Комітет Світової спадщини ЮНЕСКО

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Комітет світової спадщини ЮНЕСКО є підрозділом Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, що вповноважений додавати пам'ятки до списку Світової спадщини UNESCO та вилучати їх. Відповідальний за імплементацію Конвенції про охорону Всесвітньої культурної і природної спадщини, Комітет розпоряджається коштами Фонду всесвітньої спадщини, зокрема, надає їх країнам-учасникам Конвенції. Комітет складає 21 представник від суверенних держав[1], обрані на чотирирічний термін Генеральною Конференцією[2].

Сесії[ред.ред. код]

Комітет проводить щорічні сесії з метою розгляду стану Світової спадщини, заходів щодо її захисту, долучення нових об'єктів тощо[2]. Серед заходів, що спрямовані на порятунок об'єктів — занесення їх до списку Світової спадщини під загрозою знищення та субсидії на відновлювальні роботи. Відповідальність за збереження пам'яток несуть суверенні держави, на території яких вони розташовані. В випадку продовження дій, що руйнують цінність об'єктів, або їх фізичного зникнення відбувається вилучення зі списку Світової спадщини. Наявність таких об'єктів є не лише питанням престижу країни, але й її туристичної привабливості. Двічі Комітет світової спадщини вилучав об'єкти зі списку, як такі, що втрачені.

Сесії Рік Дати Місце проведення Країна Примітки[3]
1 1977 27 червня–1 липня Париж Франція Франція Затверджені перші дванадцять номінованих об'єктів
2 1978 5 вересня–8 вересня Вашингтон Flag of the United States.svg США Кількість зросла до 57, серед них — перший об'єкт на території СРСР, Біловезька пуща
3 1979 22 жовтня–26 жовтня Каїр і Луксор Єгипет Єгипет
4 1980 1 вересня–5 вересня Париж Франція Франція Кількість об'єктів у списку подолала межу в 100 записів
5 1981 26 жовтня–30 жовтня Sydney Австралія Австралія
6 1982 13 грудня–17 грудня Париж Франція Франція
7 1983 5 грудня–9 грудня Флоренція Італія Італія
8 1984 29 жовтня–2 листопада Буенос-Айрес Аргентина Аргентина
9 1985 2 грудня–6 грудня Париж Франція Франція
10 1986 24 листопада–28 листопада Париж Франція Франція
11 1987 7 грудня–11 грудня Париж Франція Франція
12 1988 5 грудня–9 грудня Бразиліа Бразилія Бразилія
13 1989 11 грудня–15 грудня Париж Франція Франція
14 1990 7 грудня–12 грудня Банфф Канада Канада Перші об'єкти на території України: Свята Софія та Києво-Печерська лавра
15 1991 9 грудня–13 грудня Карфаген Туніс Туніс
16 1992 7 грудня–14 грудня Санта-Фе Flag of the United States.svg США
17 1993 6 грудня–11 грудня Картагена Колумбія Колумбія
18 1994 12 грудня–17 грудня Пхукет Таїланд Таїланд Резервація орикса в Омані через 13 років стане першим об'єктом вилученим зі списку
19 1995 4 грудня–9 грудня Берлін Німеччина Німеччина
20 1996 2 грудня–7 грудня Меріда Мексика Мексика Список подолав рубіж у 500 записів
21 1997 1 грудня–6 грудня Неаполь Італія Італія
22 1998 30 листопада–5 грудня Кіото Японія Японія Історичний центр Львова став другою пам'яткою Світової спадщини на теренах України
23 1999 29 листопада–4 грудня Марракеш Марокко Марокко
24 2000 27 листопада–2 грудня Кернс Австралія Австралія
25 2001 11 грудня–16 грудня Гельсінкі Фінляндія Фінляндія
26 2002 24 червня–29 червня Будапешт Угорщина Угорщина
27 2003 30 червня–5 липня Париж Франція Франція
28 2004 28 червня–7 липня Сучжоу Flag of the People's Republic of China.svg Китайська Народна Республіка
29 2005 10 липня–17 липня Дурбан Flag of South Africa.svg ПАР Визнання отримала Геодезична дуга Струве, деякі пункти якої є на території України
30 2006 8 липня–16 липня Вільнюс Литва Литва
31 2007 23 червня–1 липня Крайстчерч Нова Зеландія Нова Зеландія Букові праліси Карпат з України та Словаччини ввійшли до списку як природний об'єкт
32 2008 2 липня-10 липня Квебек Канада Канада
33 2009 22 червня-30 червня Севілья Іспанія Іспанія Долина Ельби в Дрездені вилучена після будівництва мосту, що порушив її ландшафт
34 2010 25 липня-3 серпня Бразиліа Бразилія Бразилія
35 2011 19 червня-29 червня Париж Франція Франція Світової спадщиною визнана Резиденція митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях
36 2012 25 червня-5 липня Санкт-Петербург Росія Росія
37 2013 17 червня-27 червня Пномпень Камбоджа Камбоджа Херсонес Таврійський і дерев'яні церкви Карпатського регіону доповнили список
38 2014 15 червня-25 червня Доха Катар Катар Кількість пам'яток перевищила 1000[4]
39 2015 28 червня-8 липня Бонн Німеччина Німеччина
40 2016 10 липня-20 липня Стамбул Туреччина Туреччина

Поточний склад Комітету[ред.ред. код]

На початок 2016 року до Комітету світової спадщини входять 21 представник таких країн-учасниць: Ангола, Азербайджан, Буркіна-Фасо, В'єтнам, Зімбабве, Індонезія, Казахстан, Республіка Корея, Куба, Кувейт, Ліван, Перу, Польща, Португалія, Танзанія, Туніс, Туреччина, Філіппіни, Фінляндія, Хорватія, Ямайка. Більшість із них мають мандат до 2017 року. На сесії, проведення якої планується у Стамбулі в липні 2016 року, головуватиме Лейла Улкер (Lale Ülker) з Туреччини, доповідачем має бути кореянка Юджін Йо (Eugene Jo), заступниками голови комітету є представники Лівану, Перу, Польщі, Танзанії та Філіппін[5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. За інформацією веб-сайту UNESCO World Heritage, States Parties вважаються країни, що підписали та ратифікували The World Heritage Convention.
  2. а б The World Heritage Committee. UNESCO World Heritage Site. Процитовано 2006-10-14. 
  3. Centre, UNESCO World Heritage. UNESCO World Heritage Centre - World Heritage List. whc.unesco.org (en). Процитовано 2016-03-07. 
  4. Centre, UNESCO World Heritage. World Heritage List reaches 1000 sites with inscription of Okavango Delta in Botswana. whc.unesco.org (en). Процитовано 2016-03-07. 
  5. Centre, UNESCO World Heritage. UNESCO World Heritage Centre - 40th session of the Committee. whc.unesco.org (en). Процитовано 2016-03-07.