Колін Маклорен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колін Маклорен
Colin Maclaurin
Maclaurin Colin engraving.jpg
Зображення з A Treatise on Fluxions, видання 1801
Народився 1 лютого 1698(1698-02-01)[1]
Шотландія, Велика Британія
Помер 14 червня 1746(1746-06-14)[1][2][3] (48 років)
Единбург, Королівство Велика Британія
·Набряк
Поховання Грейфраєрс[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Scotland (traditional).svg Королівство Шотландія
Flag of Great Britain (1707–1800).svg Королівство Велика Британія
Діяльність математик[4], фізик
Сфера роботи математика
Alma mater Університет Глазго
Науковий керівник Роберт Сімсон
Мова творів англійська[1]
Заклад Абердинський університет
Членство Лондонське королівське товариство
Брати, сестри  • John MacLaurin[d]
Діти John MacLaurin[d]
Нагороди

Ко́лін Макло́рен (англ. Colin Maclaurin; лютий 1698 — 14 червня 1746, Йорк) — шотландський математик.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в 1698 році в Кілмодані, Шотландія.

Батько Коліна хотів, щоб син отримав духовне звання. Але Маклорен присвятив себе математиці. Після вступу в 1709 році в університет міста Глазго, він вже у віці 15 років відкрив кілька теорем. У 19 років пройшовши конкурсний відбір, зайняв кафедру професора математики в Абердині, залишаючись на ній протягом 5 років. Ще через два роки Колін Маклорен, завдяки своїм мемуарам, присвяченим походженню кривих і їхній побудові, обирається в члени Лондонського королівського товариства. Ці мемуари привели його до відкриття кривих різних порядків. Книга Коліна Маклорена, що вийшла на цю тему в 1720 році, поставила його в один ряд до першокласних геометрів того часу. Особлива увага з подальших творів Коліна Маклорена привертає Трактат флюкцій, де він заповнює пропуск в аналізі нескінченно малих, в яких не було навіть пропозицій цього аналізу. Докази, запропоновані Маклореном, були побудовані на основі старогрецьких геометрів і відрізнялися строгістю. Колін Маклорен був учнем Ісаака Ньютона, який йому часто допомагав в університетські роки. Прихильність Коліна Маклорена до вчення Ньютона позначається на його негативному відношенні до праць Декарта і Лейбніца. Математичні дослідження Коліна Маклорена включають числення кінцевих різниць, аналіз теорії рядів і теорію плоских кривих вищих порядків, а також роботи в механіці.

Після 3-річного перебування у Франції знову отримав в 1726 році завдяки впливу Ньютона кафедру математики в Единбурзі. У 1724 році Маклорен отримав від Паризької академії наук премію за роботу з питання, що відноситься до падіння тіл, а в 1740 р. та ж академія ухвалила розділити премію за найкращий твір про приплив і відплив між ним, Данилом Бернуллі і Ейлером. Його мемуари на цю тему був озаглавлені «De causa physica fluxiis et refluxiis maris».

У 1745 році взяв діяльну участь в захисті Единбурга проти претендента, Карла-Едуарда.

Колін Маклорен помер 14 червня 1746 року в Йорку, Англія.

Література[ред. | ред. код]

  • Коренцова М. М. Колин Маклорен, 1698—1746. М.: Наука, 1998.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Архів історії математики Мактьютор
  3. SNAC
  4. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #117517747 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.