Колосова Вікторія Петрівна
| Колосова Вікторія Петрівна | |
|---|---|
| Народилася |
10 серпня 1923 Бар, СРСР |
| Померла |
16 березня 2010[1] (86 років) Київ, Україна |
| Діяльність | літературознавиця, літературознавець |
| Галузь | літературознавство[1] і поезія[1] |
Вікто́рія Петрі́вна Ко́лосова (10 серпня 1923, місто Бар, нині Вінницької області — 16 березня 2010, Київ) — українська літературознавиця, текстолог, книгознавиця. Кандидат філологічних наук (1963).
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася в місті Бар у родині агронома Петра Івановича Водолажського та Антоніни Михайлівни Гневишевих, викладачів агропромислової школи. Петро Водолажський закінчив Кам'янець-Подільське технічне училище, був директором школи. 1931 року його призначили завідувачем планової частини Всесоюзного науково-дослідного інституту цукрової промисловості, родина переїхала до Києва[2].
У 1948 році закінчила Київський державний університет. У 1948—1950 роках працювала в Інституті археології АН УРСР. У 1950—1957 роках була редакторкою у виданні «Блокнот агітатора», що його видавав ЦК Компартії України. У 1957—1979 роках була науковою співробітницею відділу давньої української літератури Інституту літератури АН УРСР.
У 1962 році захистила дисертацію на ступінь кандидата філологічних наук на тему «Климентий Зиновиев — украинский поэт конца XVII—начала XVIII вв.» під керівництвом Олександра Білецького, 1971 року здобула вчене звання старшого наукового співробітника.
У 2021 році опубліковано щоденник Вікторії Колосової, у якому вона описує життя в Києві під час німецької окупації[2]
Наукові публікації[ред. | ред. код]
Видала монографію «Климентій Зіновіїв син. Життя і творчість» (1964). Брала участь у написанні «Історії української літератури» у восьми томах (перший том — 1967) та «Історії Української РСР» у десяти томах (перший том, книга 2 — 1979). Їй належить низка статей до «Шевченківського словника»(том 1 — 1976; том 2 — 1977). Авторка наукових статей з дослідження української поезії, історії української філософії, українсько-білоруських літературних зв'язків, історії книгодрукування в Україні. Брала участь у підготовці публікації зібрання творів Івана Франка.
- Преемники Ивана Федорова в Беларуси и на Украине // Иван Федоров и восточнославян. книгопечатание. Минск, 1984
- Идеологические предпосылки деятельности острожского кружка: Герасим Смотрицкий как редактор-полемист // Федоров. чтения. 1981 г. Москва, 1985
- К вопросу о втором южнославянском влиянии на Украине и в Белоруссии: философско-филологическая концепция Острожского кружка // Славян. культуры и мировой культур. процесс. Минск, 1985
- «Слово на еретики» Козьмы Пресвитера в предисловии к Острожской Библии Ивана Федорова // Федоров. чтения. 1983 г. Москва, 1987.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ а б Андрій Портнов. Вікторія Колосова та її щоденник. Нове джерело про Київ часів Другої світової. Історична правда, 2 листопада 2021
Джерела[ред. | ред. код]
- Г. І. Павленко. Колосова Вікторія Петрівна // Енциклопедія Сучасної України: енциклопедія [електронна версія] / ред.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. Т. 14. URL: https://esu.com.ua/article-3087 (дата перегляду: 13.11.2022)
- Пам'яті колеги. Вікторія Колосова (10 серпня 1923 — 16 березня 2010): [Некролог] // Україна модерна. 2010. № 5(16).
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний портал міста Бар. Письменники, життя і творчість яких пов'язані з нашим містом[недоступне посилання з липня 2019]