Колодіївка (Івано-Франківський район)
| село Колодіївка | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Івано-Франківський район |
| Тер. громада | Івано-Франківська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA26040190080011360 |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1541 (484 роки) |
| Колишня назва | Федьково |
| Населення | ▼ 517[1] (31.12.2024) |
| Територія | 8,926 км² |
| Площа | 4,13 км² |
| Густота населення | 125 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77435 |
| Телефонний код | +380 3436 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°58′24″ пн. ш. 24°46′14″ сх. д. / 48.97333° пн. ш. 24.77056° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
301[2] м |
| Водойми | р. Вовчинець (Колодіївка) |
| Відстань до обласного центру |
9 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 77435, с. Колодіївка, вул. Чорновола, 1, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл. |
| Вебсторінка | https://www.mvk.if.ua/kolsr |
| Староста | Бринзей Галина Миколаївна[3] |
| Карта | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Колóдíївка — село в Україні, у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області. Входить до складу Івано-Франківської міської громади. Населення становить ▼ 517 осіб.
Розташоване на вершині Вовчинецького пагорба.
Селом протікає річка Вовчинець (Колодіївка).

Перша документальна згадка — 1541 рік[4][5] (за іншими даними — засноване у 1466 році[6][7]).
Назва утворена за допомогою суфікса -івк(а) від антропоніма Колодій. Антропонім Колодѣй — слов'янське утворення, мотивоване апелятивом колодій, тобто, «колісник»[4][5].
Колишня назва — Федьково[8][6] (XII століття[7]). За деякими даними, тому що поряд на березі Бистриці височів Федьків замок, заснований галицьким боярином Федьком. Це був сторожовий і оборонний пункт на підступах до столичного міста Галич.
У ХІІІ столітті Федьково вщент спалили татари під час Монгольської навали, всі місцеві загинули. Тоді ж орда зруйнувала і Федьків замок[8].
Під час Першої світової війни в селі та навколо Вовчинецького пагорба, на якому розташоване село, була розміщена численна артилерія Російської імператорської армії[9].
У 1931—1932 рр. налічувалося 204 будинки[10].

Найдавніша згадка про колодіївську церкву Св. арх. Михайла походить з книги запису ново висвячених священиків єпископом Онуфрієм Шумлянським.
9 травня 1678 року він висвятив на пароха сільської церкви о. Івана.
На початку XVIII ст. в селі громада звела нову дерев'яну церкву Св. арх. Михайла, яка зображена на карті 1783 року на місці сучасного цвинтаря.
Теперішня, також дерев'яна тризрубна одноверха церква, походить з 1840 року.
В шематизмах вказано, що «під нову церкву закуплено землю з власності двору». Вівтарем орієнтована до південного сходу.
Єдиний вхід до церкви є у південній стіні бабинця. Дерев'яна дзвіниця розташована з півдня від церкви[11].
Сьогодні церква має статус пам'ятки архітектури[12].
У «Словнику географії Королівства Польського» (1883) зазначено, що у селі проживало 710 осіб, з них 52 римо-католика та 658 греко-католиків[13].
Станом на 1 січня 1939 року, населення села становило 1390 осіб, з них 1370 українців, 3 поляки, 5 латинників та 10 євреїв[14].
У 1941 році населення становило 1450 осіб, з них 1432 українців, 10 латинників і 8 євреїв[15].
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 567 | 99.30 % |
| російська | 3 | 0.52 % |
| інші/не вказали | 1 | 0.18 % |
| Усього | 571 | 100 % |
- Шепарович Юліян, Шепарович Юрій, Шепарович Роман та Шепарович Лев — українські військові і політичні діячі часів національно-визвольних змагань, сини Зеновія (Зенона) Шепаровича.
- Шепарович Іван — економіст і громадський діяч.
- Галущак Мар'ян Олексійович — фізик, доктор фізико-математичних наук, заслужений працівник освіти України. Академік АН ВШ України.
- ↑ ЗВІТ старости Колодіївського старостинського округу про виконання повноважень у 2024 році (PDF). www.mvk.if.ua. Колодіївський СО. 31 грудня 2024. Процитовано 13 листопада 2025.
- ↑ weather.in.ua
- ↑ Староста села — Колодіївський СО. www.mvk.if.ua. Винком Івано-Франківської міськради. 25 лютого 2020. Процитовано 13 листопада 2025.
- ↑ а б Габорак М. М. (2014). Назви населених пунктів Івано-Франківщини. Етимологічний словник-довідник (PDF). Івано‑Франківськ: Місто НВ. с. 152. Процитовано 13 листопада 2025.
- ↑ а б Габорак М. М. (2013). Топонімія Покуття та деяких прилеглих територій: етимологічний словник‑довідник (PDF). Івано‑Франківськ: Місто НВ. с. 120, 376. Процитовано 13 листопада 2025.
- ↑ а б Село Колодіївка Івано-Франківської міської ТГ. www.mvk.if.ua. Винком Івано-Франківської міськради. 4 жовтня 2021. Процитовано 13 листопада 2025.
- ↑ а б Облікова картка — с. Колодіївка. w1.c1.rada.gov.ua. Верховна Рада України. Процитовано 14 листопада 2025. [недоступне посилання — історія, копія]
- ↑ а б Небока, Олена (1 липня 2021). Не село, а острів — Колодіївка. gk-press.if.ua. Галицький Кореспондент. Процитовано 14 листопада 2025.
- ↑ Osztrák-magyar, orosz helyzet Stanislau környékén (Карта). 1:25000 (нім.) . 31 грудня 1916. § 4473/2.
- ↑ Stanisławów. Mapa topograficzna, arkusz P53 S39 (.jpg) (Карта). 1:100 000 (пол.) . Warszawa: Wojskowy Instytut Geograficzny. 1931-1932. Процитовано 8 листопада 2025.
- ↑ Громик В., Слободян В. Дерев'яні церкви Івано-Франківської області. — Львів, 2016. — С. 447
- ↑ Державний реєстр нерухомих пам’яток / Івано-Франківська область (PDF). mcsc.gov.ua. Міністерство культури та стратегічних комунікацій України. 20 серпня 2024. Процитовано 14 листопада 2025.
- ↑ Kołodziejówka 1.) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 281. (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 83. — ISBN 3-447-02376-7.
- ↑ Колодіївка. Автор: М. К. // Альманах Станіславівської землі: зб. матеріалів до історії Станіславова і Станіславщини / редкол.: І. Ставничий, О. Левицький [та ін.], упоряд. Б. Кравців; Наукове товариство ім. Шевченка. — Нью-Йорк; Торонто ; Мюнхен, 1975. — XV, 959 c. — (Український архів ; т. XXVIII). — С. 712.

