Комаровський Євграф Федотович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євграф Федотович Комаровський
Komarovskij, Evgraf Fedotovich.jpg
Кінець 1820-х — початок 1830-х років (художник Петро Соколов)
Народився 18 (29) листопада 1769(1769-11-29)
Петербург
Помер 13 (25) жовтня 1843(1843-10-25) (73 роки)
село Городище Орловської губернії
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність письменник
Учасник Italian Campaign of Suvorovd і Q3558438?
Титул граф (1803)
Військове звання Imperial Russian Army GenBranch 1917 h.png Генерал від інфантерії (1828)
Рід Q4229395?
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святої Анни 4 ступеня Орден Святого Олександра Невського Орден Святого Іоанна Єрусалимського

Євгра́ф Федо́тович Комаро́вський (рос. Евграф Федотович Комаровский; * 18 (29) листопада 1769(17691129), Петербург — † 13 (25) жовтня 1843, село Городище Орловської губернії, нині Урицького району Орловської області Росії) — російський військовий діяч. Генерал від інфантерії (1828). Граф (від 1803 року).

Біографія[ред. | ред. код]

Як ад'ютант великого князя Костянтина Павловича (1796—1800) брав участь в Італійському та Швейцарському походах Олександра Суворова. Опублікував «Журнал воєнних дій російсько-австрійських військ в Італії» («Военный журнал», 1810, книги 2—7).

Охолодження Павла I до Суворова відбилося і на Комаровському. На початку 1800 року його усунули з посади, а 5 травня (17 травня за новим стилем) 1800 року призначили комендантом фортеці в Кам'янці-Подільському. 1801 року Олександр I повернув Комаровського в Петербург. Євграф Федотович став генерал-ад'ютантом Олександра I. 1803 року завдяки клопотанню імператора Комаровський став графом Священної Римської імперії.

Деякий час очолював петербурзьку поліцію. 7 липня 1811 року Комаровського призначили інспектором знову заснованої внутрішньої варти. 1812 року вів збір рекрутів і коней у південно-західних губерніях і безпосередньої участі в бойових діях не брав. З перетворенням внутрішньої варти на Окремий корпус внутрішньої варти став його командиром (1816 рік).

Під час петербурзької повені 1824 року Комаровський виконував обов'язки військового губернатора Петербурзької сторони.

14 грудня. 1825 року брав активну участь у придушенні повстання декабристів. Входив до складу Верховного карного суду над декабристами. Комаровського обрали до комітету «для встановлення розрядів різних ступенів винуватості державних зловмисників».

1828 року, незадовго до виходу у відставку, Комаровському надали звання генерала від інфантерії, призначили сенатором.

Останні роки життя Комаровський майже безвиїзно провів у селі Городище — маєтку дружини Єлизавети Єгорівни (уродженої Цурикової).

Основним джерелом біографії Комаровського є його спогади, над якими він працював в основному в 1830—1831 року. «Записки» Комаровського — цінне та достовірне джерело для вивчення історії Росії кінця 18 — початку 19 століття, для реконструкції дворянського домашнього та придворного побуту не тільки Росії, але і низки європейських держав. Стриманий у своїх висловлюваннях, Комаровський виступає, як правило, інформатором, оціночність його спогадам не властива. Точність мемуарів Комаровського підтверджується іншими джерелами. 1914 року спогади окремим виданням опубліковано в Санкт-Петербурзі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Художній конверт із портретом Євграфа Комаровського (Росія, 2001 рік)
  • Шпага з орденом Святої Анни 4-го ступеня (1798).
  • Орден Святої Анни 2-го ступеня з алмазами (1799).
  • Орден Святої Анни 1-го ступеня (1806).
  • Орден Святого Володимира 2-го ступеня (1813).
  • Орден Святого Олександра Невського (1825).
  • За 25-річну службу — орден Святого Георгія 4-го класу.
  • Звання командора державного ордена Святого Іоанна Єрусалимського (1799), кавалера ордена Святого Маврикія та інших нагород.

Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

2001 року в Росії випущено художній конверт, присвячений Дню внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ Росії (припадає на 27 березня). На конверті вміщено портрет Комаровського з підписом: «Генерал-ад'ютант граф Є. Ф. Комаровський — перший командир Окремого корпусу внутрішньої варти Росії».

Посилання[ред. | ред. код]