Колєсова Олена Федорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колєсова Олена Федорівна
рос. Колесова Елена Федоровна
Народилася 1 серпня 1920(1920-08-01)
Q21851536?, Ярославський повіт (Російська імперія), Ярославська губернія, Російська СФРР
Померла 11 вересня 1942(1942-09-11) (22 роки)
Видриця, Ухвальська сільська рада, Крупський район, Мінська область, Білоруська РСР, СРСР
·загиблий у бою
Поховання Крупки
Країна  СРСР
Діяльність солдатка
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання молодший сержант
Нагороди
Герой Радянського Союзу орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоної Зірки

Колєсова Олена Федорівна (01 серпня 1920 – 11 вересня 1942) — розвідниця, командир диверсійної групи партизанського загону спеціального призначення (в/ч № 9903), Герой Радянського Союзу.

Із біографії[ред. | ред. код]

Народилася в селянській родині (село Колесово, Ярославська область).

1928 року переїхала до Москви, де проживала в родині тітки. Навчалась у школі №52 Фрунзенського району, яку закінчила в 1936 році.

19361939 рр. – навчання в 2-му Московському педагогічному училищі (сьогодні – Московський педагогічний державний університет).

З 1939 року працювала вчителем гімнастики у школі №47 Фрунзенського району, потім – старшою вожатою.

Роки Другої світової війни[ред. | ред. код]

1941 року, червень-жовтень - працювала на будівництві оборонних укріплень і допомагала у переселенні радянських громадян у західні райони. Закінчила курси санітарних дружинниць.

1941 року, жовтень – після невтішних спроб потрапити на фронт була прийнята у групу Спрогіса Артура Карловича, начальника штабу в/ч № 9903 розвідувального відділу штабу Західного фронту. Пройшла короткочасну підготовку.

28 жовтня 1941 року вперше з групою (чотири чоловіки та три жінки) опинилася в тилу ворога: мінування доріг, знищення зв’язку, руйнування комунікаційної інфраструктури та ведення розвідки в районі станцій Тучково, Дорохово, селища Стара Руза Руського району Московської області.

Січень 1942 року на території Калуської області (м. Сухиничі) загін, у якому була Колєсова, вступив у бій з ворожим десантом. Група виконала завдання й затримала ворога до підходу частин 10-ї армії. Усі учасники бою були нагороджені.

1942 року, березень - вступила до лав ВКП(б).

Травень, 1942 року - диверсійно-партизанська група з 12 дівчат під командуванням Олени Колєсовой була скинута на парашутах у Борисівському районі Мінської області. Почалися бойові дії: партизани підривали мости, пускали під укіс військові поїзди з технікою, нападали на поліцейські ділянки, влаштовували засідки, знищували зрадників.

За Олену Колєсову гитлеровці об'явили винагороду в 30 000 марок.

З 1 травня по 11 вересня 1942 року групою був знищений міст, 4 ворожих поїзди, 3 автомашини, розгромлено 6 ворожих гарнізонів.

11 вересня 1942 року розпочалась операція щодо знищення групою Колєсової німецького гарнізону. Операція пройшла успішно, але під час бою Олена була смертельно поранена. Похована в селищі Миговщина Крупського району Мінської області.

1954 року останки були перенесені до братської могили міста Крупки, де поховані її бойові подруги.

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам’ять[ред. | ред. код]

На будівлях школи, педагогічного училища встановлені меморіальні дошки, на місці смертельного поранення й першого поховання – пам’ятні знаки.

На могилі героїні, на подвір’ї школи №2 у Крупках, у селищі Мордвіново Ярославського району встановлені пам’ятники.

Іменем Олени Колєсової названі школа №2 у Крупках, вулиці - у селищі Зоричі Борисівського району, у містах Волгоград, Москва, Ярославль, приміський електропоїзд, що курсує Ярославським напрямком Московської залізниці.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]