Колодуб Лев Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лев Колодуб
Левко і Жанна Колодуби.JPG
Левко і Жанна Колодуби на відзначенні 85-річчя від дня їх народження. Колонна зала імені Лисенка Національної філармонії України, 8 листопада 2015.
Ім'я при народженні Лев Миколайович Колодуб
Народився 1 травня 1930(1930-05-01)
Київ, Українська СРР
Помер 23 лютого 2019(2019-02-23) (88 років)
Київ
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Національність українець
Діяльність Музика
Відомий завдяки композитор
Знання мов українська
Жанр симфонія і опера
У шлюбі з Жанна Юхимівна
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2010
Звання
Народний артист України
Заслужений артист України
IMDb nm5159177

Лев Миколайович Колодуб (1 травня 1930, Київ, Українська СРР, СРСР — 23 лютого 2019, Київ) — український радянський композитор, педагог, музично-громадський діяч, професор Національної музичної академії України імені Петра Чайковського. Заслужений діяч мистецтв Української РСР (1973). Народний артист України (1993). Лауреат Шевченківської премії (2010). Президент Асоціації діячів духової музики України. Голова правління Музичного фонду України (1988—1994) та Київської організації НСКУ (1994—1999).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1 травня 1930 у м.Київ. Мати майбутнього композитора Лідія Андріївна була оперною співачкою, бабуся — вчителькою музики. Навчався в Харківській середній спеціалізованій музичній школі-інтернат як кларнетист у класі Г. К. Рикова; згодом — у Харківській консерваторії як композитор у класі професора М. Д. Тіца. Після закінчення консерваторії у 1954 р. працює в Києві.

У 1958—1960 роках викладає музично-теоретичні предмети у Київському театральному інституті, а з 1966 року викладає у Київській консерваторії.

З 1977 року є доцентом, а з 1985 — професором. У 1997 році очолив кафедру музично-інформаційних технології, яка була тоді створена.

У 1994—1997 роках був головою Київської міської організації Національно спілки композиторів України.

З 1997 року — член-кореспондент, а з 2005 — академік Академії мистецтв України.

Помер 23 лютого 2019 року у місті Києві на 89-му році життя.[1][2]

Творчість[ред. | ред. код]

"...Творчі інтереси композитора широкі й різноманітні. Його приваблюють й музично-театральні жанри, й симфонічна музика (композитором написано більш як 30 симфонічних творів) й камерна мініатюра (особливо ефектні п'єси для духових)...

...В музиці Л.Колодуба прекрасно поєднуються високий професіоналізм, майстерність сучасного митця з дохідливостю й демократичною сутністю образів, в результаті чого й народжується істинне мистецтво".

Музикознавець Т.Невінчана, буклет «Л.Колодуб».

Перелік творів[ред. | ред. код]

Опери
  • «Дума про Турбаї» (лібр. О.Колодуба і В.Бичка(1951);
  • «Пробудження» («Дніпровські пороги») (лібр. Г.Бодикіна, 1976),
  • «Незраджена любов» (лібр. В.Грипича за тв. А.Малишка, 1985),
  • «Поет» (лібр. О.Беляцького і З.Сагалова, 1988);
Оперети
  • «Веселі дівчата» (лібр. І.Барабаша, 1968) (у співавторстві з Ж.Колодуб);
  • «Пригоди на Міссісіпі» (лібр. Д.Кісіна за М.Твеном, 1971) (у співавторстві з Ж.Колодуб);
  • «Місто закоханих» (лібр. Д.Кісіна, 1969),
  • «Люблю тебе» (лібр. Д.Шевцова за п'єсою В.Розова, 1975);
Балети
  • «Вічний вогонь» («Жовтнева легенда») (пост. П.Вірського, 1967),
  • «Світанкова поема» на музику В.Косенка (лібр. В.Тимофеєва, 1973).
Концерти з оркестром
  • 2 для валторни (1972, 1980),
  • 2 для труби (1982 — «5иопі ра5$ап», 1996),
  • 2 для тромбона (1986, 1997),
  • для 2-х скрипок (1988),
  • 2 для скр. (1992, 2000),
  • 2 для кларнета (1995, 2004),
  • для фагота (1997),
  • для гобоя (1997),
Концертино
  • для 2-х валторн (Українське, 1982),
  • для туби (Епічне, 1986),
  • для 4-х саксофонів (1985),
  • для гобоя (2001);
Редакції та інструментування
  • муз. комедії С.Жданова «Генуезька серенада» (1970),
  • опери А. Рудницького «Анна Ярославна — королева Франції» (1995),
  • Фортепіанного концерту М.Тіца (2000),
  • «Ave Maria» М.Скорульського, та ін.
Для симфонічного оркестру, 12 симфоній
  • Симфонія № 1, 1958.
  • Симфонія-дума № 2, «Шевченківські образи», 1964.
  • Симфонія № 3, «Симфонія в стилі українського бароко», 1980.
  • Симфонія № 4, «Симфонія '86», 1986.
  • Симфонія № 5, «Pro memoria» (Пам'яті жертв страшних лихоліть в Україні), 1990.
  • Симфонія № 6, «С — dur та А. Шенберг», 1999.
  • Симфонія № 7, «Метаморфози», 2000 (2-га редакція — 2003)
  • Симфонія № 8, «Прилуцька» (для юних виконавців), 2003.
  • Симфонія № 9, «Нові відчуття», 2004.
  • Симфонія № 10, «За ескізами юних літ», 2005.
  • Симфонія № 11, «Нові береги», 2007.
  • Симфонія № 12, «Zeitheist» («Дух часу»).
  • поема «Великий Каменяр» (1953),
  • 2 укр. карпатські рапсодії (1960, 1974);
  • Гуцульські картинки (1967), та ін.;
Інше
  • кам. твори для дерев, дух. інстр. та анс. (понад 50)
  • Тріо для дерев, дух.. Тріо-соната
  • для кларнета, скрипки та органа;
  • «Prefacione» для флейти та ударних та ін.
  • конц. твори для дух. орк. та анс. мідних Інстр. (понад 50)
    • «Український марш» (2004)
  • для скр.і фп. — Поема (1971) та ін.,
  • для фп. — Альбом для дітей (1981); «Treludos» (2002) та ін.,
  • для органа — Три п'єси (2001),
  • п'єси для різних інстр.;
  • для хору — цикл «Прилуцькі пісні» (1995) та ін.;
  • романси — цикл на сл. Т.Шевчснка (1963), цикл «Бентежність» на сл. Валентини Антонюк (2004) та ін.; пісні; пісні для дітей;

Нагороди, премії та звання[ред. | ред. код]

Лауреат Шевченківської премії 2010 за симфонію № 9 «Sensilis moderno» («Новітні відчуття»), симфонію № 10 «За ескізами юних літ», симфонію № 11 «Нові береги».

Левко Колодуб є лауреатом премій ім. Бориса Лятошинського, М. Вериківського, Мар'яна та Іванни Коць та інших.

Нагороджений медалями й почесними відзнаками: Міністерства культури, міста Києва та Харкова, Золотою медаллю Академії мистецтв України (2005). Має звання народного артиста (1993), є кавалером ордену «За заслуги» (2000).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Загайкевич М. Левко Колодуб. Творчі портрети українських композиторів — К. : Музична Україна, 1973. — 57 с.
  • Невінчана Т. Л. Колодуб: буклет ВААП, К., 1989;
  • Муха А. «Українська карпатська рапсодія» Л.Колодуба, К., 1963;
  • Горюхина Н. Первая симфония Л.Колодуба// Сов. музыка, 1960, № 2;
  • Гордійчук М. Симфонія-дума // авт. зб. По музичних дорогах. К., 1973;
  • Малышев Ю. Лев Колодуб//Сов. музыка, 1961, № 6;
  • Загайкевич М. «Незраджена любов»// Музика, 1985, № 5,
  • Мамчур 1., Мишанов М. Театр невичерпних можливостей// Музика, 1976, № 4;
  • Зінькевич О. Авторский концерт Л.Колодуба// Сов. музыка, 1981. № 5;
  • Зінькевич О. Здобутки української симфонії// Світовид, 1992, ч. ІІ.
  • Макаренко Л. П. Фольклорні засади оркестрової творчості Лева Колодуба. Вінниця: Нова Книга, 2015. 220 с.
  • Макаренко Л. П. Специфіка переосмислення народного мелосу у творчості Л. Колодуба на основі аналізу першої сюїти із симфонічного циклу «Українські танці»
  • Макаренко Л. П. Тема реквієму у Симфонії № 5 «Pro memoria» (Пам'яті жертв страшних лихоліть в Україні) Лева Колодуба. Культура і Сучасність
  • Іванюта Л. П. (Макаренко) Специфіка використання фольклору у сюїті для камерного оркестру «Турівські пісні» Колодуба Лева Миколайовича. Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. — Вип. 19-20. — Івано-Франківськ: Плай, 2010. — С. 217—222.
  • Іванюта Л. П. (Макаренко) Традиції народно-інструментального музикування у творчості Лева Миколайовича Колодуба на основі симфонічної сюїти «Гуцульські картинки». Музикознавчі студії Інституту мистецтв Волинського національного університету імені Лесі Українки та Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського: зб. наук. праць — Вип. 7 / [ред. кол. Рожок В. І., Посвалюк В. Т. та ін. ; упоряд. О. І. Коменда]. — Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. — С. 307—315.
  • Іванюта Л. П. (Макаренко) Специфіка оркестрового стилю Лева Миколайовича Колодуба як представника «нової фольклорної хвилі». Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. — Івано-Франківськ: Плай, 2011. — Вип. 21-22. — С. 181—185.
  • Іванюта Л. П. (Макаренко) Фольклорні засади оркестрового стилю Левка Миколайовича Колодуба на прикладі циклу — «Сім українських народних пісень». Народознавчі студії пам'яті В. Т. Скуратівського «Традиційна культура українського народу в ХХІ столітті: стан та перспективи розвитку, проблеми державної підтримки»: зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф. та методичні рекомендації, Київ, 21-22 жовтня 2010 р. — К. : ТОВ Вид. «Сталь», 2010. — С. 113—119.
  • Іванюта Л. П. (Макаренко) Фольклорні засади композиторського стилю Лева Миколайовича Колодуба (загальна характеристика). Актуальні проблеми гуманітарної освіти: зб. наук. праць. — Кременець: РВЦ КОГПІ ім. Тараса Шевченка, 2011. — С. 244—248.
  • Іванюта Л. П. (Макаренко) Особливості оркестрового стилю Л. Колодуба як об'єкт наукових досліджень. Проблеми удосконалення професійної підготовки фахівців мистецьких дисциплін: зб. матеріалів Всеукр. відкритої наук.-практ. конф. — Суми: Вінніченко М. Д., 2011. — С. 78-80.
  • Макаренко Л. П. Принципи симфонізації народного мелосу у творчості Л. Колодуба (на основі Симфонії № 8). Х Культурологічні читання пам'яті Володимира Подкопаєва «Українська культура: виклики сьогодення»: збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції [упор., наук. ред. С. М. Садовенко], Київ, 31 травня — 1 червня 2012 р. — К. : НАКККіМ, 2012. — С. 170—174.
  • Макаренко Л. П. Специфіка переосмислення народного мелосу у творчості Л. Колодуба (на основі аналізу другої сюїти із симфонічного циклу «Українські танці»). Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Мистецтво / [за ред. О. С. Смоляка]. — Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2012. — № 3. — С. 68-74.
  • Макаренко Л. П. Художня трансформація фольклорного мелосу у Симфонії № 10 («За ескізами юних літ») Л. Колодуба. Трансформація освіти і культура: традиції та сучасність: Зб. Матеріалів Міжн. наук.-творч. коеф., Київ, 2-3 травня 2012 р. — К. : НАКККіМ, 2012. — С. 129—135.

Посилання[ред. | ред. код]