Коли Ніцше плакав

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

"Коли Ніцше плакав" (англ. When Nieztsche Wept) - новела 1992 року американського психолога і психотерапевта Ірвіна Ялома.

Сюжет[ред.ред. код]

Відомий лікар Йозеф Броєр зустрічає Лу Саломе. Дівчина просить допомогти її другові Фрідріху Ніцше, який перебуває в глибокій депресії. Броєр вирішує взятися за справу, але при зустрічі з Ніцше виявляється, що переконати його почати лікування не так легко. Філософ погоджується тільки після того, як в Броєра з'являється цікава пропозиція: він буде лікувати тіло Ніцше, а Ніцше лікуватиме його душу.

Персонажі[ред.ред. код]

Йозеф Броєр - сорокарічний віденський лікар, багатий, шанований в суспільстві, вдало одружений, проте нещасний.

Фрідріх Ніцше - багатообіцяючий філософ. Зі складнощами адаптується в соціумі, мучиться від страшних мігреней і важко переживає відмову дівчини, до якої плекає почуття.

Лу Саломе - німкеня російського походження, розумна і харизматична дівчина, в яку закоханий Ніцше. Намагається допомогти йому, але робить це більше з егоїстичних міркувань.

Зігмунд Фройд - молодий протеже Броєра зі сміливими поглядами на лікарську практику.

Екранізація[ред.ред. код]

в 2007 році Пінхас Перрі зняв однойменний фільм на основі новели.