Колін Маклорен
| Колін Маклорен | |
|---|---|
| Colin Maclaurin | |
 | |
| Народився |
лютий 1698[1] Аргілл-і-Б'ют, Шотландія |
| Помер |
14 червня 1746[1][2][…] (48 років) Единбург, Шотландія, Королівство Велика Британія ·набряк |
| Поховання | Грейфраєрсd |
| Місце проживання | Шотландія |
| Країна |
.svg){kind=small} Королівство Шотландія.svg){kind=small} Королівство Велика Британія |
| Діяльність | математик, фізик, астроном |
| Alma mater | Університет Глазго |
| Галузь | математика |
| Заклад | Абердинський університет і Единбурзький університет |
| Посада | ректор Единбурзького університетуd |
| Вчителі | Роберт Сімсон[4] |
| Відомі учні | James Huttond[4] |
| Членство | Лондонське королівське товариство і Шведська королівська академія наук |
| Брати, сестри | Джон Маклоренd |
| Діти | Джон Маклоренd |
| Нагороди | |
 Колін Маклорен у Вікісховищі | |
Ко́лін Макло́рен (англ. Colin Maclaurin; лютий 1698 — 14 червня 1746, Йорк) — шотландський математик.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в 1698 році в Кілмодані, Шотландія.
Батько Коліна хотів, щоб син отримав духовне звання. Але Маклорен присвятив себе математиці. Після вступу в 1709 році в університет міста Глазго, він вже у віці 15 років відкрив кілька теорем. У 19 років пройшовши конкурсний відбір, зайняв кафедру професора математики в Абердині, залишаючись на ній протягом 5 років. Ще через два роки Колін Маклорен, завдяки своїм мемуарам, присвяченим походженню кривих і їхній побудові, обирається в члени Лондонського королівського товариства. Ці мемуари привели його до відкриття кривих різних порядків. Книга Коліна Маклорена, що вийшла на цю тему в 1720 році, поставила його в один ряд до першокласних геометрів того часу. Особлива увага з подальших творів Коліна Маклорена привертає «Трактат флюкцій», де він заповнює пропуск в аналізі нескінченно малих, в яких не було навіть пропозицій цього аналізу. Докази, запропоновані Маклореном, були побудовані на основі старогрецьких геометрів і відрізнялися строгістю. Колін Маклорен був учнем Ісаака Ньютона, який йому часто допомагав в університетські роки. Прихильність Коліна Маклорена до вчення Ньютона позначається на його негативному відношенні до праць Декарта і Лейбніца. Математичні дослідження Коліна Маклорена включають числення кінцевих різниць, аналіз теорії рядів і теорію плоских кривих вищих порядків, а також роботи в механіці.
Після 3-річного перебування у Франції знову отримав в 1726 році завдяки впливу Ньютона кафедру математики в Единбурзі. У 1724 році Маклорен отримав від Паризької академії наук премію за роботу з питання, що відноситься до падіння тіл, а 1740 року та ж академія ухвалила розділити премію за найкращий твір про приплив і відплив між ним, Данилом Бернуллі і Ейлером. Його мемуар на цю тему був носив назву «De causa physica fluxiis et refluxiis maris».
У 1745 році взяв діяльну участь у захисті Единбурга проти претендента, Карла-Едуарда.
Колін Маклорен помер 14 червня 1746 року в Йорку, Англія.
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Коренцова М. М. Колин Маклорен, 1698—1746. М.: Наука, 1998.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Архів історії математики Мактьютор
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б в г Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
