Колиндяни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Колиндяни
Kolyndyanska gromada gerb.png Kolyndyanska gromada prapor.png
Герб Прапор
Церква святого Миколая (УГКЦ). с.Колиндяни.jpg
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський
Рада/громада Колиндянська сільська рада
Код КОАТУУ 6125584501
Облікова картка Колиндяни 
Основні дані
Засноване 1444
Населення 1 651 (2014)
Територія 0.333 км²
Густота населення 5282.28 осіб/км²
Поштовий індекс 48552
Телефонний код +380 3552
Географічні дані
Географічні координати 48°57′55″ пн. ш. 25°56′54″ сх. д. / 48.96528° пн. ш. 25.94833° сх. д. / 48.96528; 25.94833Координати: 48°57′55″ пн. ш. 25°56′54″ сх. д. / 48.96528° пн. ш. 25.94833° сх. д. / 48.96528; 25.94833
Водойми Нічлава
Відстань до
районного центру
18 км
Найближча залізнична станція Озеряни
Відстань до
залізничної станції
3 км
Місцева влада
Адреса ради 48552, c. Колиндяни
Карта
Колиндяни is located in Україна
Колиндяни
Колиндяни
Колиндяни is located in Тернопільська область
Колиндяни
Колиндяни

CMNS: Колиндяни на Вікісховищі

Колиндя́ни — село Чортківського району Тернопільської області. Центр сільської ради. До села приєднано хутори Дубина, За Рікою, Кругляки.

До 2015 — центр сільради. Від вересня 2015 року — центр Колиндянської сільської громади.

Географія[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Розташоване на берегах річки Нічлавки[1], басейн Дністра), за 18 км від районного центру і 3  км від найближчої залізничної станції Озеряни. Через село пролягли автошляхи Чортків–Борщів, Гусятин–Борщів.

Місцевості[ред.ред. код]

  • Дубина — хутір, приєднаний до с. Колидняни. У 1952 р. на хуторі — 1 двір, 8 жителів.
  • За рікою — хутір, розташований за 0,7 км від села. У 1952 р. на хуторі — 4 двори, 16 жителів.
  • Кругляки — хутір, приєднаний до с. Колидняни. У 1952 р. на хуторі — 1 двір, 6 жителів.[2]

Історія[ред.ред. код]

Поблизу збереглися 2 давньоруські городища — «Вали Великі» і «Вали Малі». Одне з них, за книгою «Земля Тернопільська», добре збереглося і може слугувати за приклад типового феодального замку на рівнинній місцевості.

Леґенди, записані від старожилів, свідчать, що приблизно від XII століття через село пролягав «вольний шлях Київський» із Галича до Києва. У центрі було городище, оточене частоколом і земляним валом. Із тих далеких часів збереглась і назва вулиці — Завал.

Село відоме від 1444 року під назвою Райгород.

У XV столітті шляхтичі Стаменські спорудили замок, який у 1840 році перебудували на пізньокласичний палац, що складався з трьох з'єднаних між собою частин: головного житлового корпусу та двох значно змодернізованих давніх веж у кутах.

1661 — село згадано у складі Подільського воєводства, згодом отримало статус містечка.

У 1786 році частина Колиндян зафіксована як містечко Райгород.

Наприкінці XVIII століття Райгород втратив міський статус.

Відомо, що 1902 році велика земельна власність належала Людвикові Городицькому.

У селі в 1900 році — 1716 жителів, 1910—1872, 1921—1681, 1931—1776 жителів; у 1921 році — 312, 1931—329 дворів.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 64 мешканці села:

  • Степан Барилюк (нар. 1912),
  • Мар'ян Беренда (нар. 1909),
  • Танас Білінський (нар. 1917),
  • Амброзій Боднар (нар. 1906),
  • Михайло Боднар (нар. 1902),
  • Владислав Вишневський (нар. 1920),
  • Микола Волощук (нар. 1909),
  • Микола Гаврилюк (нар. 1925),
  • Петро Гира (нар. 1915),
  • Микола Гоцалюк (нар. 1911),
  • Іван Григорчук (нар. 1922),
  • Антон Гуменюк (нар. 1909),
  • Іван Гуменюк (нар. 1911),
  • Іван Дзингель (нар. 1926)
  • Михайло Дзингель (нар. 1909),
  • Михайло Забіяка (нар. 1903),
  • Зенон Івашківський (нар. 1925).

В УПА воювали Григорій Грабець, Григорій Низкогуз, Антін Різник, Володимир Слободян («Гайдамака»), Дмитро Ткачук, Ольга Явна та інші жителі села.

Освіта[ред.ред. код]

За Австро-Угорщини функціонувала 2-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі — 2-класна утраквістична (двомовна).

Нині діє Колиндянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.[3]

Релігія[ред.ред. код]

Каплички

  • кна місці будинку, де жив і працював Йосиф-Йосафат Білан.
  • дві на честь Незалежності України (1994 р., муровані).

Пам'ятки[ред.ред. код]

У лісовому урочищі «Коло дуба» ростуть дуби Трентовського, один з них — черещатий «Межовий» (понад 360 років), діаметром 185 см, висотою 24 м.

Пам'ятники[ред.ред. код]

Насипано символічну Могилу українським січовим стрільцям, яка знаходиться на території цвинтаря. Споруджено:

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Наприкінці XIX–на початку XX ст. в селі були створені патріотичні організації і філії товариств «Просвіта», «Сільський господар», «Рідна школа» та інших. 1934 р. в Колиндянах відбувся страйк сільськогосподарських робітників.

До 2005 працював міжшкільний навчально-виробничий комбінат. Зараз працює дитячий садочок «Дзвіночок» (завідуюча — О. А. Дуньчак), будинок культури, сільська бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, аптека, ветамбулаторія, ПАП «Нічлава», один цех ВАТ «Колиндянський концентратно-дріжджовий комбінат» на яким володіє ТзОВ «Техпродпостач»[5], ПТ «Юліта», 7 торговельних закладів.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Дідичі[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://ukrssr.com.ua/ternop/chortkivskiy/kolindyani-chortkivskiy-rayon-ternopilska-oblast/ Історія міст і сіл Української РСР
  2. В. Уніят, М. Федечко. Колиндяни // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 479. — ISBN 978-966-457-246-7.
  3. Колиндянська школа
  4. Зіп'явсь на пагорб Божий дух і задзвенів у високості // Голос народу. — 2011. — № 34 (24 сер.). — С. 4. — (Покуття).
  5. Блаженко А. Смакота по-колиндянськи все ж з нами / А. Блажеко // Голос народу. — 2016. — № 50 (9 груд.) — С. 6. — (Новинар).
  6. Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 920.
  7. а б Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 3 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал (упорядники). — Тернопіль : Збруч, 2008. — Кн. 1. — С. 584. — ISBN 978-966-528-297-6.
  8. Т. Данилів. Організація молоді в Бучаччині // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 282.
  9. Т. Данилів. Організація молоді в Бучаччині… С. 284
  10. В. Колцьо. Праця і розвиток читалень т-ва «Просвіта» в Бучаччині // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 264.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Робоча поїздка у Чортківський район // Прес-служба ТОДА. — 2016. — 11 липня.