Колібрі-плямохвіст андійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колібрі-плямохвіст андійський
Самець андійського колібрі-плямохвоста
Самець андійського колібрі-плямохвоста
Самиця андійського колібрі-плямохвоста
Самиця андійського колібрі-плямохвоста
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина: Колібрієві (Trochilidae)
Підродина: Lesbiinae
Триба: Lesbiini
Рід: Колібрі-плямохвіст (Oreotrochilus)
Вид: Колібрі-плямохвіст андійський
Oreotrochilus estella
(d'Orbigny & Lafresnaye, 1838)
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Trochilus estella
Посилання
Вікісховище: Oreotrochilus estella
Віківиди: Oreotrochilus estella
ITIS: 555212
МСОП: 60946163
NCBI: 304663

Колібрі-плямохвіст андійський[2] (Oreotrochilus estella) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Мешкає в Андах.

Андійські колібрі-плямохвости

Довжина птаха становить 13-15 см, самці важать 8,8 г, самиці 8 г. У самців верхня частина тіла тьмяно-сірувато-коричнювата. На горлі блискуча зелена пляма, знизу окаймлена чорною смугою, груди і живіт білі. По гузці і середині живота проходить руда смуга. Хвіст роздвоєний, центральні стернові пера бронзово-чорний, решта переважно білі з бронзово-чорними краями і кінчиками. Дзьоб середньої довжини, чорний, дещо вигнутий.

Самиці мають переважно тьмяно—сірувато-коричнювате забарвлення. Горло у них бліде, поцятковане дрібними темними плямками. Хвіст зеленувато-чорний, три або чотири крайні пари стернових пер мають білі кінчики і основи. Молоді птахи мають більш сіре забарвлення, ніж дорослі птахи, а у молодих самців на горлі є синьо-зелена пляма. У самців підвиду O. e. bolivianus смуга на животі каштанова з чорними плямами.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють два підвиди:[3]

  • O. e. estella (d'Orbigny, 1838) — Анди від південно-західного Перу (на південь від Аякучо) до західної Болівії, північного Чилі і північно-західної Аргентини (на південь до центральної Катамарки);
  • O. e. bolivianus Boucard, 1893 — Болівійське Альтіплано (Кочабамба).

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Андійські колібрі-плямохвости мешкають в Перу, Болівії, Чилі і Аргентині. Вони живуть на високогірних луках Пуна, серед скель, на висоті від 2500 до 4500 м над рівнем моря, іноді на висоті 5000 м над рівнем моря. Взимку птахи мігрують в долини, на висоту 2400 м над рівнем моря, де зимують в чагарникових заростях і рідколіссях.

Андійські колібрі-плямохвости живляться нектаром різноманітних квітучих чагарників, кактусів і дерев, зокрема з родів Caiophora, Bomarea, Berberis, Buddleja, Centropogon, Ribes і Barnadesia, взимку часто нектаром евкаліптів. Вони є основними запилювачами Chuquiraga spinosa. Також ці птахи доповнюють свій раціон комахами, яких ловлять в польоті або збирають з рослинності. При живленні вони чіпляються лапами за суцвіття, а вночі ховаються в тріщинах серед скель, де впадають в зціпеніння. Андійські колібрі-плямохвости агресивно захищають кормові території, нападаючи на інших колібрі, причому самці є менш агресивними, ніж самці.

Сезон розмноження у андійських колібрі-плямохвостів триває з вересня по лютий. Самиці формують невеликі, розріджені колонії серед скель або порослих чагарниками ущелин. Гніздо відносно велике, чашоподібне, робиться з рослинного матеріалу, встелюється м'яким мохом, лишайником або пір'ям, прикріплюється до скелі або серед заростей пуї Раймонда (Puya raimondii). В кладці 2 яйця. інкубаційний період триває 20 днів, пташенята покидають гніздо через 38 днів після вилуплення. За сезон може вилупитися два виводки.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Oreotrochilus estella: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 04 грудня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 04 грудня 2022.