Комондор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Комондор
Komondor delvin.jpg
Походження Половецьке поле (Південна Україна)
Характеристики
Зріст самці: мін. 70 сантиметрів, самки: мін. 65 см
Вага самці 50-60 кілограмів, самки: 40-50 кг
Класифікація МКФ:
FCI 53
Стандарти породи
FCI [1 стандарт]
Пес свійський (Canis lupus familiaris)

Комондор («куманський (половецький) собака») — порода вівчарок. Її розміри, які візуально збільшуються завдяки шерсті, вражають. Однак це досить розумна і врівноважена тварина. Також — половецька вівчарка, українська вівчарка, угорська вівчарка.

Використання комондорів[ред. | ред. код]

Комондорів використовують як сторожових собак, вони чудово пристосовуються до життя в міських умовах і дуже звикають до своїх господарів, люблять дітей і можуть бути для них гарною нянькою.

Походження породи[ред. | ред. код]

Собаки породи комондор були завезені в Європу половцями (куманами[1]). Його розповсюдження по всьому світу почалося в 1920 року, коли собак цієї породи почали показувати на виставках. Їх використовували для охорони стад овець від вовків. Угорська вівчарка — дуже смілива тварина, яку досить легко навчати і дресирувати.

Зовнішність[ред. | ред. код]

Цей «король угорських вівчарок» є одним з найбільших собак у світі, зріст у чубку в самців становить понад 80 см, а довга біла шерсть, згорнута в оригінальні шнурки, робить собаку ще більш масивною і значною.

Характер[ред. | ред. код]

Пес слухняний і поважає свого власника, бездоганний охоронець довіреного йому гурту тварин від вовків і ведмедів. За декілька хвилин комондор може отримати перемогу навіть над супротивником, що переважає силою. За спостереженнями Л. Смичиньського (1970), комондор атакує з люттю, яку сторонній може пом'якшити лише відсутністю всякого опору.

Догляд за комондорами[ред. | ред. код]

При утриманні комондора необхідний спеціальний догляд за його шерстю, довжина якої може досягати майже метра. Вона не підлягає розчісуванню, але, у міру зростання пасма, що сформувалися, необхідно розділяти, щоб шерсть не звалювалася. У весняний та осінній періоди собака линяє, але шерсть випадає в невеликій кількості та практично не дає запаху, навіть після потрапляння собаки під дощ.

Годувати цього собаку нескладно. Вони досить невибагливі і їдять зовсім небагато, трохи більше 1 кг корму в день.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 8 листопад 2011. Процитовано 13 вересень 2013. 

Посилання[ред. | ред. код]