Конашенков Ігор Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Євгенович Конашенков
Загальна інформація
Народження 15 травня 1966(1966-05-15) (57 років)
Кишинів, Молдавська РСР, СРСР
Громадянство Росія
Alma Mater Військова академія повітряно-космічної оборони імені Маршала Радянського Союзу Г. К. Жуковаd
Військова служба
Приналежність Росія
Війни / битви Друга чеченська війна, Інтервенція Росії в Сирію, російське вторгнення в Україну (з 2022) і миротворча операція в Абхазіїd
CMNS: Конашенков Ігор Євгенович у Вікісховищі

Ігор Євгенович Конашенков (нар. 15 травня 1966, Кишинів, Молдавська РСР, СРСР) — російський військовий діяч, генерал-лейтенант (7 червня 2022). Став відомим під час висвітлення військової операції Росії в Сирії з 2015 року, а також під час висвітлення російського вторгнення в Україну 2022 року як офіційний представник міністерства оборони Російської Федерації. Заступник начальника (2009—2011) та начальник (2011—2017) Управління пресслужби та інформації МО РФ. Керівник департаменту інформації та масових комунікацій МО РФ (з 2017 року). Майстер спорту СРСР[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки служби[ред. | ред. код]

Після проходження строкової військової служби Ігор Конашенков у 1988 році з відзнакою закінчив інженерний факультет Житомирського вищого командного військового училища радіоелектроніки ППО. Його було направлено на службу в управління головного командування ППО СРСР. У 1998 році заочно закінчив Військову академію протиповітряної оборони імені Г. К. Жукова в Твері[2].

З 1998 року був старшим офіцером, начальником групи, а потім заступником начальника відділу із взаємодії з російськими та зарубіжними ЗМІ пресслужби МО РФ[3].

Керівна робота у військових відомствах РФ[ред. | ред. код]

З 2003 року по 2005 рік був начальником пресслужби та помічником командувача військ Північно-Кавказького військового округу у зв'язках з громадськістю та ЗМІ. У 2005 був призначений на посаду начальника пресслужби сухопутних військ РФ, став помічником головнокомандувача сухопутних військ РФ у зв'язках із громадськістю і ЗМІ[3].

У 2006 році закінчив Вищі курси Військової академії Генерального штабу збройних сил Російської Федерації[3].

У 2009—2011 роках був заступником начальника, а в 2011—2017 роках начальником Управління пресслужби та інформації МО РФ[3].

21 лютого 2013 року указом президента Російської Федерації Конашенкову присвоєно військове звання генерал-майор[3].

З березня 2017 року є керівником Департаменту інформації та масових комунікацій МО РФ[3].

7 червня 2022 року указом президента Російської Федерації Конашенкову присвоєно військове звання генерал-лейтенант[4].

Висвітлення військових операцій Міністерства оборони РФ[ред. | ред. код]

Конашенков очолював підрозділи інформаційного забезпечення Об'єднаного угруповання військ на Північному Кавказі та колективних сил СНД щодо підтримки миру в зоні грузино-абхазького конфлікту[3].

З 2015 року як офіційний представник МО РФ висвітлював проведення військової операції Росії в Сирії[5], а з 2022 року в такому ж статусі висвітлює хід вторгнення Росії в Україну.

У квітні 2022 року включений до списку санкцій Євросоюзу у зв'язку із вторгненням Росії в Україну[6].

Критика[ред. | ред. код]

Російське інтернет-видання «Проект» проаналізувало всі брифінги, які проводив Конашенков, про перебіг вторгнення Росії в Україну, зокрема інформацію про взяті населені пункти і про втрати збройних сил Російської Федерації і противника з початку конфлікту до 29 червня 2022 року. Журналісти знайшли безліч арифметичних розбіжностей у цифрах втрат української сторони: загальне число, що зменшується, порівняно з наведеною на більш ранній день, величезні втрати як в абсолютних цифрах, так і щодо загальної чисельності ЗСУ. Крім того, Конашенков кілька разів заявляв про взяття під контроль одного й того самого населеного пункту, як приклад наводиться місто Кремінна[7]. Село Піски, зі слів Конашенкова, російські війська брали вже три рази[8].

Санкції[ред. | ред. код]

Через підтримку російської агресії та порушення територіальної цілісності України під час російсько-української війни перебуває під персональними міжнародними санкціями щонайменше 27-ми різних країн.[9][10]

З 8 квітня 2022 року Ігор Конашенков перебуває під санкціями всіх країн Європейського Союзу.[11]

З 9 серпня 2022 року перебуває під санкціями Великої Британії.

З 14 березня 2022 року перебуває під санкціями Канади.[12]

З 13 квітня 2022 року перебуває під санкціями Швейцарії.[13]

З 11 травня 2022 року перебуває під санкціями Нової Зеландії.[14]

Указом президента України Володимира Зеленського від 19 жовтня 2022 року перебуває під санкціями України.[15]

Нагороди[ред. | ред. код]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Конашенков — доларовий мільйонер[16]. Дружина — Олена Конашенкова, працювала в ТОВ «Русское авиационное общество», що поставляло запасні частини для літальних та космічних апаратів[16]. Син — Микита Ігорович Конашенков (22.07.1990), співробітник пропагандистського телеканалу МО РФ «Звєзда», затримувався під час відвідування України у 2014 році[16][17][неавторитетне джерело]. Донька — Аріна Ігорівна Конашенкова (13.02.2006)[18][16].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Конашенков Игорь Евгеньевич : Министерство обороны Российской Федерации.
  2. ↑ Представитель минобороны Игорь Конашенков: досье. Аргументы и факты. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м Конашенков Игорь Евгеньевич руководитель департамента Министерство обороны Российской Федерации (Минобороны России) (рос.). Деловой Петербург. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  4. ↑ Путин присвоил Конашенкову очередное воинское звание генерал-лейтенанта. ТАСС. Архів оригіналу за 10 червня 2022. Процитовано 10 червня 2022.
  5. ↑ Минобороны России не будет менять стратегию военной операции в Сирии. Interfax. 11 лютого 2016. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 5 березня 2022.
  6. ↑ Нова Зеландія ввела нові санкції проти РФ: за дезінформацію та кібератаки на Україну. Економічна правда (укр.). Архів оригіналу за 10 червня 2022. Процитовано 10 червня 2022.
  7. ↑ Великобритания ввела санкции против Конашенкова, Чуприяна и «Калашникова». РБК (рос.). Процитовано 18 вересня 2022.
  8. ↑ ОБЛИЧЧЯ МАЯЧНІ: конашенков вигадує героїчні подвиги окупантів, У РФ ВСІ У ЗАХВАТІ (uk-UA) , процитовано 18 вересня 2022
  9. ↑ КОНАШЕНКОВ Ігор Євгенович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 9 березня 2023.
  10. ↑ СІА. Конашенков Игорь Евгеньевич. Myrotvorets.center (ru-RU) . Процитовано 9 березня 2023.
  11. ↑ Search results - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Процитовано 9 березня 2023.
  12. ↑ Government of Canada, Public Works and Government Services Canada (30 березня 2022). Canada Gazette, Part 2, Volume 156, Number 7: Regulations Amending the Special Economic Measures (Russia) Regulations. gazette.gc.ca. Процитовано 9 березня 2023.
  13. ↑ SECO, Staatssekretariat für Wirtschaft. Massnahmen im Zusammenhang mit der Situation in der Ukraine. www.seco.admin.ch (нім.). Процитовано 9 березня 2023.
  14. ↑ Trade, New Zealand Ministry of Foreign Affairs and. Russia Sanctions. New Zealand Ministry of Foreign Affairs and Trade (en-NZ) . Процитовано 9 березня 2023.
  15. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №726/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
  16. ↑ а б в г admin (24 вересня 2022). Конашенков оказался долларовым миллионером и владельцем элитной недвижимости. Медиавектор (ru-RU) . Процитовано 10 січня 2024.
  17. ↑ Facebook. www.facebook.com. Процитовано 4 січня 2023.
  18. ↑ Семейный клан Конашенкова. Как циркач Минобороны РФ стал миллионером? | Ваши деньги (uk-UA) , процитовано 4 січня 2023
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Конашенков_Ігор_Євгенович&oldid=41399725