Колоси Мемнона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колоси Мемнона

Colossi of Memnon May 2015 2.JPG

25°43′14″ пн. ш. 32°36′38″ сх. д. / 25.72055555558377904° пн. ш. 32.61055555558377250° сх. д. / 25.72055555558377904; 32.61055555558377250Координати: 25°43′14″ пн. ш. 32°36′38″ сх. д. / 25.72055555558377904° пн. ш. 32.61055555558377250° сх. д. / 25.72055555558377904; 32.61055555558377250
Країна Flag of Egypt.svg Єгипет
Розташування Фіви
Тип колосальна статуяd
місце розкопок
статуя і артефакт
Висота 18 м
Матеріал Кварцит

Колоси Мемнона. Карта розташування: Єгипет
Колоси Мемнона
Колоси Мемнона
Колоси Мемнона (Єгипет)
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Egypt.ColossiMemnon.03.jpg
Colossi-of-Memnon(js).jpg
Вид на Поминальний храм Аменхотепа III з висоти пташиного польоту

Колоси Ме́мнона — гігантські статуї Аменхотепа ІІІ на західному березі Нілу в Фівах, поруч із сучасним Луксором. Частина комплексу Поминального храму Аменхотепа III.

Історія[ред. | ред. код]

Колоси висічені з жовтого кварциту майже три з половиною тисячоліття тому і стояли, як охоронці, перед входом в поминальний храм фараона Аменхотепа ІІІ, який вважався найбільш величним і розкішним в усьому Єгипті. Вони зображають сидячого Аменхотепа III. Його руки покладені на коліна, а погляд звернений на схід до річки і світанку Сонця. Дві меньшиі фігури вирізані на передній частині трону уздовж його ніг — це його дружина Tiy і мати Мутемвія. Бічні панелі відображають бога Нілу.

Статуї — це майже двадцятиметрові велетні зі збитими обличчями і потужними торсами. Античні історики охрестили їх по імені сина богині АврориМемнона, який загинув від руки Ахілла під час Троянської війни.

Згідно з історичними даними, північний колос не встояв і був частково зруйнований в результаті землетрусу в 27 до н. е. З тих пір в працях грецьких і римських авторів згадується дивний протяжний звук, що нагадував звучання цитри, який камінь видавав на світанку. Вважалося, що так Мемнон вітав свою матір Аврору, богиню ранкової зорі. Почути голос загиблого героя приїжджали багато мандрівників. Статуї приписували здібності оракула, а її голос вважався знаком прихильності богів.

Після реставрації за наказом римського імператора Септимія Севера статуя замовкла назавжди. Пізніше цьому явищу знайшли пояснення. Вірогідно, звук виникав від вітру, що обвіював тріщини монументу, або від вібрацій, що відбувалися під впливом дії тепла на прохолодний камінь.

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]