ікони Матері Божої Казимирецької — покровительки Волині. Оригінальна ікона Матері Божої з Дитятком була привезена з Палестини в XVII столітті Миколаєм Криштофом Радзивіллом «Сиріткою»[3] і до 1939 року вона знаходилася в Олицькому замку. Подарована Фундацією культурної спадщин копія намальована на дерев'яній основі, яку підготував варшавський консерватор творів мистецтва Анджей Казберук та ґданський художник Томаш Кухарський. Оправу для ікони з позолоченої сріблястої бляхи виконав краківський консерватор Тадеуш Ґалянт.

Нині тут діє римо-католицька парафія, яка входить до складу Луцької дієцезії. З нагоди великих релігійних свят у костелі відбуваються меси та богослужіння. Постійно діючим храмом парафії є костел Св. Петра і Павла.

Архітектура[ред. | ред. код]

План костелу

Костел[ред. | ред. код]

Екстер'єр[ред. | ред. код]

Бароковий костел являє собою тринавну базиліку з нартексом, хорами та півциркульним презбітерієм (апсидою). Головний фасад розділений вертикальними коринфськими пілястрами, над якими поміщено масивний напис латиною «DEUS DE TUIS DONIS TIBI OFFERIMUS», що в перекладі на українську означає «Тобі Боже з Твоїх дарів жертвуємо». Між пілястрами встановлені фігури Святих Войцеха, Станіслава, Петра і Павла роботи Мельхіора Ерленберга. Фасад увінчаний фронтоном, завершеним тимпаном і двома бічними вежами, що примикають до нього. Велике прямокутне поле фронтону заповнене барельєфом «Коронація Пресвятої Діви Марії» із зображенням Пресвятої Діви у повен зріст, що стоїть на півмісяці серед хмар і голівок херувимів. У напівкруглому фронтоні знаходиться барельєф «Бог-Отець».

Інтер'єр[ред. | ред. код]

Інтер'єр костелу був прикрашений численними скульптурами та різьбленням по дереву, між пілястрами були розміщені великі художні полотна. Над пілястрами знаходилися фігури дванадцяти апостолів (деякі вціліли). Не збереглися вівтарі в стилі раннього бароко, різьблені з мармуру і алебастру, а також лави для каноніків у вівтарній частині роботи Мельхіора Ерленберга — учня Йогана Пфістера. Всередині костелу знаходяться численні гробниці та епітафії родини Радзивіллів, в основному з кольорового мармуру і алебастру. Більшість з них не збереглися до нашого часу.

У костелі знаходилися також численні художні полотна на релігійну тематику та портрети, 6 з яких зберігаються нині у Львівській картинній галереї.

Дзвіниця[ред. | ред. код]

Знаходиться позаду костелу. Цегляна, складається з п'яти хрестових у плані пілонів висотою 15,8 м, об'єднаних напівциркульними арками. Пілони декоровані вузькими плоскими нішами, три середніх пілона прикрашені ліпним маскароном і рослинним орнаментом. Дах покритий черепицею.

Мури з вежами[ред. | ред. код]

Оточують територію костелу. У 60-х роках XX ст. були розібрані північно-західна вежа, значна частина східної і західної стін, а також північна стіна з воротами. Стіни складені з цегли. У плані утворювали витягнутий прямокутник з кутовими вежами-каплицями, круглими в плані, двоярусними. Перший ярус був перекритий циліндричним склепінням, другий — являв собою еліптичний купол, увінчаний сигнатурою. Кладка огорожі з внутрішньої сторони полегшувалася нішами з лучковими перемичками. З північної сторони був головний в'їзд, декорований барочними вазами, з південного боку була вкомпонована дзвіниця, з західної — службові споруди з підвалами.

До нашого часу збереглися лише північно-східній вежа і частина прилеглої до неї стіни.

Усипальниця[ред. | ред. код]

Був похований Ольбрахт-Станіслав Радзивілл,[4] його мати Марія з Мишок, старший брат Микола-Христофор, перша — Реґіна Айзенрайх — та друга — Кристина Анна з Любомирських — дружини, малолітніх братів Миколая Станіслава та Юрія Радзивіллів.[5]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б PAP (08.04.2016). Поляки зведуть перший санктуарій Матері Божої на Волині. polradio.pl. Польське радіо для закордону. Процитовано 27.04.2016. 
  2. Latacz E. Czartoryski Mikołaj Jerzy, na Klewaniu i Żukowie (†1662) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — t. IV/1, zeszyt 16. — 480 s. — S. 295. (пол.)
  3. Санктуарій Пресвятої Діви Марії в Олицькій колегіаті. catholic.volyn.ua. Луцька дієцезія. Процитовано 18.05.2016. 
  4. Adam Przyboś. Radziwiłł Albrycht Stanisław h. Trąby (1593—1656) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — Tom XXX/1, zeszyt 124. — S. 148. (пол.)
  5. Ołyka… — S. 528.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]