Комітет Світової спадщини ЮНЕСКО

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Комітет світової спадщини ЮНЕСКО (англ. Intergovernmental Committee for the Protection of the World Cultural and Natural Heritage (World Heritage Committee) є підрозділом Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, що вповноважений додавати пам'ятки до списку Світової спадщини UNESCO та вилучати їх. Відповідальний за імплементацію Конвенції про охорону Всесвітньої культурної і природної спадщини, Комітет розпоряджається коштами Фонду всесвітньої спадщини, зокрема, надає їх країнам-учасникам Конвенції. Він має останнє слово щодо того, чи внесено об’єкт до Списку всесвітньої спадщини. Комітет розглядає звіти про стан збереження вписаних об'єктів і просить держави-учасниці вжити заходів, якщо об'єкти не керуються належним чином. Він також приймає рішення про внесення або виключення об'єктів у Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою.

Комітет складає 21 представник від суверенних держав[1], обрані на шостирічний термін Генеральною Конференцією[2]. Однак багато обраних членів Комітету добровільно скорочували для себе цей термін до 4 або 2 років. Усі члени, обрані на 17-й (2009 рік) та 18-й (2011 рік) Генеральних асамблеях, вирішили скоротити собі термін повноважень до 4 років.

Місія[ред. | ред. код]

Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО) прагне заохочувати виявлення, охорону та збереження культурної та природної спадщини в усьому світі, яка вважається надзвичайною цінністю для людства. Це втілено в міжнародному договорі під назвою Конвенція про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини, прийнятому ЮНЕСКО в 1972 році.

Місія:

  • Заохочувати країни підписати Конвенцію про всесвітню спадщину та забезпечити охорону їхньої природної та культурної спадщини;
  • Заохочувати держави-учасниці Конвенції номінувати об'єкти на своїй національній території для включення до Списку всесвітньої спадщини;
  • Заохочувати держави-учасниці розробити плани управління та створити системи звітності про стан збереження їхніх об'єктів Всесвітньої спадщини;
  • Допомагати державам-учасницям охороняти об'єкти всесвітньої спадщини, надаючи технічну допомогу та професійну підготовку;
  • Надавати невідкладну допомогу об’єктам Всесвітньої спадщини, які знаходяться в безпосередній небезпеці;
  • Підтримка діяльності держав-учасниць щодо підвищення обізнаності громадськості щодо збереження Всесвітньої спадщини;
  • Заохочувати участь місцевого населення у збереженні їх культурної та природної спадщини;
  • Заохочувати міжнародне співробітництво у збереженні нашої світової культурної та природної спадщини.

Сесії[ред. | ред. код]

Комітет проводить щорічні сесії з метою розгляду стану Світової спадщини, заходів щодо її захисту, долучення нових об'єктів тощо[2]. Серед заходів, що спрямовані на порятунок об'єктів — занесення їх до списку Світової спадщини під загрозою знищення та субсидії на відновлювальні роботи. Відповідальність за збереження пам'яток несуть суверенні держави, на території яких вони розташовані. В випадку продовження дій, що руйнують цінність об'єктів, або їх фізичного зникнення відбувається вилучення зі списку Світової спадщини. Наявність таких об'єктів є не лише питанням престижу країни, але й її туристичної привабливості. Двічі Комітет світової спадщини вилучав об'єкти зі списку, як такі, що втрачені.

Позачергові сесії виділені та мають скорочення (пс)

Сесії Рік Дати Місце проведення Країна Примітки[3]
1 1977 27 червня - 1 липня Париж Франція Франція Затверджені перші дванадцять номінованих об'єктів
2 1978 5 - 8 вересня Вашингтон США США Кількість зросла до 57, серед них — перший об'єкт на території СРСР, Біловезька пуща
3 1979 22 - 26 жовтня Каїр і Луксор Єгипет Єгипет
4 1980 1 - 5 вересня Париж Франція Франція Кількість об'єктів у списку подолала межу в 100 записів
1 пс 1981 10 - 11 вересня Париж Франція Франція
5 1981 26 - 30 жовтня Сідней Австралія Австралія
6 1982 13 - 17 грудня Париж Франція Франція
7 1983 5 - 9 грудня Флоренція Італія Італія
8 1984 29 жовтня - 2 листопада Буенос-Айрес Аргентина Аргентина
9 1985 2 - 6 грудня Париж Франція Франція
10 1986 24 - 28 листопада Париж Франція Франція
11 1987 7 - 11 грудня Париж Франція Франція
12 1988 5 - 9 грудня Бразиліа Бразилія Бразилія
13 1989 11 - 15 грудня Париж Франція Франція
14 1990 7 - 12 грудня Банфф Канада Канада Перші об'єкти на території України: Свята Софія та Києво-Печерська лавра
15 1991 9 - 13 грудня Карфаген Туніс Туніс
16 1992 7 - 14 грудня Санта-Фе США США
17 1993 6 - 11 грудня Картагена Колумбія Колумбія
18 1994 12 - 17 грудня Пхукет Таїланд Таїланд Резервація орикса в Омані через 13 років стане першим об'єктом вилученим зі списку
19 1995 4 - 9 грудня Берлін Німеччина Німеччина
20 1996 2 - 7 грудня Мерида Мексика Мексика Список подолав рубіж у 500 записів
2 пс 1997 29 жовтня Париж Франція Франція
21 1997 1 - 6 грудня Неаполь Італія Італія
22 1998 30 листопада - 5 грудня Кіото Японія Японія Історичний центр Львова став другою пам'яткою Світової спадщини на теренах України
3 пс 1999 12 липня Париж Франція Франція
4 пс 1999 30 жовтня Париж Франція Франція
23 1999 29 листопада - 4 грудня Марракеш Марокко Марокко
24 2000 27 листопада - 2 грудня Кернс Австралія Австралія
5 пс 2001 1 листопада Париж Франція Франція
25 2001 11 - 16 грудня Гельсінкі Фінляндія Фінляндія
26 2002 24 - 29 червня Будапешт Угорщина Угорщина
6 пс 2003 17 - 22 березня Париж Франція Франція
27 2003 30 червня - 5 липня Париж Франція Франція
7 пс 2004 6 - 11 грудня Париж Франція Франція
28 2004 28 червня - 7 липня Сучжоу КНР КНР
29 2005 10 - 17 липня Дурбан ПАР ПАР Визнання отримала Геодезична дуга Струве, деякі пункти якої є на території України
30 2006 8 - 16 липня Вільнюс Литва Литва
8 пс 2007 24 жовтня Париж Франція Франція
31 2007 23 червня - 1 липня Крайстчерч Нова Зеландія Нова Зеландія Букові праліси Карпат з України та Словаччини ввійшли до списку як природний об'єкт
32 2008 2 - 10 липня Квебек Канада Канада
33 2009 22 - 30 червня Севілья Іспанія Іспанія Долина Ельби в Дрездені вилучена після будівництва мосту, що порушив її ландшафт
9 пс 2010 14 червня Париж Франція Франція
34 2010 25 липня - 3 серпня Бразиліа Бразилія Бразилія
10 пс 2011 9 листопада Париж Франція Франція
35 2011 19 - 29 червня Париж Франція Франція Світової спадщиною визнана Резиденція митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях
36 2012 25 червня - 5 липня Санкт-Петербург Росія Росія
37 2013 17 - 27 червня Пномпень Камбоджа Камбоджа Херсонес Таврійський і дерев'яні церкви Карпатського регіону доповнили список
38 2014 15 - 25 червня Доха Катар Катар Кількість пам'яток перевищила 1000[4]
11 пс 2015 19 листопада Париж Франція Франція
39 2015 28 червня - 8 липня Бонн Німеччина Німеччина
40 2016 10 - 20 липня Стамбул Туреччина Туреччина
12 пс 2017 15 листопада Париж Франція Франція
41 2017 2 - 12 липня Краків Польща Польща
42 2018 24 червня - 2 липня Манама Бахрейн Бахрейн
13 пс 2019 28 листопада Париж Франція Франція
43 2019 30 червня - 10 липня Баку Азербайджан Азербайджан
14 пс 2020 2 листопада Онлайн зустріч
15 пс 2021 29 березня Онлайн зустріч
16 пс 2021 26 листопада Париж Франція Франція
44 2021 16 - 31 липня Фучжоу КНР КНР
45 2022 19 - 30 червня Казань Росія Росія Відкладено

Список членів Правління[ред. | ред. код]

Афганістан (2019 – 2023) Ангола (2021-2025)
Аргентина (2019 – 2023) Вірменія (2021-2025)
Бенін (2019 – 2023) Австрія (2021-2025)
Бразилія (2019 – 2023) Азербайджан (2021-2025)
Демократична Республіка Конго (2019 – 2023) Ботсвана (2021-2025)
Домініканська Республіка (2019 – 2023) Чилі (2021-2025)
Франція (2019 – 2023) Китай (2021-2025)
Німеччина (2019 – 2023) Конго (2021-2025)
Гана (2019 – 2023) Острови Кука (2021-2025)
Гвінея (2019 – 2023) Джібуті (2021-2025)
Угорщина (2019 – 2023) Єгипет (2021-2025)
Італія (2019 – 2023) Гренада (2021-2025)
Кенія (2019 – 2023) Гаїті (2021-2025)
Киргизстан (2019 – 2023) Ісландія (2021-2025)
М'янма (2019 – 2023) Індія (2021-2025)
Намібія (2019 – 2023) Японія (2021-2025)
Нідерланди (2019 – 2023) Йорданія (2021-2025)
Пакистан (2019 – 2023) Кувейт (2021-2025)
Польща (2019 – 2023) Литва (2021-2025)
Республіка Корея (2019 – 2023) Мексика (2021-2025)
Російська Федерація (2019 – 2023) Парагвай (2021-2025)
Саудівська Аравія (2019–2023) Філіппіни (2021-2025)
Сенегал (2019 – 2023) Сент-Люсія (2021-2025)
Сербія (2019 – 2023) Південна Африка (2021-2025)
Іспанія (2019 – 2023) Туреччина (2021-2025)
Швейцарія (2019 – 2023) Об'єднана Республіка Танзанія (2021-2025)
Таїланд (2019 – 2023) В'єтнам (2021-2025)
Того (2019 – 2023)
Туніс (2019 – 2023)
Об’єднані Арабські Емірати (2019–2023)
Уругвай (2019 – 2023)

Поточний склад Комітету[ред. | ред. код]

До складу Бюро входять сім держав-учасниць, які щорічно обираються Комітетом: голова, п’ять заступників голови та доповідач. Бюро Комітету координує роботу Комітету, встановлює дати, години та порядок проведення засідань.

На початок 2016 року до Комітету світової спадщини входять 21 представник таких країн-учасниць: Ангола, Азербайджан, Буркіна-Фасо, В'єтнам, Зімбабве, Індонезія, Казахстан, Республіка Корея, Куба, Кувейт, Ліван, Перу, Польща, Португалія, Танзанія, Туніс, Туреччина, Філіппіни, Фінляндія, Хорватія, Ямайка. Більшість із них мають мандат до 2017 року. На сесії, проведення якої планується у Стамбулі в липні 2016 року, головуватиме Лейла Улкер (Lale Ülker) з Туреччини, доповідачем має бути кореянка Юджін Йо (Eugene Jo), заступниками голови комітету є представники Лівану, Перу, Польщі, Танзанії та Філіппін[5].

За 2022 рік до Комітету світової спадщини входять 21 представник таких країн-учасниць: Аргентина, Бельгія, Болгарія, Єгипет, Ефіопія, Греція, Індія, Італія, Японія, Малі, Мексика, Нігерія, Оман, Катар, Російська Федерація, Руанда, Сент-Вінсент і Гренадіни, Саудівська Аравія, Південна Африка, Таїланд, Замбія.

Бюро Комітету: головою комітету є Його Превосходительство пан Олександр Кузнєцов (Російська Федерація), доповідачем має бути Пані Шікха Джайн (Індія), заступниками голови комітету є представники Аргентини, Італії, Саудівської Аравії, Південної Африки і Таїланду.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. За інформацією вебсайту UNESCO World Heritage, States Parties [Архівовано 30 серпня 2019 у Wayback Machine.] вважаються країни, що підписали та ратифікували The World Heritage Convention [Архівовано 13 березня 2017 у Wayback Machine.].
  2. а б The World Heritage Committee. UNESCO World Heritage Site. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 14 жовтня 2006. 
  3. Centre, UNESCO World Heritage. UNESCO World Heritage Centre - World Heritage List. whc.unesco.org (англ.). Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 7 березня 2016. 
  4. Centre, UNESCO World Heritage. World Heritage List reaches 1000 sites with inscription of Okavango Delta in Botswana. whc.unesco.org (англ.). Архів оригіналу за 25 червня 2014. Процитовано 7 березня 2016. 
  5. Centre, UNESCO World Heritage. UNESCO World Heritage Centre - 40th session of the Committee. whc.unesco.org (англ.). Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 7 березня 2016.