Колегіум Орієнтале

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (жовтень 2015)
Колегіум Орієнтале[1]
Collegium Orientale (COr)
48°53′26″ пн. ш. 11°11′08″ сх. д. / 48.89060000002777429° пн. ш. 11.185700000027779311° сх. д. / 48.89060000002777429; 11.185700000027779311Координати: 48°53′26″ пн. ш. 11°11′08″ сх. д. / 48.89060000002777429° пн. ш. 11.185700000027779311° сх. д. / 48.89060000002777429; 11.185700000027779311
Тип Семінарія для кандидатів Східних Католицьких, Помісних та Православних Церков
Країна  Німеччина
Розташування Німеччина Айхштет, Німеччина
Засновано 1998
Ректор о. д-р Олександр Петринко
Студентів 38
Штаб-квартира Баварія
Адреса Leonrodplatz 3, 85072 Eichstätt, Deutschland
Сайт collegium-orientale.de
Мапа
CMNS: Collegium Orientale у Вікісховищі


Колегіум Орієнтале (нім. Collegium Orientale, офіційне скорочення COr) — це семінарія Східного обряду для семінаристів та священиків, яка створює сприятливі умови для навчання та духовного розвитку. Студенти Колегіуму належать до різноманітних Східних Церков.[2] Цей феномен відрізняє заклад від усіх інших семінарій. Значна більшість, а саме 24 студенти, належать до УГКЦ. У Колегіумі мають можливість навчатися одружені та неодружені семінаристи.

Історія[ред. | ред. код]

Колегіум був заснований 1 вересня 1998 р. з ініціативи колишнього Айхштетського єпископа Вальтера Мікса[3], за згодою Святішого Престолу, Німецької Єпископської Конференції та Блаженішого Любомира Гузара, тодішнього помічника, з делегованими правами, Кардинала Любачівського[4]. Колегіум Орієнтале входить до складу Айхштетської єпархії.

Відносини між Колегіумом Оріентале та УГКЦ[ред. | ред. код]

Між Колегіумом та УГКЦ існують хороші відносини, тісна співпраця з українськими семінаріями (Львівска Духовна семінарія Святого Духа, Тернопільська Духовна семінарія ім. Патріарха Йосипа Сліпого, Івано-Франківська Духовна семінарія ім. св. свящ. Йосафата, Дрогобицька Духовна семінарія ім. бл. свящ. Северина, Віталія та Якима, Ужгородська Духовна семінарія ім. св. Теодора Ромжі). В Колегіумі здійснено переклад Літургії Івана Златоустого, Василія Великого та Літургії Передосвячених дарів, які затвердив Верхо́вний архієпи́скоп Української греко-католицької церкви Святосла́в Шевчу́к.[5]. Заклад створює для духовенства УГКЦ перспективи, які в Україні на даний час відсутні, як-от написання кандидатських чи докторських дисертацій з різноманітних богословських дисциплін. В Колегіумі були також перекладені документи з державного архіву, життєві історії духовенства та мирян УГКЦ між 1946 та 1989 роками, в час жорстоких переслідувань УГКЦ, під назвою «До Світла Воскресіння крізь терни катакомб»[6], на німецьку мову «Zum Licht der Auferstehung durch die Dornen der Katakomben»[7]. Кожного року ректор та віце-ректор беруть участь у засіданнях «Комісії священичого виховання в семінаріях».

Сучасний стан та завдання[ред. | ред. код]

На даний час в Колегії навчаються 38 студентів з наступних Церков Східного обряду: ГКЦ України та Мукачівської єпархії, Угорщини, Словаччини, Польщі, з Мелькітської, Маронітської, а також з Сиро-Малабарської та Сиро-Маланкарської Церков. Поряд з католицькими студентами студіюють також православні семінаристи з УПЦ (МП), з Грузинської Апостольської Автокефальної Церкви та з Вірменської Апостольської Церкви. Основа спільного життя — це духовне формування та студії при Айхштетсько-Інґолштадтському католицькому університеті. Взаємне пізнання, обмін досвідом, традиціями — мета Колегіуму Оріентале.[8]. Два рази в рік виходить колегіальний часопис «ContaCOr», який містить наукові статті, інформує читачів про життя в Колегії, наукові досягнення[9].

Літургія[ред. | ред. код]

Хоча переважна більшість богослужінь відбуваються в Візантійському обряді, проте через екуменічний характер закладу вони провадяться і в інших східних літургійних обрядах. В неділі та свята крім семінаристів беруть активну участь в Літургії (на німецькій мові), також і вірні різних національностей, яким Візантійський обряд не є чужим.

Ректори[ред. | ред. код]

  • 1998 — 2008 — ректор о. д-р. Андреас Тієрмаєр
  • 2008-2014 — ректор о. Пауль Шмідт
  • 2014 — ректор о. д-р. Олександр Петринко

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://www.collegium-orientale.de/startseite/
  2. ↑ http://www.bistum-eichstaett.de/collegium-orientale/ [Архівовано 27 жовтня 2015 у Wayback Machine.] - https://www.youtube.com/watch?v=VWERyZYzPVo [Архівовано 22 березня 2015 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Collegium Orientale in Eichstätt eröffnet. Österr. St.Georgs-Gemeinde Istanbul. Процитовано 22 жовтня 2015.
  4. ↑ Eichstätter Spuren in der Welt — Festschrift zur Verabschiedung von Domkapitular Prof. Dr. Bernhard Mayer (ISBN 978-3-9813219-2-0)
  5. ↑ Die göttliche Liturgie unseres Heiligen Vaters Johannes Chrysostomus (ISBN 978-3-9815216-1-0); Die göttliche Liturgie unseres Heiligen Vaters Basilius des Grossen (ISBN 978-3-9815216-2-7); Die göttliche Liturgie der vorgeweihten Gaben (ISBN 978-3-9815216-3-4)
  6. ↑ До Світла Воскресіння крізь терни катакомб. — Львів 2012
  7. ↑ Zum Licht der Auferstehung durch die Dornen der Katakomben. — Lviv 2013 (ISBN 978-966-2778-08-3)
  8. ↑ Пор. документацію на Сайт колегіуму. [Архівовано 23 грудня 2015 у Wayback Machine.]
  9. ↑ ContaCOr (ISSN: 2364-5202).
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Колегіум_Орієнтале&oldid=38187687