Колібрі-золотожар перуанський
| Колібрі-золотожар перуанський | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Aglaeactis castelnaudii (Bourcier & Mulsant, 1848) | ||||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Trochilus castelnaudii | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Колі́брі-золотожа́р перуанський[2] (Aglaeactis castelnaudii) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Ендемік Перу. Вид названий на честь французького натураліста Франсіса Кастельно[3].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 12 см, вага 7-8,5 г. У самців верхня частина тіла бурувато-чорна з бронзовим відблиском, нижня частина спини і надхвістя мають пурпуровий відблиск. Хвіст роздвоєний, рудий, центральні стернові пера мають темно-бронзові кінчики. Нижня частина тіла тьмяно-коричнева, обличчя і верхня частина горла мають чорнуватий відтінок, на грудях чорна смуга, в центрі грудей є біла пляма. На крилах охристі плями і смуги.
Самиці мають подібне забарвлення, однак спина у них менш блискуча, а хвіст менш роздвоєний. У молодих птахів блискуча пляма на надхвісті відсутня, а нижня частина тіла у них більш рівномірно коричнева.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[4]
- A. c. regalis Zimmer, JT, 1951 — Анди в центральному Перу (Уануко, Паско, Хунін, зокрема в басейні річки Мараньйон);
- A. c. castelnaudii (Bourcier & Mulsant, 1848) — Анди на півдні Перу (Уанкавеліка, Аякучо, Апурімак, Куско, зокрема в гірському масиві Ампай[en] і горах Кордильєра-де-Вільканота).
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Перуанські колібрі-золотожари живуть в гірських вічнозелених лісах (віддачи перевагу більш сухим ділянкам), на узліссях і галявинах, в гірських долинах та у високогірних чагарникових заростях і рідколіссях Polylepis і Escallonia[5]. Зустрічаються на висоті від 3500 до 4300 м над рівнем моря, іноді на висоті до 4600 м над рівнем моря. Живляться нектаром різноманітних квітучих рослин, зокрема з родів Barnadesia, Berberis, Brachyotum, Centropogon, Labiatae, Lupinus, Salpichroa і Siphocamplos. Також вони доповнюють свій раціон комахами, яких ловлять в польоті. При живленні птахи чіпляються лапами за суцвіття, а при приземленні на гілку вони деякий час тримають крила піднятими догори.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Перуанським колібрі-золотожарам загрожує знищення природного середовища[6].
Приміки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Aglaeactis castelnaudii: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 05 грудня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 93. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 05 грудня 2022.
- ↑ Parker, Theodore A.; O'Neill, John P. (1980). Notes on Little Known Birds of the upper Urubamba Valley, Southern Peru. The Auk. 97 (1): 167—176. JSTOR 4085817.
- ↑ Tracewski, Łukasz; Butchart, Stuart H.M.; Marco, Moreno Di; Ficetola, Gentile F.; Rondinini, Carlo; Symes, Andy; Wheatley, Hannah; Beresford, Alison E.; Buchanan, Graeme M. (1 жовтня 2016). Toward quantification of the impact of 21st-century deforestation on the extinction risk of terrestrial vertebrates (PDF). Conservation Biology (ісп.). 30 (5): 1070—1079. doi:10.1111/cobi.12715. ISSN 1523-1739. PMID 26991445.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
