Колінці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Колінці
Колінці.jpg
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Тлумацький район
Рада/громада Колінцівська сільська рада
Код КОАТУУ 2625684501
Основні дані
Засноване 1380
Населення 835
Площа 12,3 км²
Густота населення 74,07 осіб/км²
Поштовий індекс 78005
Телефонний код +380 03479
Географічні дані
Географічні координати 48°50′47″ пн. ш. 24°57′46″ сх. д. / 48.84639° пн. ш. 24.96278° сх. д. / 48.84639; 24.96278Координати: 48°50′47″ пн. ш. 24°57′46″ сх. д. / 48.84639° пн. ш. 24.96278° сх. д. / 48.84639; 24.96278
Водойми Дустрів
Місцева влада
Адреса ради 78005, Івано-Франківська обл., Тлумацький р-н, с. Колінці , тел. 6-92-49
Карта
Колінці. Карта розташування: Україна
Колінці
Колінці
Колінці. Карта розташування: Івано-Франківська область
Колінці
Колінці

Колі́нцісело Тлумацького району Івано-Франківської області.

Колінці

Історія села Колінці[ред.ред. код]

Перша писемна згадка про село Колінці - 1380 р. Краєзнавець М.Миронюк віднайшов у Краківському архіві (Польща) документ, датований цим роком. Заснував село великий галицький магнат Кола (також Коля, Кова) з Дельова (або Далєю(йо)ва). Його нащадки були власниками села у 14-16 ст. У 1521 р. дідич Миколай Кола отримав у короля Сігізмунда І Старого привілей на локацію міста на ґрунті власного села Колінці (пол. Kolіnce) в Галицькій землі та дозвіл на організацію 2-х щорічних ярмарків, щотижневих торгів.[1]

Походження назви села[ред.ред. код]

Первинна назва Колінці походить від особової назви. Заснував його великий галицький магнат Кола (також Коля, Кова) з Дельова (або Далєю(йо)ва).
Прикметник: "колинецький", а не "колінцівський".

Найдавніші поселення на території села[ред.ред. код]

  • Сліди давніх людей кам'яної доби культури пізнього палеоліту (40-14 тис. років до н.е.), виявлені археологом В.Василенком в урочищах "Гори" та "Пригорода".
  • Мезоліт (IX-VIII тис.років до н.е.), характерний для урочищ "Над ставом" і "Став".
  • Представники енеолітичної доби - трипільці (IV-III тис.до н.е.) - селилися в урочищі "Кіпці".
  • В урочищі "Царинка" (лівий берег потічка Гуркало) проживали племена культури фракійського гольдштату періоду раннього заліза ( XI-VII ст. до н.е.).
  • Виявлено сліди проживання на території села слов'янських племен.

Землі і населення[ред.ред. код]

За часів польського й австрійського панування землями володіли Сапєги, Любомирські, Добровольські, Биковські, Рильські, Зьолецькі.

Загальна площа ріллі в селі у 1883 році снановила 1402 морги. Орної землі пан мав 628 моргів, а селяни - 381, лук та городів у пана - 190 моргів, у селян - 123. Пасовиськ відповідно 221 та 3. Лісів пан мав 357 моргів, а селяни - жодного.

У 1871 році в селі проживало 633 особи, у 1889-му - 1185, а в 1901-му - 1264.

У 1934-1939 рр. село входило до об’єднаної сільської ґміни Тлумач Тлумацького повіту.

У 1939 році в селі проживало 1 670 мешканців, з них 1 500 українців-грекокатоликів, 120 українців-римокатоликів, 40 поляків і 10 євреїв[2]

Колгосп[ред.ред. код]

23.01.1941 року створено ініціативну групу з об'єднання селянських господарств.
І вже у березні 1941 року в селі почав діяти колгосп ім.Тимошенка.
1949р. - завершено колективізацію в селі.
1959р. - колгосп приєднали до Тлумача.
1961р. - створено колгосп ім.Дзержинського, який у 80-х роках знову приєднали до Тлумача.
1994р. - створено спілку "Колінці".
2000р. - ліквідовано спілку.На даний час більшість земель села обробляються спільним українсько-німецьким ТоВ"Агро-Штерн"

Школа[ред.ред. код]

1850 р. - почала функціонувати у селі однокласна парафіяльна школа.
У 1911р. - її реорганізовано на двокласну. Директорував Лев Кликайло. Якийсь час діти навчалися у помешканні І.Яцюка.
Першим із місцевих жителів на вчителя вивчився Д.Марчук, а з жінок - Є.Вакун.
З 1937 по 1944 директором початкової школи був А.Кічкун.
У 1944-1946 роках школою завідував Марчук Д, а з 1946 по 1949 - фронтовик Шуліпа І.
В 1949-50 рр.управління школою взяв на себе український патріот Кохан Петро, якого енкаведисти розстріляли.
З 1951 по 1972 рік завідувачем початкової школи райвно призначило Костика Д.Ю.
В 1972 році завершено добудову чотирьох класних кімнат і школа стала восьмирічною. Директором був призначений Чігур І.В.
У 1990 році завершено будівництво нової школи.
З 1945 по 2005 роки школу закінчив 1061 учень.
П'ятеро випускників отримали золоті, а троє - срібні медалі. Вищу освіту здобули 139 колишніх учнів, з них педагогічну - 54, фінансову, економічну, бухгалтерську - 35, інженерну - 25, лікарську і фармацевтичну - 8, юридичну - 4, агрономічну та ветлікаря - 6, музичну - 1. Маємо трьох журналістів і трьох художників. Офіцерами стали шестеро осіб, священиками - двоє.

Наука[ред.ред. код]

Коргуник А.А.(1965 р.н.) захистив кандидатську дисертацію з питань церковної юриспруденції,у 2002 році - докторську. Доктор східного канонічного права.
Фицик І.Д.(1964 р.н.). Кандидат філософських наук з 1996 року.
Самборський П.О. (1945 р.н.) - заслужений раціоналізатор УРСР (1988р.).

Спорт[ред.ред. код]

Самборський В.Д. (1955 р.н.) - майстер спорту з важкої атлетики.
Самборський І.Д. ( 1961 р.н.) - майстер спорту з важкої атлетики.
Фицик І.Д. (1964 р.н.) - майстер спорту з хокею на траві, воротар.
Морикіт І.М (1970 р.н.) - перший дорослий розряд з вільної боротьби.

Культурно-освітні товариства[ред.ред. код]

В 1901 р. в с.Колінці товариство "Просвіта" очолив Яцюк І.
В 1906 р. головою "Просвіти" обрали пароха В.Кисілевського.
27 аматорів входили до однойменного гуртка , яким у тридцятих роках керував Онуфрій Самборський, бібліотекою - Марко Водославський (1911-2005),
згодом - в'язень сталінських таборів (12 років).
1939р. Ліквідовано "Просвіту" більшовицькими властями.
У 90-х роках XX століття відновлено "Просвіту" , яку очолює М.І.Камінська.
Товариство "Січ" очолив Яцюк А., а потім - "Луг".
В 30-х роках XX століття діяло товариство "Каменярі".
1929 р. - в селі діяли кооперативи "Ощадність", "Молочарня".
В 90-х роках аматори села на чолі з І.Базівим виступали в Києві в Палаці "Україна".Вони - учасники обласних та районних конкурсів.

Церква[ред.ред. код]

З 1766 року церква в с.Колінці має статус братської.
У 1812 році церква села злучена з церквою Успенія Діви Марії (Гринівці).
У 1871 році парохом був Бородайкевич Емилян (1840 року народження).
У 1900 році побудовано в селі церкву на місці старого цвинтаря. Будували гуцули з Яворова,
а розмальовували художники з Тисмениці. У церкві були роботи художника Монастирського (молодшого)
У 1901 році парохом став В. Кисілевський (1856 р.н.)
У 1925 році парохом призначено З. Кисілевського (1893 року народження).
У 1959 радянська влада закрила церкву і готувала її під музей атеїзму.
У 1989 році богослужіння відновлено. Під час легалізації УГКЦ частина селян відійшла до неї, а частина - до УАПЦ.
Священиками були Володимир Війтишин та Василь Стадник.
1992р. Приміщення церкви передано УГКЦ.
У 2000 році церква згоріла.
У 2003 році громада УАПЦ[3] освятила новозбудовану церкву.настоятель прот. Василь Моздір (с. Чорнолізці)
У 2005 році завершено будівництво нової греко-католицької церкви. настоятель о. Микола Притула (с. Хотимир)

Мартиролог полеглих за волю України[ред.ред. код]

У лавах УСС та УГА полягло 6 відчайдухів.
У катівнях НК, ГПУ, НКВД пересталися битися серця сімох наших односельців.
В концтаборах і тюрмах нацистів загинуло семеро патріотів, прилюдно забили двох.
У лавах УПА поліг 21 борець.
В радянських тюрмах 1944 - 1953рр. закатовано 11 осіб, а четверо безневинно забиті енкаведистами.
В депортації загинув один односельчанин.
Всього на совісті совітів - 61 житель із с.Колінці.

Воєнні лихоліття[ред.ред. код]

2 липня 1941 року село окупували нацисти.
6 липня 1941 року освячено символічну могилу борцям за волю України.
Із села нацисти вивезли 76 осіб: 24 жінки і 52 чоловіків.
На війну з нацистами мобілізовано 85 односельчан. Не повернулися з війни 55 осіб.
Сьогодні в селі живуть 2 ветерани другої світової.
26 липня 1944 року німці покинули село, у яке вступили радянські війська.
З 1944 по 1991 роки в селі діяв радянський режим.

Географія села[ред.ред. код]

Загальні відомості[ред.ред. код]

Художники слова нашого села[ред.ред. код]

  • Лесів В.П. (1949 р.н.), член Національної спілки письменників України, автор книг "Дощ із сонячної хмари", "Столике сонце",

лауреат Стефаниківської премії, сценарист народознавчих кінофільмів, фотохудожник.
Заступник головного редактора обласного телебачення "Галичина".

  • Штурнак З.В. (1958 р.н.). Видав книгу "Довга дорога додому". Публіцист, член Національної спілки журналістів,

головний редактор редакційно-видавничого комплексу "Злагода".

  • Яців Г.І.(1943р.н)- поетеса, прозаїк, піснярка.Член Національної Спілки майстрів мистецтв України.У 2013році вийшла збірка поезій і прози "На празнику спогадів" за сприяння журналіста Івана Ясенчука.

Пісня про рідні Колінці[ред.ред. код]

Слова Ганни Яців

На рідній землі України
Моє мальовниче село
Мов гілка, мов кетяг калини,
Це часточка серця мого.

Приспів:
Колінці, Колінці рідні мої,
Саме найкраще село на землі.
Де б мене доля в житті не вела,
Я повертаю до свого села.

Воно у садах потопає
Під небом святим голубим.
Дивись, он журавлик літає
Над рідним гніздечком своїм.

Хоч осінню він відлітає
У теплі далекі краї,
Весною до нас прилітає
У Колінці рідні мої.
Приспів.

Як тільки впадуть в трави роси
В саду чути спів солов'я .
Верба розплете свої коси
І чеше їх місяць й зоря.

А сонечко тільки всміхнеться
Зозуля в садочку ку-ку.
Жасмин під вікном ворухнеться
І мальву розбудить струнку.
Приспів.

Здається, немає у світі
Села, щоб зрівнялось з моїм,
Жоржини у нас жовті квіти
З барвінком сплелись голубим.

Дай, Боже, щоб добре жилося,
Щоб діти щасливі росли,
Щоб в полі буяло колосся,
Щоб в Колінцях квіти цвіли.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Felix Kiryk. Kola (Koło) Mikołaj h. Junosza (zm. 1532) // Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków, 1967.— tom ХІІІ/2, zeszyt 57.— S. 286 (пол.)
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 93.
  3. Тлумацьке благочиння

Посилання[ред.ред. код]

  • Боднарчук Д.Ю., Попадинець І.В., Дземан М.П., Ганчак В.В. З історії освіти Тлумаччини.— Івано-Франківськ: «Лілея-НВ», 2007.— Том 1, стор. 259-288. ISBN 966-668-111-0
  • Ганчак В.В. Село Колінці (буклет).— Тлумач: РВК «Злагода», 2005.