Колін Маклорен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колін Маклорен
Colin Maclaurin
Зображення з A Treatise on Fluxions, видання 1801
Зображення з A Treatise on Fluxions, видання 1801
Зображення з A Treatise on Fluxions, видання 1801
Народився лютий 1698[1]
Аргайл-і-Б'ют, Шотландія
Помер 14 червня 1746(1746-06-14)[1][2][…] (48 років)
Единбург, Шотландія, Королівство Велика Британія
·набряк
Поховання Грейфраєрсd
Місце проживання Шотландія
Країна  Шотландське королівство
 Королівство Велика Британія
Діяльність математик, фізик, астроном
Alma mater Університет Глазго
Галузь математика
Заклад Абердинський університет
Единбурзький університет
Посада ректор Единбурзького університетуd
Вчителі Роберт Сімсон[4]
Відомі учні Джеймс Гаттон[4]
Членство Лондонське королівське товариство
Шведська королівська академія наук
Брати, сестри Джон Маклоренd
Діти Джон Маклоренd
Нагороди

CMNS: Колін Маклорен у Вікісховищі

Ко́лін Макло́рен (англ. Colin Maclaurin; лютий 1698 — 14 червня 1746, Йорк) — шотландський математик.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в 1698 році в Кілмодані, Шотландія.

Батько Коліна хотів, щоб син отримав духовне звання. Але Маклорен присвятив себе математиці. Після вступу в 1709 році в університет міста Глазго, він вже у віці 15 років відкрив кілька теорем. У 19 років пройшовши конкурсний відбір, зайняв кафедру професора математики в Абердині, залишаючись на ній протягом 5 років. Ще через два роки Колін Маклорен, завдяки своїм мемуарам, присвяченим походженню кривих і їхній побудові, обирається в члени Лондонського королівського товариства. Ці мемуари привели його до відкриття кривих різних порядків. Книга Коліна Маклорена, що вийшла на цю тему в 1720 році, поставила його в один ряд до першокласних геометрів того часу. Особливу увагу з подальших творів Коліна Маклорена привертає «Трактат флюкцій», де він заповнює пропуск в аналізі нескінченно малих, в яких не було навіть пропозицій цього аналізу. Докази, запропоновані Маклореном, були побудовані на основі старогрецьких геометрів і відрізнялися строгістю. Колін Маклорен був учнем Ісаака Ньютона, який йому часто допомагав в університетські роки. Прихильність Коліна Маклорена до вчення Ньютона позначається на його негативному відношенні до праць Декарта і Лейбніца. Математичні дослідження Коліна Маклорена включають числення скінченних різниць, аналіз теорії рядів і теорію плоских кривих вищих порядків, а також роботи в механіці.

Після 3-річного перебування у Франції знову отримав в 1726 році завдяки впливу Ньютона кафедру математики в Единбурзі. У 1724 році Маклорен отримав від Паризької академії наук премію за роботу з питання, що відноситься до падіння тіл, а 1740 року та ж академія ухвалила розділити премію за найкращий твір про приплив і відплив між ним, Даніелем Бернуллі і Ейлером. Його мемуар на цю тему носив назву «De causa physica fluxiis et refluxiis maris».

У 1745 році взяв діяльну участь у захисті Единбурга проти претендента, Карла-Едуарда.

Колін Маклорен помер 14 червня 1746 року в Йорку, Англія.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Коренцова М. М. Колин Маклорен, 1698—1746. М.: Наука, 1998.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  3. SNAC — 2010.
  4. а б в Математичний генеалогічний проєкт — 1997.