Комарівка (Гайсинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Комарівка
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Гайсинський район
Громада Теплицька селищна громада
Код КАТОТТГ UA05040230110026690
Основні дані
Засноване 1775
Населення 535
Площа 0,292 км²
Густота населення 1832,19 осіб/км²
Поштовий індекс 23812
Телефонний код +380 4353
Географічні дані
Географічні координати 48°43′36″ пн. ш. 29°50′18″ сх. д. / 48.72667° пн. ш. 29.83833° сх. д. / 48.72667; 29.83833Координати: 48°43′36″ пн. ш. 29°50′18″ сх. д. / 48.72667° пн. ш. 29.83833° сх. д. / 48.72667; 29.83833
Середня висота
над рівнем моря 		216 м
Найближча залізнична станція Розкошівка
Відстань до
залізничної станції 		6 км
Місцева влада
Адреса ради 23800, Вінницька обл., Гайсинський р-н, смт Теплик, вул. Незалежності, буд. 25
Карта
Комарівка. Карта розташування: Україна
Комарівка
Комарівка
Комарівка. Карта розташування: Вінницька область
Комарівка
Комарівка
Мапа
Мапа

CMNS: Комарівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Комарівка.

Комарі́вка — село в Україні у складі Теплицької селищної громади Гайсинського району Вінницької області. Населення становить 535 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Комарівка розташована в східній частині Гайсинського району на площі 291 га. Село простягається на верхівці долини, яка знана як «Кам'янки». Місцина становить хвилясту рівнину, яку розрізають балки та яри[1]. Селом протікає річка Велика Стінка[2][3] або Сорока[4] (польська назва — Кам′янка (пол. Kamionka)[5]), права притока Удичу.

Історія[ред. | ред. код]

Велике князівство Литовське[ред. | ред. код]

Існує точка зору, що першим поселенцем в XV столітті[4] був Комар із козаків.

Річ Посполита[ред. | ред. код]

У 1776 році збудована церква Івана Богослова. Будівля мала три куполи та дощатий іконостас у два яруси[6].

У 1789 році Комарівка (пол. Komarówka) згадується в протоколах жертовної комісії Брацлавського воєводства як власність Станіслава Потоцького в теплицькій гміні уманської парафії[7].

Російська імперія[ред. | ред. код]

Після Другого поділа Речі Посполитої в кінці XVIII століття село купили брати Лукаш (пол. Łukasz), граничний суддя[8], і Алойзі (пол. Aloizy) Чарновські (пол. Czarnowscy)[9] (Чарнявські[10], Чорнявські, Чорновські[4]) гербу Граблі[11], а на початку ХІХ століття Алойзі звів двоповерховий будинок і стайню[12].

Будинок мав виступаючі крила. Зі сторони під′їзду фасад прикрашали чотири величезні колони. Зі сторони саду була влаштована тераса.

У будинку була бібліотека, яку склав Лукаш Чарновський. Вона налічувала 10 тисяч томів кількома мовами від XV століття, серед інших — Острозька Біблія.

Стайня була збудована в мавританськім стилі. Мала чотири крила, де окремо були імпортні арабські жеребці, кобили з лошатами, коні для виїзду та манеж.

У Комарівці було селекційне насінне господарство і великий паровий млин[12].

На 1823 рік в Комарівці було 245 «чоловіків душ»[8].

У 1865 році засновано церковноприходську школу[6].

На 1885 рік Комарівка належала до Теплицької волості Гайсинського повіту Подільської губернії[13].

У 1903—1905 рр. Чарновський заклав парк[4] «Огруд» (пол. ogród — сад).

У 1917 році Комарівка належала Йозефу Чарновському (пол. Józef Czarnowski), а бібліотека — його брату Ольгерду (пол. Olgierd). Ольгерд Ян Чарновський був автором історичних праць[12][14][15][11].

Українська Народна Республіка[ред. | ред. код]

Завдяки підтримці відділу охорони пам'яток Центральної Ради В. Вронський, член Польського товариства охорони пам'яток старовини і мистецтва, зумів вивезти в безпечне місце колекцію Ольгерда із Ташлика, який також йому відійшов[16][11].

За іншою версією Ольгерд вивіз її до Умані. Пізніше бібліотека була розміщена в уманській гімназії[12].

Радянський Союз[ред. | ред. код]

У 1924 році в Комарівці створено перше колективне господарство «Бджола»[17].

10 березня 1944 року Комарівська сільська округа була звільнена від німецьких окупантів, ця дата відзначається як пам'ятна[1].

Пізніше в селі знаходилась центральна садиба колгоспу ім. Жданова. За господарством було закріплено 3980 га землі, з яких 3098 га орної. Колгосп вирощував озиму пшеницю, цукрові буряки, кукурудзу, горох і спеціалізувався на відгодівлі птиці.

У селі були середня і восьмирічна школи, клуб, бібліотека[17].

Виходила власна газета «Колгоспна правда»[18].

Україна[ред. | ред. код]

12 червня 2020 року, відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Теплицької селищної громади[19].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Теплицького району, село увійшло до складу Гайсинського району[20].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У селі знаходиться архітектурна пам'ятка культури України (датується 1900 роком)[21] та ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Комарівський парк «Огруд».

У парку міститься комарівський сільський клуб і «Пам'ятник 276 воїнам — односельчанам, загиблим на фронтах ВВВ», який належить до пам'яток історії Теплицького району. Парк розміщається на березі «Панського» ставка. До ставка кожний рік прилітають лебеді на гніздівлю. Всього на село припадає п'ять ставків[4].

На вулиці Шкільній є братська могила радянських воїнів (1944) — історична пам'ятка України[21].

У західній частині села, на кладовищі — могила учасника радянсько-афганської війни В. І. Семенюка (1986 рік) — історична пам'ятка України[21], йому встановлено обеліск. Ім'ям В. І. Семенюка назване поле та вулицю, де він проживав[1].

У 2017 році відбулося відкриття пам'ятника жертвам Голодомору 1932—1933 років в Україні[22].

Огруд 5.jpg
«Огруд», на березі ставка.

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Село газифіковане[4].

У Комарівці працює загальноосвітня школа I—III ступенів на 160 учнів[23].

У Комарівці працює відділення «Укрпошти», яке також обслуговує села Іванів, Розкошівку та Шевченківку[24].

Село належить до виборчої дільниці № 050998, яка складається власне з Комарівки і на 31.12.2021 налічує 276 виборців[25]. Виборча комісія розміщується в сільському клубі.

Видатні уродженці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Географічне положення. teplykrda.gov.ua. Процитовано 8 лютого 2021.[недоступне посилання]
  2. ↑ Каталог річок України (PDF). web.archive.org. 21 грудня 2016. с. 60. Архів оригіналу (PDF) за 21 грудня 2016. Процитовано 6 лютого 2021.
  3. ↑ Горпинич, Володимир; Лобода, Василь; Масенко, Лариса (1977). Власні назви і відтопонімні утворення Інгуло-Бузького межиріччя (укр.). Наукова думка. с. 151. Архів оригіналу за 14 Липня 2020. Процитовано 9 Лютого 2021.
  4. ↑ а б в г д е Комарівська. teplykrda.gov.ua. Архів оригіналу за 14 Лютого 2021. Процитовано 6 лютого 2021.
  5. ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom IV - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Архів оригіналу за 2 Лютого 2022. Процитовано 31 січня 2021.
  6. ↑ а б ТРУДЫ ПОДОЛЬСКОГО ЕПАРХИАЛЬНОГО ИСТОРИКО-СТАТИСТИЧЕСКОГО КОМИТЕТА (1901). resource.history.org.ua. с. 348—349. Архів оригіналу за 4 Січня 2022. Процитовано 8 лютого 2021.
  7. ↑ Крикун М. Г. Воєводства Правобережної України у XVI-XVIII століттях (2012). irbis-nbuv.gov.ua. с. 519. Архів оригіналу за 10 Березня 2022. Процитовано 31 січня 2021.
  8. ↑ а б Statystyczne topograficzne i historyczne opisanie Gubernii Podolskiey z rycinami i mappami T.3 - Śląska Biblioteka Cyfrowa. www.sbc.org.pl (пол.). с. 172. Процитовано 24 лютого 2021.
  9. ↑ У складі Російської імперії. libgayvoron.at.ua. Архів оригіналу за 11 Серпня 2020. Процитовано 31 січня 2021.
  10. ↑ Нестуля, Олексій Олексійович (1994). Біля витоків державної системи охорони пам'яток культури в Україні (Доба Центральної Ради, гетьманщини, Директорії) (ua) . Ін-т історії України НАНУ. с. 73. Архів оригіналу за 5 Лютого 2021. Процитовано 1 Лютого 2021.
  11. ↑ а б в Jan Olgerd Czarnowski z Czarnowa h. Grabie. Sejm-Wielki.pl. Архів оригіналу за 17 Серпня 2021. Процитовано 6 лютого 2021.
  12. ↑ а б в г Pro memoria. 4-ta serja rozgromionych dworów kresowych. 165 ilustracyj w tekście - Wielkopolska Biblioteka Cyfrowa. www.wbc.poznan.pl (пол.). с. 72—74. Архів оригіналу за 5 Лютого 2021. Процитовано 31 січня 2021.
  13. ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Вып. 3 : Губернии Малороссийские и юго-западные: [Харьковская, Полтавская, Черниговская, Киевская, Волынская, Подольская]. — 1885. elib.shpl.ru. с. 252, 268. Архів оригіналу за 18 Квітня 2018. Процитовано 4 січня 2022.
  14. ↑ Team, Poznań Supercomputing and Networking Center-dL. FBC+. FBC+ (pl-pl) . Процитовано 6 лютого 2021.
  15. ↑ Czarnowski, Olgierd. Архів оригіналу за 7 Лютого 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
  16. ↑ Нестуля, Олексій Олексійович (1994). Біля витоків державної системи охорони пам'яток культури в Україні (Доба Центральної Ради, гетьманщини, Директорії) (ua) . Ін-т історії України НАНУ. с. 73. Архів оригіналу за 5 Лютого 2021. Процитовано 1 Лютого 2021.
  17. ↑ а б в ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНСЬКОЇ РСР : Вінницька область (1967–1973). resource.history.org.ua. с. 551. Архів оригіналу за 17 Квітня 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  18. ↑ Електронний архів науково-довідкових видань - НБУВ (PDF). www.irbis-nbuv.gov.ua. с. 230. Архів оригіналу (PDF) за 14 Лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2021.
  19. ↑ Кабінет Міністрів України — Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
  20. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  21. ↑ а б в КАТАЛОГ-ДОВІДНИК: ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ. ЗОШИТ 5. ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ (2015). resource.history.org.ua. с. 348. Архів оригіналу за 15 Лютого 2021. Процитовано 9 лютого 2021.
  22. ↑ В селі Комарівка встановили пам’ятник жертвам Голодомору 1932-1933 років в Україні. www.teplykrda.gov.ua. Процитовано 7 лютого 2021.[недоступне посилання]
  23. ↑ Комарівська філія І-ІІ ступенів опорного закладу Теплицької селищної ради " Теплицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1" | Реєстр суб'єктів освітньої діяльності. registry.edbo.gov.ua. Процитовано 7 лютого 2021.
  24. ↑ Детальна інформація про відділення поштового зв’язку. services.ukrposhta.com. Процитовано 7 лютого 2021.
  25. ↑ Державний реєстр виборців. www.drv.gov.ua (uk-UA) . Процитовано 7 лютого 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Комарі́вка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.551
Населені пункти ліквідованого Теплицького району (до 2020)
Смт
Селища
Села
Антонівка · Бджільна · Брідок · Важне · Велика Мочулка · Веселівка · Завадівка · Залужжя · Іванів · Кам'янки · Карабелівка · Кивачівка · Кизими · Кожухівка · Комарівка · Костюківка · Лозовата · Мала Мочулка · Марківка · Метанівка · Мишарівка · Орлівка · Панчишине · Петрашівка · Побірка · Погоріла · Пологи · Розкошівка · Росоша · Саша · Соболівка · Сокиряни · Степанівка · Стражгород · Тополівка · Удич · Цвіліхівка · Червона Долина · Червоний Кут · Шевченка · Шевченківка · Шиманівка
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Комарівка_(Гайсинський_район)&oldid=41911732