Коли дерева були великими

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коли дерева були великимиPicto infobox cinema.png
рос. Когда деревья были большими
When the Trees Were Tall.jpg
Жанр мелодрама
Режисер Лев Куліджанов
Сценарист Микола Фігуровський
У головних
ролях
Інна Гула, Юрій Нікулін, Леонід Куравльов
Оператор Валерій Гінзбург
Композитор Леонід Афанасьєв
Монтаж Наталія Логінова
Художник Петро Галаджєв
Костюмер Н. Бабуріна
Кінокомпанія Кіностудія імені Максима Горького
Тривалість 01:29:52
Мова російська
Країна СРСР
Рік 1961
Дата виходу 1962
IMDb ID 0055051

«Коли дерева були великими» (рос. «Когда деревья были большими») — російський радянський художній фільм-мелодрама 1961 року кіностудії ім. Горького. Режисер — Лев Куліджанов. У 1962 році фільм брав участь в основному конкурсному показі Каннського кінофестивалю.

У фільмі свою першу драматичну роль зіграв Юрій Нікулін, для виконавиці головної жіночої ролі Інни Гулої роль у фільмі стала найбільш значною в кінокар'єрі, для Людмили Чурсиній роль в картині стала кінодебютом.

Сюжет[ред. | ред. код]

Головний герой Кузьма Кузьмич Іорданов — безробітний, проживає в Москві, займаючись випадковими заробітками. Його викликають до міліції, де майор соромить його, дивуючись, що Іорданов, робоча людина, фронтовик, який має нагороди, веде такий спосіб життя: пиячить, не працює, двічі «залучається» на 10 і 15 діб. Майор пропонує хоч зараз влаштувати Іорданова слюсарем на завод, але той відмовляється, і майор заявляє, що Іорданова виселять з Москви.

Іорданов, бажаючи підзаробити, викликається допомогти літній жінці донести до будинку пральну машину, але випадково упускає агрегат в сходовий проліт, а потім, оступившись, падає і сам і потрапляє до лікарні. Старенька приходить його провідати. Розповідаючи про своє життя в селі, вона згадує про дівчину Наташу, яку вони виховали всім колгоспом (ешелон з евакуйованими розбомбили поблизу їхнього села). Самотній Іорданов, який втратив сім'ю на війні, вирішує поїхати туди і видати себе за батька Наташі. Чиста і довірлива за натурою, дівчина одразу повірила Кузьмі Кузьмичу. Щиро вважаючи його своїм батьком, вона прощає його пияцтво і неробство, і Іорданов, замучений совістю, нарешті наважується сказати їй правду. Однак дівчина не вірить йому. Не видає Іорданова і та сама старенька, яка приїхала відвідати рідне село і розповіла йому про Наташу.

Іорданов заходить до майстерні, де працює наречений його «доньки» Льоня, і вирішуючи згадати старе, успішно обточує деталь, після чого повідомляє, що їде, оскільки повинен працювати слюсарем. Наташа каже, що й в селі робота для слюсаря знайдеться. Іорданов залишається. Тієї ж ночі Наташа виходить заміж за Льоню. Голова сільради, запрацювавшись до пізньої ночі, одразу на місці оформлює шлюб.

Несподівано Іорданов отримує повістку з міліції. Нічого не кажучи Наташі і зібравши валізу, він вирішує поїхати. Але на шляху до райцентру дізнається від голови колгоспу, що викликають Іорданова до міліції тільки за те, що досі не прописався в селі.

Актори[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]