Коломієць Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Коломієць
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження 24 жовтня 1989(1989-10-24)
Драбівці
Смерть 7 грудня 2018(2018-12-07) (29 років)
Богданівка
Громадянство Україна Україна
Псевдо «Карампуча»
Військова служба
Роки служби 2014—2015; 2016—2018
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Гірська піхота
Формування
 128 ОГПБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коломієць.

Олекса́ндр Олекса́ндрович Коломі́єць (24 жовтня 1989(19891024), с. Драбівці, Золотоніський район, Черкаська область — 7 грудня 2018, Богданівка, Волноваський район, Донецька область) — український військовик, молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 24 жовтня 1989 року у селі Драбівці (Золотоніський район, Черкаська область); мешкав у селі Маркізівка. 2007 року закінчив Драбівецький НВК. Працював охоронцем у фірмі «Агротрейд», після проходження строкової служби в 72-й бригаді, працював охоронцем у різних фірмах міста Черкаси до липня 2014 року.

В часі війни — молодший сержант, заступник командира бойової машини — навідник-оператор БМП-2 1-го відділення гірсько-штурмового взводу 2-ї роти 2-го батальйону 128-ї бригади; з 31 липня 2014 року до жовтня 2015-го служив за мобілізацією. У боях за Дебальцеве зазнав контузії, після лікування боронив Станицю Луганську. 31 березня 2016 року підписав контракт.

7 грудня 2018 року загинув увечері від смертельного кульового поранення (постріл снайпера) під час виконання бойового завдання на спостережному посту поблизу села Богданівка (Волноваський район)[2].

10 грудня 2018 року похований у селі Маркізівка.

Без Олександра залишилися батьки і сестра.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 47/2019 від 28 лютого 2019 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].
  • Відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
  • «Дебальцевський Хрест».
  • Нагрудний знак «Гідність та Честь».
  • Почесна відзнака «Холодний Яр».
  • Почесна відзнака «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно).
  • На фасаді школи в с. Драбівці, де навчався Олександр, встановлено меморіальну таблицю в пам'ять про нього.
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 7 грудня[4][5].

Галерея[ред. | ред. код]

  • Меморіальна дошка Олександру Коломійцю на фасаді школи у с. Драбівці
    Меморіальна дошка Олександру Коломійцю на фасаді школи у с. Драбівці
  • Могила Олександра Коломійця у с. Маркизівка
    Могила Олександра Коломійця у с. Маркизівка

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ На Черкащині в останню путь провели 29-річного бійця Олександра Коломійця. Архів оригіналу за 11 грудня 2018. Процитовано 5 вересня 2019.
  2. ↑ На Приазов'ї від ворожої кулі загинув черкащанин Олександр Коломієць зі 128 огшбр. Архів оригіналу за 2 серпня 2019. Процитовано 5 вересня 2019.
  3. ↑ Указ Президента України від 28 лютого 2019 року № 47/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  5. ↑  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 7 грудня на YouTube

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Коломієць_Олександр_Олександрович&oldid=41452906