Колодяжне (Ковельський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Колодяжне
Kolodiazhne kov gerb.png Kolodiazhne kov prapor.png
Герб Прапор
Ukraine-Volun oblast-Kovelskuj raion-Colodjagne village.jpg
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Ковельський район Ковельський район
Рада/громада Колодяжненська сільська рада
Код КОАТУУ 0722183601
Основні дані
Засноване 1583
Населення 720
Площа 2769 км²
Густота населення 0,26 осіб/км²
Поштовий індекс 45061
Телефонний код +380 3352
Географічні дані
Географічні координати 51°10′42″ пн. ш. 24°48′03″ сх. д. / 51.17833° пн. ш. 24.80083° сх. д. / 51.17833; 24.80083Координати: 51°10′42″ пн. ш. 24°48′03″ сх. д. / 51.17833° пн. ш. 24.80083° сх. д. / 51.17833; 24.80083
Середня висота
над рівнем моря
178 м
Місцева влада
Адреса ради 45061, Волинська обл., Ковельський р-н, с.Колодяжне , тел. 90-2-42
Карта
Колодяжне. Карта розташування: Україна
Колодяжне
Колодяжне
Колодяжне. Карта розташування: Волинська область
Колодяжне
Колодяжне
Мапа

Колодяжне у Вікісховищі?

Коло́дяжне — село в Ковельському районі Волинської області (Україна). Населення становить 720 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

У 1906 році село Любитівської волості Ковельського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 8 верст, від волості 4. Дворів 57, мешканців 360[1].

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване за 8 км на схід від районного центру і найближчої залізничної станції Ковель, обабіч автотраси Ковель — Луцьк, в одному з мальовничих куточків Волині. Від села до обласного центру Луцьк — 55 км, через село проходить залізниця.

Колодяжне належить до стародавніх слов'янських поселень. Відомо, що це село існувало, ще в ХІІ ст., як невелике поселення. В центрі його знаходились два великі колодязі, вода з яких славилась смаковими якостями. Проїжджаючи по шляху через поселення з Києва на Варшаву купці, а пізніше козацька старшина, московські посли, чумаки, постійно зупинялися в ньому, щоб напитися з прославлених колодязів чарівної води, яка ніби приносила в усіх задумах удачу. Очевидно від цих «колодязів» і пішла назва села- Колодяжне.

У селі Колодяжне є офіційна дата народження — перша письменна згадка про нього, зокрема вперше в історичних документах воно згадується 1240 році.

Потім згадка про Колодяжне з'явилась на початку ХУІ ст. В цей період воно належало шляхтичу Задворському.

У 1564 році польсько-литовський король Сігизмунд Август «за особливі заслуги» передав Ковельське староство в тім числі і Колодязне російському князю А. М. Курбському.

У 1583 році у селі проживало близько 40 чоловік населення, в тому числі 3 сім'ї ремісників, жителі обробляли 5 ланів землі.

У 1795 році володів селом феодал Качковський, а 1881 році один із синів Качковського продав свій маєток Петру Антоновичу Косачу (батькові Лесі Українки)

В Колодяжному провела своє дитинство і юнацькі роки славна дочка українського народу, видатна письменниця — Леся Українка (Лариса Петрівна Косач). Тут жила і мати її, відома письменниця Олена Пчілка.

В селі Колодяжному 10 липня 1949 році на честь видатної поетеси Лесі Українки, землячки, відкрито літературно-меморіальний музей Лесі Українки, який є сьогодні гордістю села.

Сьогодення[ред. | ред. код]

У селі функціонує загальноствітня школа I—III ст. в якій навчається 105 учні, дитячий дошкільний заклад «Журавлик», де виховується 77 дітей, фельдшерсько –акушерський пункт, будинок культури, а також бібліотека. У селі здійснюють фінансово-господарську діяльність ТЗОВ «Лесі Українки», заклади громадського харчування та надання послуг населенню, зареєстровано значну кількість фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, п'ять об'єктів торгівлі.

У селі діють два храми Київського і Московського патріархату.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 665 осіб, з яких 328 чоловіків та 337 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 715 осіб.[3]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 98,61 %
російська 1,39 %

Персоналії[ред. | ред. код]

З 1882 року в селі проживала сім'я Косачів, зокрема Леся Українка та її мати Олена Пчілка. До них на гостину часом приїздили інші українські письменники та громадські діячі.

В Колодяжне приїжджала також відома українська письменниця Ольга Кобилянська. У 1891 році Колодязне відвідав видатний український письменник Іван Франко з своєю сім'єю.

Востаннє Леся Українка відвідала Колодяжне у 1907 році.

У селі народилася Косач-Борисова Ізидора Петрівна (1888—1980) — рідна сестра Лесі Українки, мемуарист, культурний діяч, член-кореспондент УВАН.

Музей-садиба Лесі Українки[ред. | ред. код]

1949 — в селі відкрили музей-садибу Лесі Українки. У ньому з квітня 1960 року до серпня 1961 року працював Струцюк Йосип Георгійович — відомий український письменник, лауреат багатьох всеукраїнських та міжнародних літературних премій, заслужений діяч мистецтв України, почесний громадянин м. Луцька.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]