Коломийський повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коломийський повіт
Округ Коломийський (до 1867)
Коронний край size Королівство Галичини та Володимирії
Країна Австрійська імперія Австрійська імперія
Австро-Угорська імперія Австро-Угорщина
Центр Коломия
Створений 1854
Площа 697,01 км² (1879)
Населення 99 359 душ (1879)
Bezirk Kolomea.png
Найбільші міста Коломия, Печеніжин


Коломийський повіт (нім. Bezirk Kolomea, пол. Powiat kołomyjski) — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Польщі, УРСР і Третього Райху. Адміністративним центром було місто Коломия.

Історія[ред. | ред. код]

Повіт існував у період з 1855 до 1944 року.

Австро-Угорщина[ред. | ред. код]

Утворений 29 вересня 1855 р. у складі 24 громад (гмін). У 1867 р. в ході адміністративної реформи до Коломийського повіту приєднано Гвіздецький повіт з 24 громад і Печеніжинський повіт з 26 громад та передано громади Джурків, Добровідка, Жуків, Жукотин, Кам'янка Велика, Лісний Хлібичин і Михалків з ліквідованого Обертинського повіту. Таким чином Коломийський повіт охоплював територію нинішніх Коломийського та частково Городенківського, Снятинського та Тлумацького районів. Адміністративним центром було місто Коломия.

У 1875 р. зведено будинок повітової ради.[1]

Станом на 1879 рік, повіт налічував 84 населені пункти, розподілені по 75 кадастрових кварталах[2].

У 1880 р. до складу повіту входило 1 місто, 5 містечок, 69 сільських громад і 48 управлінь фільварків.[3]

На території повіту діяли три повітові суди — в Коломиї, Гвіздці та Печеніжині (до утворення Печеніжинського повіту в 1898 р.).

ЗУНР[ред. | ред. код]

У листопаді 1918 року повіт увійшов до Станіславської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром був д-р Іван Стрийський, адвокатський кандидат. Міським комісаром (бургомістром) і головою Окружної УНРади обраний Захар Скварко, директор «Покутського Союзу» в Коломиї (УНДП). Делегатами до УНРади обрані: від міста — віце-президент окружного суду Іван Чернявський (УНДП), від повіту — вчитель гімназії Гриць Тимощук (УНДП).

Під польською окупацією[ред. | ред. код]

Коломийський повіт
Powiat kołomyjski
POL powiat kołomyjski map.svg
Повіт на мапі воєводства
Країна Польща Польща
Воєводство Станіславське
Адміністративний центр Коломия
Населення: 176 000 (1931)
Площа: 1339
Густота: 131


TERYT: Код ISO:
Адмніністративний поділ
Powiat kołomyjski.png
гміни міські 2
місько-сільські
сільські 14
Адміністрація
Мапа

Після окупації території повіту румунським військом у травні 1919 р. повіт того ж року був переданий Польщі. Коломийський повіт включений до Станіславського воєводства після його утворення у 1920 році на окупованих землях ЗУНР. До складу повіту входило 102 поселення (з них 1 місто, 58 сільських гмін і 38 фільварків та 5 обезлюднілих поселень) зі 23 466 житловими будинками. Загальна чисельність населення повіту складала 109 891 особа (за даними перепису населення 1921 року), з них 70 638 — греко-католики, 20 768 — римо-католики, 17 707 — юдеї, 868 — інших визнань. Площа повіту — 800 км².

Зміни адміністративного поділу[ред. | ред. код]

1 січня 1926 р. гміна Сьвєнти Юзеф розпорядженням Ради Міністрів Польщі вилучена з Надвірнянського повіту і включена до Коломийського[4].

1 квітня 1929 року Печеніжинський повіт ліквідовано, а його територію приєднано до Коломийського повіту[5].

Розпорядженням Ради міністрів 10 квітня 1934 року до Коломийського повіту було передано:

15 червня 1934 р. присілок Майдан Граничний вилучений із села Майдан Середній Надвірнянського повіту і приєднаний до села Тлумачик Коломийського повіту[7].

1 серпня 1934 р. було здійснено новий поділ[8] на сільські гміни шляхом об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (Міські ґміни)[ред. | ред. код]

  1. м. Коломия
  2. містечко Печеніжин — з 01.04.1929 р. Місто з 1934 р.

Волості (об'єднані сільські ґміни)[ред. | ред. код]

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Березув Сьредні Акрешори (з 01.04.1929), Баня Березув (Баня-Березів) (з 01.04.1929), Березув Ніжни (Нижній Березів) (з 01.04.1929), Березув Сьредні (Середній Березів) (з 01.04.1929), Березув Вижни (Верхній Березів) (з 01.04.1929), Лючкі (з 01.04.1929), Текуча (з 01.04.1929) 7
2 Ґміна Вербяж Вижни Вербяж Ніжни (Нижній Вербіж), Вербяж Вижни (Верхній Вербіж), Іспас (Спас), Ключув Вєльки (Великий Ключів) (з 01.04.1929), Куйданьце (Кийданці), Мишин (з 01.04.1929), Сопув (Сопів) 7
3 Ґміна Віноґрад Віноґрад (Виноград), Джуркув (Джурків) (з 10.04.1934), Островєц (Острівець), Прухніще (Прикмище), Рогиня, Росохач, Хвалібоґа (Хвалибога) 7
4 Ґміна Ґвоздзєц Място Ґвоздзєц Мали (Малий Гвіздець), Ґвоздзєц Място (Гвіздець), Ґвоздзєц Стари (Старий Гвіздець), Загайполь (Загайпіль), Кобилєц (Кобилець), Остапковце (Остапківці), Подгайчикі (Підгайчики), Сорокі (Сороки), Чехова 9
5 Ґміна Камьонкі Вєлькє Камьонкі Вєлькє (Велика Кам'янка), Фатовце (Фатовець) 2
6 Ґміна Коломия Дятковце, Добровудка (Добровідка), Ґоди, Камьонкі Мале (Мала Кам'янка), Корніч, Королювка (Королівка), Оскшесіньце (Воскресинці), Пядикі (П'ядики), Турка, Ценява 10
7 Ґміна Коршув Жукоцін (Жукотин), Коршув (Коршів), Ліскі (Ліски), Міхалкув (Михалків), Хлєбичин Лєсни (Лісний Хлібичин), Черемхув (Черемхів) 6
8 Ґміна Космач Космач (з 01.04.1929) 1
9 Ґміна Кулачковце Балінце (Балинці), Бучачкі, Кулачковце (Кулачківці), Слобудка Польна (Слобідка Пільна), Трофанувка (Трофанівка), Хомякувка (Хом'яківка) 6
10 Ґміна Матийовце Дебеславце (Дебеславці), Залуче над Прутем (Залуччя), Замуліньце (Замулинці), Кропівіще (Кропивище), Матийовце (Матеївці), Назурна (Назірна), Пересув (Перерив), Сємаковце (Семаківці), Тросцянка (Тростянка) 9
11 Ґміна Печеніжин Ключув Мали (Малий Ключів) (з 01.04.1929), Маркувка (Марківка) (з 01.04.1929), Млодятин (Молодятин) (з 01.04.1929), Рунґури (Рунгури) (з 01.04.1929), Слобода Рунґурска (Слобода) (з 01.04.1929) 5
12 Ґміна Свєнти Станіслав Сєдліска Бредтгайм (Сідлище) (з 10.04.1934), Слобудка Лєсна (Лісна Слобідка), Свєнти Юзеф (з 01.01.1926), Свєнти Станіслав (Станіславівка) 4
13 Ґміна Тлумачик Івановце (Іванівці), Князьдвур (Княждвір) (з 01.04.1929), Раковчик (Раківчик), Тлумачик (Товмачик), Шепаровце (Шепарівці) 5
14 Ґміна Яблонув Ковалювка (Ковалівка) (з 01.04.1929), Люча (з 01.04.1929), Стопчатув (Стопчатів) (з 01.04.1929), Уторопи (з 01.04.1929), Яблонув (Яблунів) (з 01.04.1929) 5

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Детальніше: Коломийський повіт (II Річ Посполита).

Радянський період[ред. | ред. код]

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Станіславської області[9].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано і територію поділено на Гвіздецький, Коломийський, Коршівський, Печеніжинський і Яблунівський райони.

Третій Райх[ред. | ред. код]

Під час німецької окупації у 1941—1944 рр. Тлумацький повіт був відновлений як адміністративна одиниця Крайсгауптманшафту Коломия — складової частини Дистрикту Галичина. Відновлений також був і поділ на гміни (волості). Однак після повторного захоплення території повіту в 1944 р. радянськими військами його знову поділено на ті ж райони.

Сучасність[ред. | ред. код]

Нині на території Коломийського повіту розташовані три адміністративні одиниці Івано-Франківської області — Коломийський та частково Косівський райони і місто Коломия.

Населення[ред. | ред. код]

Українці греко-католики становили 64 % населення повіту (1910)[10].

У 1939 році в повіті (тобто, разом із колишнім Печеніжинським) проживало 184 690 мешканців (132 565 українців-грекокатоликів — 71,78 %, 9 370 українців-латинників — 5,07 %, 16 845 поляків — 9,12 %, 1 255 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,67 %, 21 720 євреїв — 11,76 % і 2 935 німців та інших національностей — 1,59 %)[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Інформація про місця пам'яті Української революції 1917—1921 рр. № 38.
  2. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1879, Lwów 1879 (пол.)
  3. Kołomyjski powiat // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883. — Т. IV : Kęs — Kutno. (пол.)
  4. Dz.U. 1925 nr 64 poz. 450 (пол.)
  5. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 16 marca 1929 r. o zniesieniu powiatu peczeniżyńskiego w województwie stanisławowskiem. Dz.U. 1929 nr 20 poz. 190 (пол.)
  6. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 10 kwietnia 1934 r. o zmianie granic powiatów horodeńskiego i kołomyjskiego w województwie stanisławowskiem. Dz.U. 1934 nr 36 poz. 326 Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  7. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o wyłączeniu z powiatu nadwórniańskiego przysiółka Majdan Graniczny i włączeniu go do powiatu kołomyjskiego. Dz.U. 1934 nr 48 poz. 440 (пол.)
  8. Dz.U. 1934 nr 68 poz. 627
  9. Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
  10. Українці. Частка у населенні повітів
  11. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 36-38.

Література[ред. | ред. код]

  • Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1879, Lwów 1879 (пол.)