Компаніченко Тарас Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тарас Компаніченко
фотографія
Тарас Компаніченко виконує кант на «Країні мрій» 2009
Основна інформація
Дата народження 1969
Місце народження Київ
Країна Україна Україна
Національність українець
Професія мистецтвознавець
Інструменти бандура, ліра, кобза
Колективи «Кобзарський цех»
Співпраця «Хорея козацька», «Академія традицій», «Карпатіянs»
ceh.org.ua

Тара́с Ві́кторович Компаніче́нко (*1969, Київ) — активіст українського культурного опору у пост-радянські часи. Кобзар, бандурист та лірник, лідер гурту «Хорея Козацька».

Заслужений артист України[1] (2008).

Біографія[ред.ред. код]

Походженням із родини депортованих козаків Глухівського повіту — мати виросла на засланні у Архангельській області Російської Федерації, куди росіяни примусово вивезли її батька.

Виріс у Києві. З кінця 1980-х років — у національному русі, член Спілки Незалежної Української Молоді (СНУМ), близький товариш Дмитра Корчинського.

З юності вчиться грі на бандурі, учасник багатьох показових виступів ще в часи радянської окупації. У 1990-х вдається до систематичної реконструкції традиційного кобзарсько-лірницького репертуару в супроводі кобзи Остапа Вересая, старосвітської бандури та колісної ліри.

Значну частину репертуару становлять епічні твори — думи, старовинні канти Почаївської Лаври, так звані запорозькі пісні, козацькі псалми, лицарські пісні, невольничі плачі, богомільні пісні, побожні псальми та канти, духовна та світська лірика. Створені у пізньому середньовіччі пам'ятки музики та літератури частково дійшли до наших днів в усній традиції (часом збереглись в рукописному чи друкованому збірниках) та дідівських піснях.

Тарас Компаніченко, 9 липня 2009 р. с. Шаповалівка на відзначенні 350 річчя "Конотопської битви"

Окрім сліпецького, старцівського чи дідівського репертуару виконує (як керівник ансамблю Хорея Козацька) пам'ятки старовинної музики та літератури Руси-України XV–XVIII ст. Твори на слова поетів XVI–XVIII ст. Д. Наливайка, Д. Братковського, І. Величковського, Т. Прокоповича, Г. Сковороди, Стефана Яворського.

Бере участь у популярних фестивалях - «Країна мрій», «Трипільське коло». 2002 року взяв участь у громадському паломництві до місць масових поховань української інтелігенції — урочища Сандармох та Соловецьких островів.

Участь у двох революціях[ред.ред. код]

Компаніченко — активний учасник Помаранчевої революції, під час якої багато виступав на головній сцені Майдану.

26 жовтня 2012 музикант мав узяти участь у програмі «Велика політика з Євгеном Кисельовим» на телеканалі Інтер на підтримку Олега Тягнибока. Через недопущення «Свободи» до студії Компаніченко виступив просто неба.[2]

Під час Революції гідності дає десятки концертів на Майдані, виконує пісні військового циклу. Після початку російсько-української війни у березні 2014-го — частий гість зони АТО, де виступає перед вояками української армії та добровольцями. Учасник волонтерського руху. Автор низки поетичних творів, створених у старосвітському ключі, зокрема сучасної Думи про битву на Савур-могилі, присвяченої жертвам Іловайського котла.

Родина[ред.ред. код]

Одружений із киянкою Ніною Бурмістровою. Виховує чотирьох дітей — Святополка, Богуслава, Богдану та Софію. Компаніченко — кум Олега Скрипки. Він хрестив сина Олега — Романа, а Скрипка став хрещеним батьком Тарасової доньки Софії.[3]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]