Коломієць Михайло Петрович
| Михайло Петрович Коломієць | |
|---|---|
| Народився |
20 березня 1958 Київ УРСР |
| Помер |
29 жовтня 2002 (44 роки) Молодечно Білорусь |
| Поховання | Лісове кладовище |
| Громадянство |
 СРСР→ Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | журналіст |
| Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
| Батько | Петро Никифорович (1929-1989) |
| Мати | Ольга Михайлівна (1932) |
| У шлюбі з | Людмила Олександрівна (1958) |
| Діти | Максим (1983) |
Миха́йло Петро́вич Коломі́єць (*20 березня 1958, Київ — 29 жовтня 2002, Молодечно, Білорусь) — засновник Інформаційного агентства «Українські новини».
Освіта: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, факультет романо-германської філології (1982-1986).
Діяльність[ред. | ред. код]
1991-1997 — кореспондент, редактор «Укрінформ-бізнес-новин», «Державного інформаційного агентства України».
З 1997 — засновник, співвласник інформаційного агентства «Українські новини». Коломієць дотримувався стандартів незалежної журналістики, орієнтованої на створення прибуткової компанії, яка не потребує фінансової й адміністративної підтримки зовні.
Коломієць створив інформаційне агентство «Українські новини» у 1997 році на базі економічної редакції «Укрінформ-Бізнес-Новин».
У 2000 році агентство ухвалило рішення про універсалізацію, зокрема розпочало випуски політичних новин з метою завоювання позиції лідера на ринку. У цей самий період акціонером "Українських Новин" стало Агентство гуманітарних технологій (50% акцій якого належали Володимиру Грановському[1][2], а 50% Валерію Хорошковському).
Станом на 2002 рік Агентство гуманітарних технологій разом з Михайлом Коломійцем мали рівні 50-відсоткові частки акцій агентства. Коломієць розраховував на інвестиції з боку Хорошковського у розвиток агентства, однак не отримав їх.
У 2002 році він проводив політику активного розширення агентства, залучаючи позики, в тому числі і «Укрсоцбанку», значна частина акцій якого тоді належала Хорошковському.
У жовтні 2002 року Коломієць несподівано виїхав у Білорусь, де трагічно загинув. За даними слідства, яке згодом підтвердило журналістське розслідування, він наклав на себе руки[3].
За висновками того ж журналістського розслідування, основною причиною самогубства Михайла Коломійця була загроза втрати свого бізнесу. При цьому, учасник розслідування, журналіст Єгор Соболєв відзначив, що обвинувачувати Валерія Хорошковського за статтею "доведення до самогубства" не можна, оскільки він такого злочину не робив.
14 грудня 2002 року Михайла Коломійця поховано на Лісовому кладовищі в Києві.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Грановський Володимир Миколайович. Архів оригіналу за 2 березня 2009. Процитовано 16 серпня 2010.
- ↑ Собственник АНТ Consulting Владимир Грановский. Архів оригіналу за 10 березня 2005. Процитовано 16 серпня 2010.
- ↑ Тіло Михайла Коломійця впізнано (доповнено). Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Зник директор українського інформагентства[недоступне посилання з липня 2019]
- Зникнення Коломійця: поки що лише версії
- Мар’яна Драч: “Хорошковський повівся цинічно з матір’ю померлого журналіста”[недоступне посилання з липня 2019]
- Знайдено тіло директора агентства “Українські Новини”[недоступне посилання з липня 2019]
- Закрито справу про загибель Коломійця[недоступне посилання з липня 2019]
- Результати експертизи виключають можливість насильницької смерті Коломійця[недоступне посилання з липня 2019]
- Журналісти завершили розслідування обставин загибелі Коломійця[недоступне посилання з липня 2019]
- Журналісти з'ясували причини самогубства Коломійця[недоступне посилання з липня 2019]
- Телекритика. Розслідування смерті Михайла Коломійця
- Коресподент. Про загибель Коломійця[недоступне посилання з липня 2019]
- Журналістське розслідування загибелі Михайла Коломійця [Архівовано 29 липня 2004 у Wayback Machine.]
- Галицькі Контракти. Справа Гонгадзе, тепер Коломійця [Архівовано 7 листопада 2004 у Wayback Machine.]
- Михайло Коломієць: розслідування від Єгора Соболєва
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |