Комарівка (Ізюмський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Комарівка
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Ізюмський район
Рада/громада Комарівська сільська рада
Код КОАТУУ 6322885001
Облікова картка Комарівка 
Основні дані
Засноване 1706
Населення 528
Площа 6483, 2 га км²
Густота населення 397,82 осіб/км²
Поштовий індекс 64334
Телефонний код +380 5743
Географічні дані
Географічні координати 49°17′04″ пн. ш. 37°28′34″ сх. д. / 49.28444° пн. ш. 37.47611° сх. д. / 49.28444; 37.47611Координати: 49°17′04″ пн. ш. 37°28′34″ сх. д. / 49.28444° пн. ш. 37.47611° сх. д. / 49.28444; 37.47611
Середня висота
над рівнем моря
108 м
Водойми Бахтин, Червонооскільське водосховище
Місцева влада
Адреса ради 64334, Харківська обл., Ізюмський р-н, с.Комарівка, тел. 75-2-16
Сільський голова Монастирська Олена Володимирівна
Карта
Комарівка. Карта розташування: Україна
Комарівка
Комарівка
Комарівка. Карта розташування: Харківська область
Комарівка
Комарівка
Комарівка. Карта розташування: Ізюмський район
Комарівка
Комарівка

Комарі́вка — село в Україні, в Ізюмському районі Харківської області. Площа населеного пункту — 6483, 2 га. Населення становить 528 осіб. Орган місцевого самоврядування — Комарівська сільська рада. Сільській раді підпорядкований населений пункт Миколаївка

Географічне розташування і клімат[ред. | ред. код]

Село Комарівка знаходиться на березі річки Бахтин (в основному на правому березі), недалеко від її витоків. На річці велика загата. Річка тече паралельно Червонооскільському водосховищу на відстані 1 км. Нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Миколаївка. За 3 км проходить автомобільна дорога Р79, за 18 км — місто Ізюм.

Клімат — помірно континентальний, сприятливий для хліборобства та інших галузей сільського господарства.

Історія села[ред. | ред. код]

В околицях сіл Комарівка та Миколаївка виявлено поселення, 2 курганних могильники епохи бронзи та 3 поховання, що належали кочовим племенам.

В історико-статистичному описі Харківської єпархії Філаретом записано, що по правий берег річки Оскіл згідно з кріпосними паперами поміщиків Бистрицьких бачимо, що Комарівські землі були подаровані Петром І наказному полковнику Даниїлу Бистрицькому у 1706 році. І тоді було побудовано перший храм у Комарівці. Тоді на території нинішнього села розміщувалися 3 хутори: Василівка, Холодний Яр і Бистрицький. За розповідями старожилів, хутір Василівка називався за іменем Василя Захарченка. Холодний Яр тому, що навіть влітку в долині річки Бахтин завжди йде холодне повітря. Основним заняттям населення були хліборобство, садівництво, городництво і тваринництво. Розвивалися дрібні ремесла: ковальське, гончарське. У селі було 2 млини, існувала школа і бібліотека. Після спустошливого і грабіжницького нападу татар в 1736 р. нова хвиля заселення Комарівки почалася в 50-х роках XVIII ст. З 30-х років XIX ст. помістя в Комарівці належать В. І. Фесенку. У 1838 році він будує кам'яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці.

За статистичними даними від 1864 року в слободі Комарівка було 39 дворів, проживало 188 осіб чоловічої статі, 195 жіночої, малась одна кам'яна церква. В окремому приміщенні, що належало церкві, розташовувалася церковно-приходська школа, яка була відкрита в 1890 році, в якій навчалося перший рік 37 хлопчиків і 23 дівчинки.

Нові часи[ред. | ред. код]

В кінці грудня 1917 року в село було окуповане більшовиками. .У 1921 році було проведено примусову колективізацію та створено артіль «Комарівка» до складу якої увійшло 146 осіб.

У часи голодомору 1932-1933 року на території села померло 125 осіб.

У 2-й світовій війні брало участь 263 односельчани, 138 воїнів загинуло. Під час будівництва Червонооскільського водосховища у 1954 році із села мешканців почали переселяти в долину річки Бахтин.[1]

Економіка[ред. | ред. код]

  • Молочно-товарна і свино-товарна ферми.
  • Садові ділянки.
  • «Колос», сільськогосподарське ТОВ.

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Школа.
  • Клуб.

Також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. «Ізюмщина Краєзнавча», видавництво «Кроссроуд», Харків, 2009. Укладачі: П. Т. Журова, Ю. Ю. Шелест, В. М. Лисаченко, Н. В. Федосенко, К. В. Малютіна, Л. І. Щибря, Є. В. Гевліч, В. Е. Воронін, І. Г. Гончаренко. с 40-43(укр.)

Посилання[ред. | ред. код]