Компанієць Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іван Іванович Компанієць
Народився 23 березня 1921(1921-03-23)
Єлизаветград
Помер 15 листопада 1975(1975-11-15) (54 роки)
Київ
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність історик
Alma mater Одеський університет
Сфера інтересів історія
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор історичних наук
Науковий керівник Ястребов Федір Олександрович
Нагороди Державна премія СРСР

Іван Іванович Компанієць (23 березня 1921, Єлизаветград — 15 листопада 1975, Київ) — український історик, дослідник історії України XX століття, доктор історичних наук, професор. Заслужений діяч науки УРСР. Лауреат Державної премії СРСР в галузі науки і техніки[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 23 березня 1921 року в місті Єлизаветграді. У 19381945 роках, з перервою, навчався на історичному факультеті Одеського державного університету. Учасник німецько-радянської війни. у 19451946 роках — комсорг ЦК ВЛКСМ Одеського університету.

У 19461949 роках — аспірант Інституту історії України АН УРСР. У 1949 році, під керівництвом кандидата історичних наук Ф. О. Ястребова захистив кандидатську дисертацію на тему: «Буковина на початку XX ст. (1900—1918)». У 19491951 роках — молодший науковий співробітник, у 19511961 роках — старший науковий співробітник відділу історії країн народної демократії, у 19631966 роках — старший науковий співробітник відділу досоціалістичних формацій, у 19671972 роках — старший науковий співробітник відділу історії капіталізму, у 19721974 роках — старший науковий співробітник відділу історії дружби народів СРСР.

25 квітня 1958 p І. І. Компанієць на Вченій раді Інституту історії АН УССР брав участь у критиці новаторської статті співробітника Інституту суспільних наук О. Ю. Карпенка (1921—2013) «До питання про характер революційного руху в Східній Галичині в 1918 р.», звинувачуючи автора статті у «антинауковому» пов'язуванні «національно-демократичної» революції і постання ЗУНР з революційним рухом народних мас, а не з «контрреволюційними діями української буржуазії», та в принижуванні «значення соціалістичної революції і створення Української Радянської держави для всього українського народу». Завершив свій прокурорський виступ І. І. Компанієць політичними обвинуваченнями: «Поява статті Карпенка саме в той час, коли вся наша країна святкувала 40-річчя Радянської влади, — дуже прикрий факт. Помилки Карпенка носять не лише антинауковий характер, але й політичний характер», докладно див.: Рубльов О. С.У пошуках правди історії: Інститут історії України НАН України: друге двадцятиріччя (1957—1977 pp.) — у збірнику «Інститут історії України НАН України: Друге двадцятиріччя (1957—1977): Документи і матеріали», с. 3-33.

У 1962 році, у Ленінградському державному університеті, І. І. Компанієць захистив докторську дисертацію на тему: «Становище і боротьба трудящих мас Галичини, Буковини та Закарпаття на початку ХХ ст. (1900—1919 роки)». Професор з 1962 року. У 19591975 роках одночасно працював у Головній редакції УРЕ (завідувач редакції історії СРСР і УРСР, археології та етнографії, з 1967 року — заступник головного редактора УРЕ). Був заступником голови Головної редакції «Радянської енциклопедії історії України» та 26-томної «Історії міст і сіл Української РСР». З 1975 року — завідувач кафедри історії України Київського державного університету.

Помер в Києві 15 листопада 1975 року.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Досліджував історію України, зокрема західноукраїнських земель, проблеми пролетарського інтернаціоналізму та дружби народів СРСР. Опублікував близько 200 праць. Серед них:

  • Ленін та інтернаціональна єдність українських і російських трудящих у трьох революціях. — Київ, 1970;
  • Становище і боротьба трудящих мас Галичини, Буковини та Закарпаття на початку XX ст. (1900—1919 рр.). — Київ, 1960;
  • Революційний рух в Галичині, Буковині та Закарпатській Україні під впливом ідей Великого Жовтня (1917—1918). — Київ, 1957;
  • Боротьба за Радянську владу на Буковині. — Київ, 1950.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. за участь у підготовці «Історії міст і сіл Української РСР» (1976, посмертно)

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Краєзнавці України (Сучасні дослідники рідного краю): Довідник. — Том 1. — К., Кам'янець-Подільський, 2003;
  • Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник / Серія «Українські історики». — Випуск 1. — Київ, 1998;
  • [Некролог] // УІЖ. — 1976. — № 1;
  • Відзначення 50-річчя І. І. Компанійця // УІЖ. — 1971. — № 6;
  • Радянська енциклопедія історії України. — Том 2. — Київ, 1970.