Комунікат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Комунікат — учасник комунікативного процесу, особа, яка сприймає інформацію. Іноді комуніката ще називають комунікаційним реципієнтом (від лат. Recipiens — «отримувач»).

Комунікат в процесі комунікації[ред. | ред. код]

Масова комунікація — це середовище, в якому працюють різні експерти. Комунікатор є одним із ключових компонентів системи сучасної масової комунікації. Комунікатор — ініціатор лінії зв'язку, тобто особа, яка здійснює передачі інформації або ж формує власне саме повідомлення. Комунікаційний процес відбувається у формі генерації висловлювань, інформації, творів і текстів, а також сприйняття і розуміння висловлювань, інформації, творів.

За формою спілкування комунікатори поділяються на комунікатів і комунікантів.

Комунікат — це людина, яка отримує передану інформацію.

Комунікант — людина, яка ініціює і передає інформацію.

Ефективність його мовлення більшою мірою залежить від особистості комунікатора, оскільки сприйняття будь-якої інформації регулюється в першу чергу через сприйняття особистості самого комунікатора.

Вимоги до особи комунікатора:

  • відсутність страху аудиторії та публічного виступу;
  • професійне володіння предметом розмови;
  • зовнішній вигляд оратора;
  • володіння технікою комунікації.

Місія комунікатора — встановити та підтримувати контакт з аудиторією та створити позитивний імідж. Тому функція комунікатора полягає у встановленні та підтримці контакту з комунікатом.

Встановлення контакту зі співрозмовником означає переконання, що співрозмовник відповідає на згоду встановити контакт.​​​ Надання відповіді комунікатора означає застосування ним певної системи комунікативних прийомів, методів і навиків, а також певної інформації, емоційного вираження, організації емоційного та комунікаційного процесу. Угода між комунікаторами може бути результатом повного або часткового розуміння. Саме ступінь розуміння визначає ефективність процесу спілкування.

Соціально-психологічні фактори комуніката[ред. | ред. код]

До цих факторів слід віднести:

  • соціальний статус комуніката
  • рівень його професіоналізму
  • рівень загальної й когнітивної культури
  • рівень інтелектуального розвитку
  • психофізіолгічний стан під час спілкування
  • емоційно-вольові якості
  • особливості поведінки.

Неосвічений комунікат може не правильно зрозуміти, співрозмовника якщо той не враховує рівень його розвитку. Професійні оратори знають, що необізнаність комуніката дозволяє легше втрутитись в його масу. Ефективність впливу комунікатора на маси завжди залежить від того, чи готові члени мас пропонувати комунікатору, заражати, наслідувати й довіряти. Крім того, подавати можна лише ті речі, які задовольняють потреби та інтереси їх спілкування.

Фактори поведінки комуніката[ред. | ред. код]

Громадська свідомість більш сприйнятлива до впливу, ніж окремі особи, тому легше контролювати суспільну поведінку, ніж поведінку конкретних людей, тому що вона обережніша і більш сприйнятлива до впливу. Якщо ж говорити про окрему людину, то вона самостійно аналізує інформацію, необхідну для своїх дій і рішень. Поведінка мас менш раціональна, емоційно ефективніша, а отже, більш сприйнятлива до впливу. Поведінка кожного члена маси залежить не від його власної волі, а від думок, що існують у масах.

Масова поведінка буває двох типів:

  • Звична, нормативна, передбачувана;
  • Незвична, ненормативна, стихійна.

Нормативна поведінка — це поведінка мас, яка не виходить за рамки уявлень про людську поведінку, прийняту в певному соціумі.

Ненормативна поведінка — це відхилення від суспільно визнаних правил поведінки.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Комунікант і комунікат — механізми взаємодії / О. Т. Баришполець // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 120. — С. 167—169. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Посилання[ред. | ред. код]