Комендантський проспект (станція метро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Координати: 60°00′35″ пн. ш. 30°15′25″ сх. д. / 60.00972° пн. ш. 30.25694° сх. д. / 60.00972; 30.25694

Комендантський проспект
Фрунзенсько-Приморська лінія
Metro SPB Line5 Komendantskiy Prospekt.jpg
Загальні дані
Тип колонно-стінова глибокого закладення
Глибина закладення 75 м
Проектна назва «Богатирська»
«Богатирський проспект»[1]
«Комендантський аеродром»
«Проспект Випробувачів»[2]
Кількість 1
Тип острівна
Форма пряма
Дата відкриття 2 квітня 2005
Архітектор(и) А. С. Константинов(рос.), Н. В. Ромашкин-Тиманов(рос.), В. Г. Хильченко(рос.), Ю. Ю. Подервянская(рос.), Т. Р. Баранова(рос.), М. В. Павлова(рос.)
Виходи до Комендантський проспект
Код станції КМ
Фрунзенсько-Приморська лінія
Оборотний тупик
Комендантський проспект
Оборотний тупик, ПТО
Старе Село
Велика Невка
Середня Невка
Хрестовський острів
Мала Невка
Чкалівська
Спортивна
Мала Нева
Нева
Адміралтейська
Мойка
СЗГ до МПЛ
Садова
СЗГ до ПбЛ
Фонтанка
Звенигородська
Обвідний канал
Обвідний канал
Волковка
Волковська
Оборотні тупики
Бухарестська
Міжнародна
Оборотні тупики
Проспект Слави
Дунайська
Шушари
Оборотні тупики
ТЧ-7 «Південне»

Комендантський проспект (рос. Комендантский проспект) — кінцева станція Фрунзенсько-Приморської лінії Петербурзького метрополітену. До введення в експлуатацію ділянки «Достоєвська» - «Спаська» 7 березня 2009 разом з усім Приморським радіусом входила до складу Правобережної лінії.

Станція відкрита 2 квітня 2005 року в складі ділянки «Старе Село» - «Комендантський проспект». Найменування отримала по розташуванню на однойменному проспекті. У проекті станція носила назви «Богатирська», «Богатирський проспект», «Комендантська площа», «Комендантський аеродром»[3]і «Проспект Випробувачів».

Технічна конструкція[ред. | ред. код]

Конструкція станції — колонно-стінова трисклепінна глибокого закладення (глибина закладення — 75 м).

Колонно-прогонний комплекс виготовлено з високоміцної низьколегованої сталі. Діаметр склепіння центрального залу — 9,8 м, зворотного склепіння — 13,1 м. Діаметр бічних станційних тунелів — 8,5 м. Довжина станції — 176,74 м (СТП — 70 м), ширина — 22 м. Довжина платформи — 160 м, ширина — 13,5 м. Ряди колон перонного залу перериваються короткими стінками.

Похилий хід чотиристрічковий, починається з південного торця станції. Це найдовший в Санкт-Петербурзі ескалаторний тунель діаметром 10,5 м і довжиною 140 м. У протилежному торці є сходи і три закритих фальш-стіною проходи — задєл під другий вихід у місто. Вестибюль

Вестибюль[ред. | ред. код]

Підземний вестибюль заглиблений, розташовується під Комендантською площею, побудований методом «стіна в ґрунті». Спуски в підземний перехід і в касовий зал оснащені пандусами для інвалідів. В оздоблені підземного пішохідного переходу було використано світло-сірий Мансуровський граніт.

Вперше в історії петербурзького метро 4 входи в підземний перехід перекриті легкими павільйонами, виконаними з металу і триплексу. У 2008 році було відкрито вихід в ТРК «Атмосфера».

Над ескалаторами розташоване мозаїчне панно, що зображує авіаторів на тлі літаків. У нижній частині розташована напис «Слава у віках першим російським авіаторам».

Вихід у місто на Комендантську площу, Комендантський проспект, вулиці Уточкина і Ільюшина, проспект Випробувачів, Гаккелевську вулицю.

Колійний розвиток[ред. | ред. код]

Станція з колійним розвитком — 5 стрілочних переводів, перехресний з'їзд, 1 станційна колія для обгону та відстою і 2 колії для відстою потягів.

Оздоблення[ред. | ред. код]

Вперше в історії Петербурзького метрополітену в оздоблені стін і стелі станції використовували металокерамічні плити: колійні стіни — блакитного кольору (Alliance Ceramicsteel 15283G), колони і простінки — бежевого (Alliance Ceramicsteel 18123G), фальш-панелі, що приховують світильники, — темно-синього, склепіння — білого (в центральному залі і похилому ході — Reybond 916, в бічних залах — ALPOLIC/fr SCM). Цоколі колійних стін і колон оздоблені гранітом. Підлогу станції прикрашає складний композиційно орнамент, створений з п'яти сортів граніту різних кольорів і відтінків. На колійних стінах були спочатку встановлені панелі з назвою станції і помаранчевим квадратом (колір лінії 4, до складу якої станція входила при відкритті).

Спочатку станція планувалася з традиційним для ленінградського метробудування мармуровим оздобленням. Нижні дві третини стін повинні були бути світло-бежевими, а верхня третина — блакитним. Склепіння станції, планувалося пофарбувати в синій колір.

Тема оздоблення станції — історія російської авіації і повітроплавання. У глухому торці знаходиться мозаїчне панно «Політ на повітряній кулі», на простінках встановлено 18 музичних медальйонів із зображеннями повітряних боїв, з портретами С. І. Уточкіна, Н. Н. Полікарпова, С. В. Ільюшина, Г. Є. Котельникова і двома пам'ятними написами: «Героїчним захисникам Батьківщини 1941-1945 присвячується» і «60-річчю перемоги 1945-2005» (художник А. К. Бистров).

У 2009 році на станції було запроваджено новий інформаційний простір, назви станції з колійних стін були демонтовані.

Перспективи[ред. | ред. код]

У перспективі планується продовження лінії на північ уздовж Комендантського проспекту у Колом'яги і спорудження ще чотирьох станцій та одного депо [ 9 ]. Наприкінці лінії проектом намічено будівництво депо - ТЧ-8. На станції існує задєл під майбутній перехід на Північну хордову лінію. На середину 2010-х будівництво Північної Хорди не планується принаймні до 2025 року. Також замість переходу можливе будівництво другого похилого ходу. Це найімовірніший варіант зважаючи на виключення з продовження лінії станції «Озеро Довге». У проекті ця станція повинна була розташовуватися в безпосередній близькості (близько 1,1 км по прямій) від станції «Комендантський проспект».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Схема Ленинградского метрополитена, 1988[недоступне посилання з квітень 2019]
  2. Схема развития сети метрополитена, вариант 14. Генеральный план, 1990 г.
  3. Станция «Комендантский проспект». Сайт «Размышления о питерском метро». Процитовано 2010-12-04. 

Посилання[ред. | ред. код]