Коломацьке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Коломацьке
Kulykove Poltava Region.jpg
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Полтавський район
Рада/громада Коломацька сільська рада
Код КОАТУУ 5324082701
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 814
Поштовий індекс 38742
Телефонний код +380 532
Географічні дані
Географічні координати 49°36′39″ пн. ш. 34°46′07″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
91 м
Відстань до
обласного центру
20 км
Місцева влада
Адреса ради 38742, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Коломацьке, вул. Центральна, 54
Карта
Коломацьке. Карта розташування: Україна
Коломацьке
Коломацьке
Коломацьке. Карта розташування: Полтавська область
Коломацьке
Коломацьке

Коломацьке (до 1941 року[джерело?] — Парасковіївка, у 1941—2016 — Куликове) — село в Україні, в Полтавському районі Полтавської області. Центр Коломацької сільської ради, до якої входять також села Дудникове і Степанівка. Населення становить 814 осіб[1].

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село розташоване за 20 кілометрів на схід від Полтави (автошляхами до центра міста близько 23 км[2]). За кілометр від села протікає ліва притока Ворскли — річка Коломак. За 4 км на захід — залізниця Полтава-Люботин. На півдні — автошлях КиївПолтаваХарків (автотраса E40М03). Висота над рівнем моря — 91 м[3].

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села — залишки 19 курганів. Під час археологічних розкопок одного з них знайдено уламки посуду скіфського періоду (V-III століття до н. е.). Неподалік сусіднього села Дудникове — ще 27 курганів. Курганна група в районі Куликівка-Дудникове надзвичайно ретельно була обстежена у 18711873 роках археологом та істориком Дмитром Яковичем Самоквасовим.

Засноване село, тоді ще слобода Парасковіївка в середині XVIII століття. У той час землі, розташовані поблизу річки Коломак належали поміщикам Розумовським та Старицьким. Село мало назву Парасковіївка, вірогідно від імені Парасковії Кирилівни Розумовської — дочки графа Російської імперії, генерал-фельдмаршала Кирила Розумовського.

За іншими даними село назване на честь іншої Парасковії — дочки дійсного статського радника, героя Наполеонівських війн Івана Андрійовича Базилевського[4], який володів Парасковіївкою, низкою сіл над Коломаком, аж до Селещини і Тагамлика нинішнього Машівського району. Начебто, при одруженні дочки, Базилевський віддав хутір з селянами як посаг, від чого він і отримав назву Парасковіївка.

Відомо також, що у 1870-х роках Базилевський продав маєток купцеві, вихідцеві із полтавських німців-колоністів Вільгельму Трепке.

За переписом 1859 року в селі було 95 дворів, 497 жителів — головним чином кріпосних селян, діяв винокурний завод. В. Трепке створив в селі економію. Це було зразкове господарство на п'ятистах десятинах землі, де застосовували восьмипільну сівозміну.

Навесні 1902 року в Парасковіївці відбулись селянські заворушення, коли разом з жителями сусідніх сіл вони рушили на економію панів Трепке. під час революційних подій 1905—1907 років жителі села розібрали майно економії, за що деякі люди були заарештовані.

У 1918 році розпочався період першої більшовицької окупації. Під час Визвольних змагань влада у селі змінювалась декілька разів.

У 1922 році в Парасковіївці було організоване перше товариство із спільного обробітку землі, а у 1924 році перші селянські товариства були перетворені в артіль «Зоря». Після анархістсько-більшовицького вересневого повстання 1923 року, яке потерпіло поразку в Болгарії, на Полтавщину переїхали політичні емігранти, і в Парасковїївці в маєтку Трепке у 1924 році організували комуну імені Благоєва, членами якої були переважно болгари-емігранти. Комуна імені Благоєва проіснувала до 1932 року.

У 1938 році село відвідав один із папанінців[5]. З того часу місцевий колгосп «Зоря Перемоги» був перейменований на колгосп імені Папанінців.

У 1941 році село Парасковіївка було перейменовано в село Куликове на честь маршала, Героя Радянського Союзу Григорія Івановича Кулика — вихідця з сусіднього хутора Дудникове. У 2016 році село перейменоване на Коломацьке.

На фронтах Другої вітової війни 478 куликівців. У застінках гестапо загинули В. П. Гулій, колишній голова колгоспу ім. Папанінців, П. М. Гуржій та М. К. Чередниченко, яких було залишено для організації партизанської боротьби в тилу ворога. 23 вересня 1943 року воїни 5-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту визволили Куликове від німецьких загарбників. Село лежало в руїнах. 180 чоловік з Куликового вивезли на каторжні роботи до Німеччини, дванадцять з них загинули в концтаборах. Матеріальний збиток, завданий нацистами в роки війни, склав 17 мільйонів 960 тисяч карбованців у цінах того часу.

У післявоєнні роки завдяки наполегливій праці колгоспників економіка села зростала. У 1959 році в селі була відкрита колгоспна галерея мистецтв, яка налічувала понад 130 творів живопису і графіки, а у 1963-му — колгоспний музей, експозиція якого налічувала більше 100 експонатів. Сьогодні ці заклади культури не працюють.

Економіка[ред. | ред. код]

  • ТОВ АФ «Куликове».

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Школа.
  • Лікарня.

Історичні і ландшафтні пам'ятки[ред. | ред. код]

У центрі села створено дендропарк: на площі 16,9 гектарів, висаджено 10 тисяч різних порід дерев. Куликівський парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва 1966 року створена за ініціативи та сприяння голови колгоспу імені Благоєва заслуженого агронома УРСР Феодосія Євгеновича Цибулька. Сучасний видовий склад нараховує 82 видів рослин та 7 декоративних форм[6].

У центрі села пам'ятники Григорію Кулику, Димитру Благоєву, Цвятку Райнову, а також пам'ятник на честь болгарських комунарів[уточнити], які померли наприкінці 1920-х — початку 1930-х років, встановлений у 1974 році, пам'ятник на братській могилі радянських воїнів, загиблих 1943 року під час визволення Куликового від німецько-нацистських окупантів, споруджений в 1955 році, пам'ятник полеглим воїнам-землякам, пам'ятник на могилі заслуженого агронома УРСР Феодосія Євгеновича Цибулька.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Коломацьке на сайті Верховної Ради[недоступне посилання з квітень 2019]
  2. Маршрут від Полтави до Куликового
  3. Відомості про населений пункт. Погода в селі Куликове
  4. Іван Андрійович Базилевський. Біографія
  5. Краєзнавці називають різні прізвища Є. К. Федорова (В. Н. Жук) чи Е. Т. Кренкеля (В.Шкляр)
  6. Куликівський дендропарк на сайті Полтавської районної ради. Архів оригіналу за 20 травень 2012. Процитовано 10 вересень 2012. 

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]