Колечко Тетяна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колечко Тетяна
TetjanaKolechko.jpg
Народження 6 січня 1962
Кривий Ріг
Країна Україна
Жанр художниця, графік, емальєр
Навчання Одеське художнє училище ім.М.Б.Грекова
Нагороди Премія імені Катерини Білокур

Колечко Тетяна (народилася 6 січня 1962 року в м. Кривий Ріг, Україна) -  професійна художниця, живописець, графік, емальєр.

Членкиня Національної Спілки Художників України, Членкиня спілки дизайнерів України, Лауреат Державної премії ім. Катерини Білокур.

Життєпис[ред. | ред. код]

В 1977 році, після закінчення художньої школи вступила в Одеське державне художнє училище ім. М.Б.Грекова на живописне відділення, яке закінчила в 1981 році.

З 1982 року живе та працює в м. Київі. До 1993 року працювала в Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва. В цей час створювала візуальні об’єкти (портрети, графічні композиції) для музейних експозицій музеїв м.Київа (Музей літератури, музей Т.Г.Шевченка, музей історії релігії, музей Лесі Українки, Музей-Аптека та інші).

В 1993 році створює перші праці в складній техніці гарячої емалі на міді. З цього часу цей вид мистецтва став домінуючим у творчості. Художниця бере активну участь у міжнародних симпозіумах, персональних та колективних виставкових проектах з гарячої емалі.

В 2001 році була керівником та куратором симпозіуму з технології гарячої емалі та мала персональну виставку в центрі Абатства Himmerod, Німеччина.

В 2003 році разом зі своїм чоловіком Сергієм Колечко створили 11 емалевих ікон для іконостасу в Собор Св.Володимира, м.Херсонес, Україна[1].

Тетяна Колечко є учасницею більше ніж 100 персональних та колективних виставок в Україні та Європі, які відбувалися:

Виставки[ред. | ред. код]

В Україні – у Мистецькому центрі «Український Дім», Національному музеї декоративного мистецтва, Національному музеї-заповіднику Софія Київська, Галереї «Лавра» міністерства культури України, Національному музеї літератури України, у виставкових залях Національної Спілки художників України, Виставковій залі представництва ООН в Україні, Музеї коштовностей Національного Банку України, Музеї «Київська національна галерея», у Донецькому обласному художньому музеї  (м.Донецьк), Художньому музеї ім. Куїнджі, Виставковій залі Музею історичних коштовностей України, у Грецькому Фонді культури в м.Одеса, Галереї Одеського відділення Національної Спілки Художників України, Черкаському художньому музеї, Національному історико-культурному заповіднику «Качанівка»;

В Німеччині – у Музеї мистецтв м. Дайдесгайм, музеї емальєрного мистецтва в Абатстві Himmerod;

В Італії -  у Музеї мистецтва м. Нова Міланезе;

У Франції -  у виставковій залі українського культурного центру, м.Париж,  у Представництві ООН у Парижі;

В Сербії – у Національному музеї Сербії, м. Бєлград;

В Люксембургу – у виставковій залі культурного центру ім. А.Пушкіна;

В Росії -  у Виставковій залі національної Третьяковської галереї, м.Москва, у Національному музеї декоративного мистецтва, м.Москва.

Твори зберігаються в музеях України, Німеччини, Італії, Росії та в приватних колекціях в Америці, Канаді, Аргентині, Німеччині, Туреччині, Японії.

Список посилань[ред. | ред. код]

Магія світла й вогню

Краса, яка надихає і вражає

Митці налаштовують на позитив - Урядовий Кур’єр

Примітки[ред. | ред. код]
  1. Киевские художники создали для Херсонеса единственный в мире эмалевый иконостас. ukraine.segodnya.ua (ru). Процитовано 2021-09-15.