Кома (медицина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кома
ICD-10 R40.2
DiseasesDB 16940
MeSH D003128

Ко́ма (грец. κῶμα — глибокий сон) — патологічний стан організму, що характеризується повною втратою свідомості, розладом життєво важливих функцій — кровообігу, дихання, обміну речовин, відсутністю рефлексів, реакції на подразники. Виникає гальмування функцій кори головного мозку, потім підкіркових утворень.

Спостерігають кому при інсульті, цукровому діабеті, гепатитах, уремії, епілепсії, отруєннях (в тому числі спиртними напоями, сурогатами алкоголю), деяких інфекційних хворобах, тяжких черепно-мозкових травмах, пухлинах головного мозку, тощо. Глибоку кому відносять до термінальних станів.

Етимологія[ред. | ред. код]

Термін «кома», уже використовувався в працях Гіппократа (Epidemica), а пізніше Галеном (ІІ ст. нашої ери). Згодом він майже не використовувався у відомій літературі до середини XVII століття. Термін знову з'явився у впливовому De anima brutorum (1672) Томаса Вілліса (1621—1675), де летаргія (патологічний сон), «кома» (тяжкий сон), карус (позбавлення почуттів) та апоплексія (що він локалізував у білій речовині) згадуються. Термін carus також походить від грецької, де його можна зустріти в коренях кількох слів, що означають сополіфічний або сонний. Його все ще можна знайти в корені терміна «сонник». Томас Сіденгам (1624–89) згадував термін «кома» у кількох випадках гарячки (Sydenham, 1685).[1]

Причини[ред. | ред. код]

Причини коматозних станів:

Розрізняють коми первинного церебрального генезу (апоплексична, травматична, епілептична, кома інфекційного або пухлинного генезу) і вторинного генезу. Коматозний стан з вторинним ураженням центральної нервової системи зустрічається при захворюваннях внутрішніх органів і ендокринних залоз (коми діабетична, гіпоглікемічна, печінкова, уремічна, еклампсична, гіпохлоремічна, надниркова залозиста, тиреотоксична, мікседематозна, аноксична, аліментарно-дистрофічна).

Виявлення причини коматозних станів нерідко представляє значні труднощі, особливо за відсутності анамнестичних даних. Важливе значення має темп розвитку коматозного стану і симптоми, що передують комі.

Клінічні ознаки[ред. | ред. код]

Загальні симптоми людини, що в коматозному стані:

  • глибока втрата свідомості
  • тахікардія або брадикардія
  • падіння артеріального тиску
  • зіниці широкі або вузькі
  • поступове зникнення сухожилкових та шкірних рефлексів
  • розлад дихання

Етапи коми[ред. | ред. код]

Прекома[ред. | ред. код]

Це стан перед комою, що може продовжуватись від кількох хвилин до 1-2 годин. У цей період свідомість хворого сплутана, він оглушений, млявість може змінюватися збудженням, і навпаки. При збережених рефлексах порушується координація рухів. Загальний стан відповідає тяжкості основного захворювання і його ускладнень.

Кома I ступеня[ред. | ред. код]

Характеризується загальмованою реакцією на зовнішні подразники, важко встановлюється контакт із пацієнтом. Він може ковтати їжу тільки в рідкому вигляді і пити воду, тонус м'язів часто підвищений. Також підвищені сухожилкові рефлекси. Зберігається реакція зіниць на світло, іноді може спостерігатися косоокість.

Кома II ступеня[ред. | ред. код]

Для цієї стадії розвитку коми характерний сопор, контакту з пацієнтом немає. Реакція на подразники порушена, немає реакції зіниць на світло, причому зіниці часто звужені. Також можуть відзначатися рідкісні хаотичні рухи пацієнта, фібриляції груп м'язів, напруга кінцівок може змінюватися їх розслабленням і т. д. Крім цього, можливе порушення дихання. Іноді може бути мимовільне випорожнення сечового міхура і кишечника.

Кома III ступеня[ред. | ред. код]

На цьому етапі відсутня свідомість, так само, як і реакція на зовнішні подразники. Зіниці звужені, на світло не реагують. Тонус м'язів знижений, іноді можуть спостерігатися судоми. Відзначається зниження артеріального тиску  і температури тіла, порушується ритм дихання. Якщо стан хворого в цій стадії коми не стабілізується, то високий ризик розвитку термінального стану — позамежного. 

Кома IV ступеня (позамежна)[ред. | ред. код]

Відзначається повна відсутність рефлексів, тонусу м'язів. Артеріальний тиск різко знижується, так само, як і температура тіла. Зіниця розширена, немає реакції на світло. Стан хворого підтримується за рахунок апарату ШВЛ і парентерального харчування.

Позамежна кома зараховується до термінальних станів.

Лікування[ред. | ред. код]

Основну увагу приділяють стабілізації або усуненню хвороби, яка спричинила кому. У лікуванні застосовують діуретичні засоби для зняття набряку-набухання мозку. Призначають серцеві засоби, при порушенні дихання — цититон, лобелін, апаратне дихання. Проводять протипролежневі заходи, не допускають затримки сечі та випорожнень.

Вихід з коми[ред. | ред. код]

Відбувається під впливом медикаментозного лікування. Поступово відновлюються функції ЦНС, починають з'являтися рефлекси. Під час відновлення свідомості можуть відзначатися марення і галюцинації, що супроводжуються руховим занепокоєнням з дискоординированими рухами. Непоодинокі й сильні судоми, що супроводжуються порушенням свідомості.

Відновлення[ред. | ред. код]

Люди можуть вийти з коми з шляхом подолання фізичних, інтелектуальних та психологічних труднощів, які потребують особливої ​​уваги. У пацієнтів із комою зазвичай пробуджується глибокий стан розгубленості та дизартрії із неможливістю розмовляти. Одужання зазвичай відбувається поступово. У перші дні пацієнти можуть пробуджуватися лише протягом декількох хвилин із збільшенням тривалості в міру покращення їхнього здоров'я, і з часом можуть відновити свідомість повністю. Однак, деякі пацієнти ніколи не можуть прогресувати поза дуже елементарними відповідями.[2]

Існують випадки, коли люди виходять з коми через тривалі періоди часу. Після 19 років перебування в малосвідомому стані Террі Уолліс спонтанно почав говорити і знову усвідомив своє оточення.

Чоловіка з пошкодженням мозку, що потрапив у коматозний стан на шість років, в 2003 році повернули до свідомості лікарі, які посадили електроди вглиб його мозку. Метод, званий глибокою стимуляцією мозку (DBS), успішно відновив мовлення, складні рухові та харчові здібності у 38-річного чоловіка, який переніс тяжку травму мозку. Його травми залишили його в мінімально свідомому стані (МСТ). Цей стан схожий на кому, але характеризується випадковими і короткими доказами самосвідомості, яких не вистачає пацієнтам з комою.[3]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Koehler, P. J.; Wijdicks, E. F. M. (2008-02-07). Historical study of coma: looking back through medical and neurological texts. Brain 131 (3). с. 877–889. ISSN 0006-8950. doi:10.1093/brain/awm332. Процитовано 2020-04-10. 
  2. Coma. Definitions (Qeios). 2019-11-12. Процитовано 2020-04-10. 
  3. Geddes, Linda (2008-10). Man roused from coma-like state after magnetic field treatment. New Scientist 200 (2678). с. 8–9. ISSN 0262-4079. doi:10.1016/s0262-4079(08)62593-2. Процитовано 2020-04-10. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Невідкладна медична допомога: навч. посіб. / Ф. С. Глумчер, В. Ф. Москаленко, К. М. Амосова, Б. Г. Безродний, О. А. Бур'янов, Б. М. Венцківський та ін. — К. : Медицина, 2006. — 631 c.
  • Анестезіологія та інтенсивна терапія: підручник / Ф. С. Глумчер, Л. П. Чепкий, В. Ф. Москаленко, Л. В. Усенко, Н. О. Волошина, С. О. Дубров, Р. О. Ткаченко, А. В. Царьов, С. М. Ярославська. — К. : Медицина, 2010. — 336 c.

Посилання[ред. | ред. код]