Компресійний двигун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Компресійний двигун МК-17 об'ємом 1,5 см³, встановлений на кордову модель аеромобіля

Компресі́йний двигу́н — тип поршневого двотакто́вого карбюраторного двигуна внутрішнього згоряння, в якому запалювання паливо-повітряної суміші спричинене великою температурою від її стиснення (компресії).

Принцип дії та конструкція[ред.ред. код]

Компресійні карбюраторні двигуни часто називають дизельними, хоча вони мають дещо відмінний принцип роботи та конструкцію. Тому назва «дизельний» , що до таких двигунів, є умовною. Компресійні двигуни працюють по циклу Отто. У компресійних карбюраторних двигунах при такті стиснення, в циліндрі стискається паливо-повітряна суміш, приготована в карбюраторі. Момент детонації та склад палива підібрані таким чином, щоб забезпечувалося плавне згоряння паливоповітряного заряду з максимальною ефективністю. Пальним компресійних двигунів для моделей, є суміш діетилового (медичного) етеру, гасу (освітлювальний гас), рицинової (касторової) олії та мінеральної машинної оливи. Саме ефір є основним запалювальним компонентом палива.

Конструкція компресійного двигуна для моделей: 1 — вальниця кочення; 2 — опорна шайба пропелера; 3 — колінчастий вал; 4 — картер (корпус двигуна); 5 — перепускний канал; 6 — гільза циліндра; 7 — радіатор циліндра; 8 — гвинт контрпоршня; 9 — контрпоршень; 10 — поршень; 11 — випускне вікно; 12 — шатун; 13 — карбюратор (постійних обертів, не керований); 14 — розподільчий вал/золотник

Ступінь стиснення регулюється контрпоршнем — рухомим поршнем, що змінює об'єм камери згоряння. Оберти та потужність компресійного двигуна регулюються взаємозалежно гвинтом ступеня стиснення та голкою карбюратора.

В циліндрі дизельних двигунів відбувається стиснення не паливо-повітряної суміші, а чистого повітря, і лише потім в кінці такту стиснення, паливний насос високого тиску впорскує дизельне паливо за допомогою форсунки в циліндр, де воно запалюється від нагрітого до високої температури повітря і згоряє в міру впорскування.

Застосування[ред.ред. код]

Основне застосування такі двигуни знайшли в технічному моделюванні, їх встановлювали на авіамоделі моделі автомобілів, глісерів та інш. У масовому виробництві компресійні двигуни з'явились в 1950-х роках у Німеччині, США, Англії. Вони мали невеликий робочий об'єм, в межах 1,5—4 см ³. Найбільш розповсюдженими стали класи 1,5 та 2,5 см ³. Сьогодні компресійні двигуни втратили свою актуальність, і використовуються лише в деяких класах моделей та окремими аматорами. Вони практично витіснені моторами із свічкою розжарювання та електричними.

З 1962 року до 1980-х років, на київському заводі ДОСААФ, виробляли популярний компресійні двигуни «Ритм» об'ємом 2,5 см³, «Вєтєрок» об'ємом 1,5 см³; на інших підприємствах УРСР двигуни «Харьков—2,5», «Сокол—2,5», «ЕВРІКА—2,5».[1] Станом на 2016 рік, в Харкові є невеликі фірми, що серійно виготовляють висококласні компресійні двигуни для спортивного моделізму. Попитом в Україні та світі користуються двигуни ФОРА (в класі авіамоделей F2D) [2].

В 1949-1954 роках німецька фірма Lohmann виробляла оригінальний компресійний двигун для велосипедів з робочим об'ємом 18 куб. см. і потужністю 0,8 к. с. Двигун працював на гасі або дизельному паливі, був дуже економічним , монтувався під педальною кареткою велосипеда мав фрикційний привід на заднє колесо велосипеда.[3]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Модельные двигатели. Пособие для руководителей техн. кружков. — М. : «Просвещение», 1973.
  • Khodyeyev V. Modellmotoren "Made in USSR". — Ilion, 2014. — ISBN 978 617 534 277 0.
  • И. Калина Двигатели для спортивного моделизма — Ч. 2. Пер. с чешск. — М. : ДОСААФ, 1998.
  • Журнал «МОДЕЛІСТ» ISSN 1815-8161 , статті