Колупаєв Віктор Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Дмитрович Колупаєв
Виктор Дмитриевич Колупаев
Народився 19 вересня 1936(1936-09-19)
пос. Нєзамєтний, ЯАРСР
Помер 4 червня 2001(2001-06-04) (64 роки)
Томськ, Росія
·серцева недостатність
Поховання Baktin cemeteryd
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Діяльність письменник
Alma mater Томський політехнічний університет
Мова творів російська
Жанр фантастика
Премії Аеліта (1988)

Ві́ктор Дми́трійович Колупа́єв (нар.19 вересня 1936, сел. Нєзамєтний, ЯАРСР — 4 червня 2001, Томськ) — російський та радянський письменник-фантаст, один з провідних авторів радянської фантастики 1970—1980-х років.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у селищі Нєзамєтному (зараз місто Алдан Республіки Саха) у сім'ї робітників.

У 1954 році закінчив середню школу у Красноярську.

Закінчив радіотехнічний факультет Томського політехнічного інституту за спеціальністю " Радіотехніка" у 1961 році, працював у спеціальному конструкторському бюро, на заводі математичних машин "Контур", у НДІ, у лабораторії біоніки Сибірського фізико-технічного інституту (до 1982 року).

У 1966 році у томській газеті "Молодой Ленинец" було опубліковане його перше оповідання «Невдала експедиція». Перша фантастична публікація письменника - оповідання «Квиток до дитинства» - з'явилася у журналі «Вокруг света»у 1969 році, а його перша книга «Случится же с человеком такое!..» - видана у 1972 році. З 1976 року - член Союзу Письменників СРСР. Лауреат премії «Аеліта» 1988 року за збірку «Весна света».

Жив у Томську. На початку перебудови брав участь у русі "зелених".

Помер у Томську від гострої серцевої недостатності. Похований на кладовищі "Бактин"

У 2001 році ім'я В.Д. Колупаєва було присвоєно премії "Малая Урания". Премія присуджується за найкращий твір у гуманістичних традиціях російської фантастики.

Іменем В.Д.Колупаєва названа вулиця в селищі Апрєль у Томську.

Творчість[ред. | ред. код]

Більшість оповідань Колупаєва можна віднести до рідкісного у радянській фантастиці 1970—1980-х років ліричного фентезі (на заході у схожому стилі писав, наприклад, Рей Бредбері) або "дивної міської прози" з елементами фантастики. Творчість письменника це спроба усвідомлення людиною свого місця у часі й просторі, а герої, ніби персонажі Олександра Гріна, постійно спрямовані на диво, на зустріч із невідомим: герой оповідання «Газетный киоск» (1971) отримує можливість заглянути у власне майбутнє; люди майбутнього з оповідання «Какие смешные деревья» (1977), що відправилися на захопливу космічну екскурсію з дітьми, для того, щоб на власні очі побачити справжню війну далекого минулого. У «Самом большом доме» (1974) дім, який шукає героїня (про нього їй розповіли загиблі батьки-космонавти), виявляється планетою Земля; герой програмного оповідання Колупаєва «Зачем жил человек?» (1970) приречений на невідомість, але однак продовжує натхненно творити; а герой повісті «Защита» (1977) отримує можливість спілкуватися з власною совістю по телефону.

Рідше, і, на думку деяких критиків, з меншим успіхом у творчому доробку Колупаєва зустрічаються традиційніші теми та мотиви жорсткої наукової фантастики. Оповідання «Качели Отшельника» (1972) і «Фирменный поезд „Фомич“» (1979) присвячені загадкам та парадоксам простору-часу (у останньому оповіданні це описано у формі філософсько-повчальної притчі). Розпочате, як типова хроніка інопланетного вторгнення, оповідання «Толстяк» над миром" (1980) перетворюється на сюжетно-оригінальну притчу про планету: після кожної нової спроби нападників відкидає все далі і далі у минуле.

В останні роки життя Колупаєв працював над трилогією «Безвременье. Времена. Вечность». У 2001 окремим виданням вийшов перший роман трилогії - «Безвременье», написаний разом з Ю. І. Марушкіним. Друга книга трилогії — роман-пародія «Сократ Сибирских Афин» — опублікована у 2001 році у красноярському журналі «День и ночь».

Цікавлячись філософськими проблемами простору й часу, Колупаєв з 1970-х років працював над працею «Пространство и Время. (Физический аспект)», коротке його видання було надруковане малим тиражем у 1994 році у Томську під назвою «Пространство и время для фантаста».

Твори Колупаєва перекладені англійською, болгарською, угорською, грузинською, китайською, корейською, монгольською, німецькою. польською, сербсько-хорватською, словацьку, французькою, чеською, шведською, японською мовами.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

  • Случится же с человеком такое!.. — М.: МГ, 1972. 272 с, 100 тыс. экз. (БСФ)
  • Качели Отшельника: Повесть, рассказы. — М.: МГ, 1974. 192 с, 100 тыс. экз. (БСФ)
  • Билет в детство: Ф рассказы. — Новосибирск: Западно-Сибирское книжное издательство, 1977. 192 с, 30 тыс. экз.
  • Фирменный поезд «Фомич»: Повесть. — М.: МГ, 1979. 272 с, 100 тыс. экз. (БСФ)
  • Зачем жил человек? — Новосибирск: Западно-Сибирское книжное издательство, 1982. 208 с, 30 тыс. экз.
  • Поющий лес: Фантастика. — Новосибирск: Западно-Сибирское книжное издательство, 1984. 320 с, 30 тыс. экз.
  • Седьмая модель. — М.: МГ, 1985. 256 с, 100 тыс. экз. (БСФ)
  • Весна Света. — Томск: Томское книжное издательство, 1986. 480 с, 80 тыс. экз.
  • Волевое усилие: Повести. — Томск: Томское книжное издательство, 1991. 400 с, 30 тыс. экз. ISBN 5-7515-0175-6
  • Качели Отшельника. — М.: АСТ; Ермак, 2003. 860 с, 5 тыс. экз. ISBN 5-17-019613-X, ISBN 5-9577-0271-4
  • Пространство и время для фантаста. — Томск, 1994. 500 экз.

Романи[ред. | ред. код]

  • Безвременье (2000)
  • Сократ Сибирских Афин (2001)

Оповідання та повісті[1][ред. | ред. код]

  • Билет в детство (1969).
  • Зачем жил человек? (1970).
  • Ма-а-а-ма! (1970).
  • Вдохновение (1971).
  • Газетный киоск (1971).
  • Весна света (1972).
  • Девочка (1972).
  • Жемчужина (1972).
  • Качели Отшельника (1972).
  • На асфальте города… (1972).
  • Настройщик роялей (1972)
  • Поющий лес (1972).
  • Сентябрь (1972), згодом, як новела, оповідання увійшло в розповідь „Жизнь как год" (1982).
  • Случится же с человеком такое!.. (1972).
  • Разноцветное счастье (1973).
  • Город мой (1974).
  • Звёзды (1974).
  • На дворе двадцатый век (1974).
  • Оборотная сторона (1974).
  • Самый большой дом (1974)
  • Две летящие стрелы (1975).
  • Какие смешные деревья (1975).
  • Любовь к земле (1975).
  • Печатающий механизм (1975).
  • Спешу на свидание (1975).
  • Улыбка (1975).
  • Защита (1977).
  • Лагерный сад (1977), згодом, як новела „Июль", оповідання увійшло в розповідь „Жизнь как год"(1982).
  • Май (1977), згодом, як новела, оповідання увійшло в розповідь „Жизнь как год" (1982).
  • Фирменный поезд «Фомич» (1979).
  • Исключение (1980).
  • Стригуны (1980).
  • «Толстяк» над миром (1980).
  • Жизнь как год (1982).
  • Капитан «Громовержца» (1982).
  • Молчание (1982).
  • Седьмая модель (1982).
  • Фильм на экране одного кинотеатра (1982).
  • Два взгляда (1983).
  • Обычный день(1984)
  • Июнь (1985), згодом, як новела, оповідання увійшло в розповідь „Жизнь как год" (1982).
  • Жилплощадь для фантаста (1991).
  • Волевое усилие (1991).
  • Дзяпики (1991).

Переклади[ред. | ред. код]

  • Угаров Г. Звезда Долбора / Пер. з якут. В. Колупаева

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Вказаний рік першої публікації

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Колупаєв_Віктор_Дмитрович&oldid=38215432