Комісія зі збереження морських живих ресурсів Антарктики
Комісія зі збереження морських живих ресурсів Антарктики (англ. Commission for the conservation of Antarctic marine living resources, CCAMLR, в російських джерелах — Антком) — міжурядова організація, яка відповідає за виконання положень Конвенції про збереження морських живих ресурсів Антарктики та здійснює контроль за промисловою та науково-дослідною діяльністю у межах районів, на які розповсюджується дія Конвенції.
Історія[ред. | ред. код]
Січень 1820 року — до шельфових льодовиків Антарктида наблизилася російська експедиція на чолі з Ф.Беллінсгаузеном та М. Лазарєвим, впродовж 1819 —1821 років вона обійшла весь континент. 30 січня 1820 року на півострів Триніті, що є частиною Антарктичного континенту, висадилася британська експедиція на чолі з Едвардом Брансфілдом.
Початок ХХ ст — Нова Зеландія, Австралія, Аргентина, Чилі, Франція, Велика Британія, Норвегія висунули територіальні претензії на райони Антарктиди, які складали 4/5 усієї її території.
1959 — у Вашингтоні відбувають переговори між 12-ма країнами, які оголосили Антарктику сферою своїх інтересів. У результаті між країнами підписується Договір про Антарктику, якій набрав чинність у 1961 році.
1964 — підписані Узгоджені заходи зі збереження флори та фауни Антарктики, які почали діяти тільки з 1982 року.
В період з 1960 по 1970 роки помітно зріс промисловий вилов риби та масштабний вилов криля у Південному океані.
1980 — в Австралії підписано Конвенцію про збереження морських живих ресурсів Антарктики[1].
Метою підписання документа був захист популяції криля від надмірного вилову у Південному океані з комерційною метою, враховуючи що криль — основне джерело харчування риб, птахів, тюленів та інших морських мешканців.
Для контролю за реалізацією положень Конвенції ухвалено рішення про створення Комісії зі збереження морських живих ресурсів Антарктики.
Діяльність[ред. | ред. код]
Комісія зі збереження морських живих ресурсів Антарктики співпрацює з 17 урядовими та 3 неурядовими організаціями, серед них:
- Міжнародний союз охорони природи (IUCN)
- Організація з рибного промислу у південно-східній частині Атлантики (SEAFO)
- Продовольча та сільськогосподарська організація (FAO)
Комісія на сьогоднішній день реалізує такі програми[2]:
- Програма з мічення риб
- Програма з морських відходів
- Програма з моніторингу екосистем
- Система з міжнародного наукового нагляду – важливіший дієвий метод отримання наукових даних, необхідних для вивчення впливу промислу на екологію в цілому та популяцію цільових видів риб і залежних видів морських мешканців.
- Заходи зі збереження підтримують дієвість моніторингу та систем спостереження. Країни-учасниці впроваджують системі спостереження та контролю, як:
- ліцензування суден;
- моніторинг за пересуванням та станом суден;
- порядок нагляду за вантажними роботами на суднах;
- інспекційний нагляд;
- оформлення документів на вилов.
Члени[ред. | ред. код]
Країни отримують статус члена Комісії після ратифікації Конвенції про збереження морських живих ресурсів Антарктики[1] або приєднання до неї.
Членами Комісії є: Європейський Союз та 25 держав: Україна, Велика Британія, Австралія, Бельгія, Швеція, Франція, Німеччина, Польща, Норвегія, США, Бразилія, Аргентина, Нова Зеландія, Китай, Чилі, Індія, Італія, Японія, Уругвай, Росія, Корея, Намібія, ПАР, Іспанія, з 2019 р. — Нідерланди.
Перераховані держави сплачують щорічні внески та мають право брати участь у процесі затвердження рішень.
Країни, які офіційно заявили про дотримання положень Конвенції та взяли юридичне зобов'язання, але без відповідної процедури підписання документа, працюють у форматі приєднаних до Конвенції: Канада, Фінляндія, Болгарія, Острови Кука, Маврикій, Пакистан, Греція, Панама, Вануату, Перу.
Участь України у Комісії зі збереження морських живих ресурсів Антарктики[ред. | ред. код]
- Дата набуття Україною членства: 22.05.1994 р.;
- Підстава для набуття членства в міжнародній організації: Постанова Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3937-XII «Про участь України у Конвенції про збереження морських живих ресурсів Антарктики 1980 року»[3];
- Статус членства: Повноправний член;
- Характер фінансових зобов'язань України: Сплата щорічного членського внеску;
- Джерело здійснення видатків, пов'язаних з виконанням фінансових зобов'язань: Загальний фонд Державного бюджету;
- Вид валюти фінансових зобов'язань: Австралійський долар;
- Центральний орган виконавчої влади, відповідальний за виконання фінансових зобов'язань: Державне агентство рибного господарства України.[4]
Див. також[ред. | ред. код]
- Договір про Антарктиду
- Конвенції про збереження морських живих ресурсів Антарктики
- Національний антарктичний науковий центр
- Українська антарктична станція «Академік Вернадський»
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Конвенція про збереження морських живих ресурсів Анта... | від 20.05.1980 (Сторінка 1 з 2). zakon5.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 14 травня 2016. Процитовано 24 квітня 2016.
- ↑ CCAMLR – Commission for the conservation of Antarctic marine living resources / Комиссия по сохранению морских живых ресурсов Антарктики (АНТКОМ). Международные и Морские Органиации. Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 24 квітня 2016.
- ↑ Про участь України у Конвенції про збереження морських живих ресурсів Антарктики 1980 року. Архів оригіналу за 11 вересня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
- ↑ Єдиний державний реєстр міжнародних організацій, членом яких є Україна станом на 01.01.2017. Архів оригіналу за 9 вересня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт АНТКОМ [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Международные и морские организации [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- О. Ю. Ковтун. Комісія зі збереження морських живих ресурсів Антарктики // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- М. О. Медведєва. Міжнародна охорона живих ресурсів Антарктики // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
Посилання[ред. | ред. код]
- Міжнародна охорона живих ресурсів Антарктики [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Лови в море, а не в небе [Архівовано 26 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
- За бортом, но не забыты [Архівовано 26 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
- Список действующих мер по сохранению 2015/16г. [Архівовано 5 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Отчет Научного комитета АНТКОМ