Комір Віталій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Комір Віталій Михайлович
В. М. Комір.jpg
Народився 9.11. 1936
Черкаси
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Alma mater Дніпропетровський гірничий інститут
Галузь наукових інтересів гірнича справа
Посада професор загальнотехнічного факультету Харківського автодорожнього інституту
Вчене звання доктор технічних наук
Відомий завдяки: Механіка вибуху та ресурсозберігаючі екологічно надійні технології керованого вибухового руйнування гірських порід
Нагороди
Нагрудний знак «За наукові досягнення»
Почесна грамота Президії ВР УРСР

Віта́лій Миха́йлович Ко́мір (* 9 листопада 1936, Черкаси, Київська область) — український науковець-знавець гірничої справи, механіки та технології вибухового руйнування порід. Доктор технічних наук, почесний професор кафедри «Технічна механіка» Кременчуцького національного університету ім. М. Остроградського. 1985 — нагороджений Грамотою Президії ВР УРСР, 2005 — знаком «За наукові досягнення», 2006 — «Петро Могила», почесними грамотами державної, Полтавської обласної та Кременчуцької міської адміністрацій.2008 — почесний громадянин Кременчука.

Короткий життєпис[ред.ред. код]

1959 року закінчив навчання на шахтобудівному факультеті Дніпропетровського ордена Трудового Червоного Прапора гірничого інституту ім. Артема, по фаху «будівництво гірничих підприємств», гірничий інженер-шахтобудівник.

1965 року захистив кандидатську дисертацію, 1968 — старший науковий співробітник.

1973 року захищає докторську дисертацію, 1979 — професор.

У 1973 році прийнятий на посаду професора Кременчуцького загальнотехнічного факультету Харківського автодорожнього інституту.

1989 року нагороджений Премією Академії наук УРСР ім. О. М. Динника «за цикл робіт у галузі вибухового руйнування гірських порід».

Є одним із засновників наукової школи «Механіка вибуху та ресурсозберігаючі екологічно надійні технології керованого вибухового руйнування гірських порід» — започаткував в Інституті геотехнічної механіки АН УРСР протягом 1967—1973 років, цю роботу продовжив з 1974 продовжив у Кременчуцькому університеті.

2006 року нагороджений дипломом лауреата конкурсу «Людина року» в номінації «Вчений року».

Як педагог керував захистом 33 кандидатських та двох докторських дисертацій.

В рамках роботи наукової школи отримано понад 40 авторських свідоцтв на винаходи, деякі впроваджені на підприємствах України. Серед наукового доробку — понад 250 наукових статей, 7 науково-технічних книг, 5 брошур, «Довідковий посібник по вибухових роботах в будівництві».

Джерело[ред.ред. код]

Науковці України Це незавершена стаття про українського науковця.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.