Колін Маклорен

Колін Маклорен
Colin Maclaurin
Зображення з A Treatise on Fluxions, видання 1801
Народився	1 лютого 1698(1698-02-01) Шотландія, Велика Британія
Помер	14 червня 1746(1746-06-14) (48 років) Единбург, Шотландія, Королівство Велика Британія
Поховання	Greyfriars Kirkyard
Громадянство (підданство)	Королівство Шотландія  Королівство Велика Британія
Alma mater	Університет Глазго
Галузь	математика
Заклад	Абердинський університет
Науковий керівник	Роберт Сімсон
Член	Лондонське королівське товариство
Діти	John MacLaurin
Нагороди	Член ЛКТ
Колін Маклорен у Вікісховищі?

Ко́лін Макло́рен (англ. Colin Maclaurin; лютий 1698 — 14 червня 1746, Йорк) — шотландський математик.

Життєпис

Народився в 1698 році в Кілмодані, Шотландія.

Батько Коліна хотів, щоб син отримав духовне звання. Але Маклорен присвятив себе математиці. Після вступу в 1709 році в університет міста Глазго, він вже у віці 15 років відкрив кілька теорем. У 19 років пройшовши конкурсний відбір, зайняв кафедру професора математики в Абердині, залишаючись на ній протягом 5 років. Ще через два роки Колін Маклорен, завдяки своїм мемуарам, присвяченим походженню кривих і їхній побудові, обирається в члени Лондонського королівського товариства. Ці мемуари привели його до відкриття кривих різних порядків. Книга Коліна Маклорена, що вийшла на цю тему в 1720 році, поставила його в один ряд до першокласних геометрів того часу. Особлива увага з подальших творів Коліна Маклорена привертає Трактат флюкцій, де він заповнює пропуск в аналізі нескінченно малих, в яких не було навіть пропозицій цього аналізу. Докази, запропоновані Маклореном, були побудовані на основі старогрецьких геометрів і відрізнялися строгістю. Колін Маклорен був учнем Ісаака Ньютона, який йому часто допомагав в університетські роки. Прихильність Коліна Маклорена до вчення Ньютона позначається на його негативному відношенні до праць Декарта і Лейбніца. Математичні дослідження Коліна Маклорена включають числення кінцевих різниць, аналіз теорії рядів і теорію плоских кривих вищих порядків, а також роботи в механіці.

Після 3-річного перебування у Франції знову отримав в 1726 році завдяки впливу Ньютона кафедру математики в Единбурзі. У 1724 році Маклорен отримав від Паризької академії наук премію за роботу з питання, що відноситься до падіння тіл, а в 1740 р. та ж академія ухвалила розділити премію за найкращий твір про приплив і відплив між ним, Данилом Бернуллі і Ейлером. Його мемуари на цю тему був озаглавлені «De causa physica fluxiis et refluxiis maris».

У 1745 році взяв діяльну участь в захисті Единбурга проти претендента, Карла-Едуарда.

Колін Маклорен помер 14 червня 1746 року в Йорку, Англія.

Література

• Коренцова М. М. Колин Маклорен, 1698—1746. М.: Наука, 1998.