Колін Маклорен
| Колін Маклорен | |
|---|---|
| Colin Maclaurin | |
 |
|
| Народився | лютий 1698 Кілмодан, Шотландія |
| Помер | 14 червня 1746 Йорк, Англія |
| Поховання | Greyfriars Kirkyard[d] |
| Громадянство (підданство) |
Королівство Шотландія і Королівство Велика Британія |
| Національність | шотландець |
| Alma mater | університет Глазго |
| Галузь наукових інтересів | математика |
| Заклад | університет Абердина, університет Единбурга |
| Вчене звання | професор |
| Науковий керівник | Роберт Сімсон |
| Діти | John MacLaurin[d] |
| Нагороди | |
|
|
|
Ко́лін Макло́рен (англ. Colin Maclaurin; лютий 1698 - 14 червня 1746, Йорк) — шотландський математик.
Життєпис[ред. • ред. код]
Народився в 1698 році в Кілмодані, Шотландія.
Батько Коліна хотів, щоб син отримав духовне звання. Але Маклорен присвятив себе математиці. Після вступу в 1709 році в університет міста Глазго, він вже у віці 15 років відкрив кілька теорем. У 19 років пройшовши конкурсний відбір, зайняв кафедру професора математики в Абердині, залишаючись на ній протягом 5 років. Ще через два роки Колін Маклорен, завдяки своїм мемуарам, присвяченим походженню кривих і їхній побудові, обирається в члени Лондонського королівського товариства. Ці мемуари привели його до відкриття кривих різних порядків. Книга Коліна Маклорена, що вийшла на цю тему в 1720 році, поставила його в один ряд до першокласних геометрів того часу. Особлива увага з подальших творів Коліна Маклорена привертає Трактат флюкцій, де він заповнює пропуск в аналізі нескінченно малих, в яких не було навіть пропозицій цього аналізу. Докази, запропоновані Маклореном, були побудовані на основі старогрецьких геометрів і відрізнялися строгістю. Колін Маклорен був учнем Ісаака Ньютона, який йому часто допомагав в університетські роки. Прихильність Коліна Маклорена до вчення Ньютона позначається на його негативному відношенні до праць Декарта і Лейбніца. Математичні дослідження Коліна Маклорена включають числення кінцевих різниць, аналіз теорії рядів і теорію плоских кривих вищих порядків, а також роботи в механіці.
Після 3-річного перебування у Франції знову отримав в 1726 році завдяки впливу Ньютона кафедру математики в Единбурзі. У 1724 році Маклорен отримав від Паризької академії наук премію за роботу з питання, що відноситься до падіння тіл, а в 1740 р. та ж академія ухвалила розділити премію за найкращий твір про прилив і відлив між ним, Данилом Бернуллі і Ейлером. Його мемуари на цю тему був озаглавлені «De causa physica fluxiis et refluxiis maris».
У 1745 році взяв діяльну участь в захисті Единбурга проти претендента, Карла-Едуарда.
Колін Маклорен помер 14 червня 1746 року в Йорку, Англія.
Література[ред. • ред. код]
- Коренцова М. М. Колин Маклорен, 1698—1746. М.: Наука, 1998.
