Колонна станція глибокого закладення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Станція «Золоті ворота» Київського метрополітену
Станція «Вокзальна» Дніпропетровського метрополітену

Коло́нна ста́нція глибо́кого закла́дення — тип станції метрополітену, має центральну і дві бічні зали, розімкнуті кільця оправ, що взаємоперетинаються, і які спираються на спільний для кожної пари залів конструктивний елемент — колону. Залежно від типу станції кільця оправи передають навантаження на колони через клинчасті перемички або через прогони, створюючи колонно-прогонний комплекс.

Основною перевагою колонної станції є значно більша пропускна здатність, ніж у пілонної станції.

Першої у світі колонною станцією глибокого закладення стала відкрита у 1938 році в Москві «Маяковська».

Колонно-стінова станція[ред.ред. код]

Різновидом колонної станції є колонно-стінова станція. На таких станціях частина проміжків між колонами замінена простінком. Отже поліпшується опір гірському тиску у непростих ґрунтах. Приклади таких станцій у Москві: «Крест'янська застава» і «Дубровка», в Санкт-Петербурзі: «Комендантський проспект», «Звенигородська».

Джерела[ред.ред. код]