Колона перемоги в війні за незалежність Естонії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Колона перемоги у війні
за незалежність Естонії
Columna de la Victoria de la Guerra de la Independencia, Tallinn, Estonia, 2012-08-05, DD 15.JPG
Загиблим під час війни за незалежність

59°26′02″ пн. ш. 24°44′36″ сх. д. / 59.434051000027771750° пн. ш. 24.74338400002777760° сх. д. / 59.434051000027771750; 24.74338400002777760Координати: 59°26′02″ пн. ш. 24°44′36″ сх. д. / 59.434051000027771750° пн. ш. 24.74338400002777760° сх. д. / 59.434051000027771750; 24.74338400002777760
Тип меморіальний комплекс і Estonian War of Independence memoriald
Країна

 Естонія

Розташування Таллінн
Автор проєкту Райнер Штернфельд
Андрі Лайдре
Кадрі Кихо
Анто Саві
Будівник Sans Souci
Висота 23.5 м
Засновник Coat of arms of Estonia.svg Уряд Естонії
Засновано 23 червня 2009
Прийнято рішення про будівництво 2001
Закладено перший камінь 2005
Ідентифікатори й посилання
Колона перемоги в війні за незалежність Естонії. Карта розташування: Естонія
Колона перемоги в війні за незалежність Естонії
Колона перемоги в війні за незалежність Естонії (Естонія)

CMNS: Колона перемоги в війні за незалежність Естонії у Вікісховищі

Колона перемоги в війні за незалежність Естонії (ест. Vabadussõja võidusammas)  — знаходиться на площі Свободи[et], Таллінн, Естонія. Пам'ятник був відкритий 23 червня 2009 року як меморіал на честь всіх тих, хто загинув під час війни 1918—1920 року за незалежність Естонії. Колона висотою 23.5 метрів складається зі 143 скляних пластин. Меморіал, також, на вершині містить Хрест Свободи[et] — найвищу нагороду Естонії, засновану в 1919 році.

Авторами проєкту меморіалу є естонські архітектори Райнер Штернфельд, Андрі Лайдре, Кадрі Кихо та Анто Саві.

Історія[ред. | ред. код]

Хрест свободи на вершині монумента з національним мечем і літерою «Е»

Ідея створення пам'ятника прийшла в голови естонської влади в 1919 році, ще до закінчення війни. Під час війни за незалежність у 1918—1920 роках втрати естонської сторони склали понад 4 000 осіб убитими й близько 14 000 пораненими.[1]

7 липня 1920 року Талліннська міська рада прийняла рішення знести пам'ятник Петру I[et] на Сінному ринку (нині площа свободи). Але знесення статуї було відкладено до тих пір, поки не буде вирішено, який пам'ятник буде встановлений на його місці.

Департаменту освіти міста було доручено почати збір коштів по всій країні для будівництва колони перемоги. 10 лютого 1922 року Талліннський адміністративний департамент прийняв рішення знести статую Петра I та побудувати на її місці площу Свободи разом з меморіалом, присвяченим боротьбі за незалежність Естонії й пам'яті всіх загиблих. Статуя Петра I була знесена в ніч на 1 травня 1922 року.

З метою поліпшення архітектурного та просторового дизайну площі Свободи в 1937 році була організована конференція і конкурс будівельних проєктів.

20 лютого 1939 року генеральний комітет зі зведення національного монумента війни за незалежність[et] провів своє перше засідання.

Підготовча робота до установки меморіалу була перервана Другою світовою війною і подальшою радянською окупацією. В тому числі, в 1940 році радянський уряд Йоганнеса Барбаруса гроші зібрані для будівництва колони перемоги у війні за незалежність Естонії витратив на будівництво «будинку політосвіти», де зараз розміщується міністерство оборони Естонії.[2]

Після відновлення незалежності Естонії в 1991 році знову було піднято питання про встановлення національного пам'ятника на честь загиблих у війні за незалежність.

Встановлення Хреста Свободи на вершину монумента

У квітні 2001 року Талліннська міська рада прийняла рішення про будівництво меморіалу в пам'ять про війну за незалежність Естонії та почала конкурс проєктів на будівництво пам'ятника. У жовтні 2005 року в Гар'юме було закладено наріжний камінь колони перемоги.

У 2006 році на конкурс дизайну для пам'ятника надійшло понад 40 заявок. А 5 серпня 2007 року було оголошено про перемогу проєкту будівництва «Libertas», автори якого — спочатку трималися в секреті. Проєкт будівництва був розроблений Райнером Штернфельдом, Андрі Лайдре, Кадрі Кихо та Анто Саві. А компанія Sans Souci була обрана в якості головного конструктора.[3] Для облаштування місцевості та будівництва постаменту меморіалу була обрана компанія Celander Ehitus OÜ. Загальна вартість проєкту склала 8.85 млн євро.[4] А підтримання належного вигляду пам'ятника обходиться в 5064 євро щомісяця. Робота-переможець зображувала пам'ятник заввишки 28 метрів і розміщувала його на схилах гори Харью. Пам'ятник складався з прямокутного постаменту і Хреста Свободи[et] на вершині. Спочатку планувалося вирізати обриси естонського державного кордону в центрі Хреста Свободи, але пізніше було прийнято рішення про малюнок руки з традиційним мечем і буквою «Е», що символізує Естонію. Колона була встановлена ​​на невеликому постаменті, а позаду неї був встановлений напис «Естонська війна за незалежність 1918—1920 років», а під нею вигравіювані слова з поеми естонського поета Густава Суйтса.

Відкриття меморіалу[ред. | ред. код]

Спочатку колону планувалося відкрити в кінці літа 2008 року, однак, потім міністр оборони Естонії Яак Аавіксоо прийняв рішення про перенесення дати відкриття на 23 червня 2009 року — на День Перемоги (Естонія) Естонської армії над Балтійськийм ландесвером у Венденської битві. На церемонії відкриття меморіалу прозвучала ораторія Урмаса Сісаска «Pro Patria».

Примітки[ред. | ред. код]