Кондоліза Райс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кондоліза Райс
англ. Condoleezza Rice
Кондоліза Райс
66Державний секретар США
26 січня 2005 — 20 січня 2009
Попередник Колін Пауелл
Наступник Гілларі Клінтон
20-й Радник президента США з національної безпеки
20 січня 2001 — 26 січня 2005
Попередник Сенді Бергер
Наступник Стівен Хедлі
Народилася 14 листопада 1954(1954-11-14) (67 років)
Бірмінгем, Алабама, США
Відома як політична діячка, письменниця, політолог, дипломат, автобіографістка, педагог, викладачка університету, піаністка, наукова працівниця
Місце роботи Стенфордський університет[1]
Громадянство США США
Національність Афроамериканка
Освіта DUd[2], Університет Нотр-Дам[2] і Josef Korbel School of International Studiesd
Політична партія Республіканська партія США
Релігія протестантизм
Нагороди
Підпис Condoleezza Rice Signature 2.svg
profiles.stanford.edu/condoleezza-rice

Кондолі́за Райс (англ. Condoleezza Rice; нар. 14 листопада 1954, Бірмінгем, Алабама, США) — американська політична діячка та дипломат, одна з лідерів Республіканської партії, 66-й Державний секретар США (обіймала цю посаду з 26 січня 2005 до 20 січня 2009 року).

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в афроамериканській родині в Бірмінгемі, Алабама. Кондоліза — єдина донька у своїх батьків. Батько Джон Райс працював на адміністративних посадах у різних навчальних закладах,[3][4] мати Анджеліна Райс — шкільна вчителька музики, ораторства та природознавства.[5] Ім'я дівчини — Кондоліза — походить від музичного терміну con dolcezza, який італійською означає «зі солодкістю». Райс має корені з Півдня США, які прослідковуються ще до часів Громадянської війни в США. В одній із серій програми «Знайти свої корені»[6] телекомпанії «PBS» Райс встановила, що має 51 % африканських, 40 % європейських, та 9 % азіатських або корінних американських предків; крім того, аналіз мітохондріального ДНК прослідковує її корені аж до народу тікар із Камеруну.[7][8]

Райс виросла в районі Бірмінгема Тітусвіль,[9] а потім у місті Таскалуса, Алабама тоді, коли на Півдні США була расова сегрегація. Райс жила на кампусі Стілманського коледжу.[4]

Раннє навчання[ред. | ред. код]

У трирічному віці Райс почала вивчати французьку мову, музику, фігурне катання та балет.[10] У п'ятнадцятирічному віці вона почала брати уроки гри на фортепіано й планувала стати концертною піаністкою.[11] Попри те, що Райс не стала професійною піаністкою, вона досі часто займається музикою і грає камерну музику. Вона акомпонувала віолончелісту Йо-Йо Ма на концерті в Конституційному залі в квітні 2002 року, який відбувався з нагоди нагородження лавреатів Національною медаллю мистецтв США.[12][13]

Шкільне й університетське навчання[ред. | ред. код]

1967 року сім'я Райс переїхала в Денвер, Колорадо. Вона почала відвідувати Академію святої Марії — католицьку школу для дівчаток у Черрі-Гіллс-Моллс, Колорадо, яку закінчила в шістнадцятирічному віці 1971 року. Райс вступила до Денверського університету, де її батько працював заступником декана.

Спочатку Райс навчалася на музичному факультеті, але після другого курсу, побувавши на музичному фестивалі й зустрівши більш талановитих студентів, вона засумнівалася в своїй кар'єрі піаністки. Таким чином, вона почала задумуватися про інший навчальний напрямок.[11][14] Райс відвідала курс з міжнародної політики Йозефа Корбеля і захопилася Радянським Союзом і міжнародними відносинами. Пізніше Райс описувала Корбеля (батька Мадлен Олбрайт, тоді майбутнього державного секретаря США), як центральну фігуру в її житті.[15]

1974 року Райс отримала диплом бакалавра з політології з відзнакою cum laude.[16] 1975 року вона отримала ступінь магістра з політології в католицькому Університеті Нотр-Дам (штат Індіана). Спочатку вона працювала в Державному департаменті США під час президентства Джиммі Картера, а потім практиканткою в Офісі з освітніх і культурних справ. Вона також вивчала російську мову в Московському державному університеті влітку 1979 року, а також була практиканткою в RAND Corporation у Санта Моніці, Каліфорнія.[17] 1981 року, у 26-річному віці, вона стала доктором філософії з політології в Денверському університеті. Спеціалізація — дослідження збройних сил СРСР і радянської військової доктрини, проблем безпеки в Західній і Східній Європі, особливо в Чехословаччині.[18]

З 19811999 р. — викладачка (з перервами) Стенфордського університету (штат Каліфорнія) на кафедрі політології. Обіймала адміністративні посади. Член нью-йоркської Ради з міжнародних відносин.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

У 19861987 рр. — помічниця голови Об'єднаного комітету начальників штабів США з військово-політичних питань.

У 19891991 рр. — спеціальна помічниця президента й старший директор відділу з питань Східної Європи й СРСР у Раді національної безпеки США.

Липень 1991 р. — повернення на викладацьку роботу в Стенфордський університет.

1997 р. — робота у Федеральному дорадчому комітеті з ґендерно-інтегрованої підготовки у збройних силах.

1999 р. — старша радниця із зовнішньої політики кандидата на посаду президента США від Республіканської партії Джорджа Вокера Буша.

З 20 січня 2001 — 2005 р. — радниця президента США з питань національної безпеки (перша в історії США жінка на цій посаді).

З жовтня 2003 р.— керівниця Групи з стабілізації Іраку.

З 26 січня 2005 до 20 січня 2009 р. — держсекретар США.

Була членом ради директорів великих американських корпорацій — Шеврон (англ. Chevron), Чарльз Шваб (англ. Charles Schwab & Co), Г'юлетт-Паккард (англ. Hewlett-Packard) та інших; членом міжнародної ради банку Джей-Пі Морган (англ. JP Morgan Bank International).

Почесний доктор Коледжу Морхауз (1991 р.), Університету Алабами (1994 р.), Університету Нотр-Дам (1995 г.), Школи права Міссісіпі (2003 р.), Університету Луїсвілю, Мічиганського штатного університету (2004 р.), Бостонської школи права (2006 р.). Володіє російською, французькою та іспанською мовами.

Твори[ред. | ред. код]

Авторка книг: «Ненадійний союзник: Радянський Союз і чехословацька армія» (1984 р.), «Ера Горбачова» (1986 р.) у співавторстві з Александером Далліном, «Об'єднана Німеччина й перетворена Європа» (1995 р.), у співавторстві з Філіпом Зелікоу. «Демократія, розповіді з довгої дороги до свободи» (2017 р.)

Промови[ред. | ред. код]

Однією з ключових промов Кондолізи Райс стала її передвиборча промова[19] 30 серпня 2012 року на з'їзді Республіканської партії США, де кандидатом у Президенти від республіканців висунули Мітта Ромні:

«Поки що обіцянка Арабської весни занурилась у невизначеність, внутрішні чвари, а войовничі сусіди погрожують молодій та крихкій демократії Іраку. Диктатори в Ірані та Сирії катують власні народи та загрожують регіональній безпеці. Росія і Китай запобігають вжиттю заходів, отже кожен запитує: а в чому позиція Америки? Справді, дійсно — це злободенне питання. Бачите, якщо друзі та вороги не знають відповіді на це запитання, то стає зрозумілим чітко і однозначно, що світ став небезпечнішим і хаотичнішим. З часів Другої світової війни Сполучені Штати завжди мали відповідь на це запитання. Наша позиція в обстоюванні вільних людей та вільних ринків. Ми захищатимемо їх та допомагатимемо їм. Ми підтримуватимемо баланс сил, який забезпечує свободу».

Визнання[ред. | ред. код]

У серпні 2004 року посіла перше місце в списку ста найвпливовіших жінок світу за версією журналу «Форбс» (Forbes). 2006 року ввійшла до списку найвпливовіших людей планети за версією журналу «Тайм».

Одна з героїнь фільму «Дабл ю» (2008, роль політикині виконала акторка Тенді Ньютон).

Хобі[ред. | ред. код]

Захоплюється музикою, читанням мемуарів про Другу світову війну, грає в теніс, вболівальниця американського футболу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://profiles.stanford.edu/condoleezza-rice
  2. а б The International Who's Who of Women 2006Routledge, 2005. — ISBN 978-1-85743-325-8
  3. Blunt, Sheryl Henderson (September 1, 2003). The Unflappable Condi Rice. Christianity Today. Архів оригіналу за August 23, 2020. Процитовано March 8, 2012. 
  4. а б Horton, Ebony (December 6, 2004). Stillman College educators recall Rice's ties to town. The Tuscaloosa News. Архів оригіналу за September 21, 2018. Процитовано January 1, 2018. «Rice moved from Titusville, near Birmingham, to Tuscaloosa in 1966 when her father, John Rice, became the dean of students at Stillman. The family resided on campus in a brick home behind Hay Residence Hall, while Rice, then 11, attended what is now Central High School.» 
  5. Кондоліза Райс. Незвичайні звичайні люди. — Київ : «Темпора», 2011. — С. 47. — ISBN 978-617-569-059-8.
  6. Callaway, Ewen (June 6, 2012). Ancestry testing goes for pinpoint accuracy: Companies use whole genomes to trace geographical origins. Nature. Архів оригіналу за September 6, 2019. Процитовано August 20, 2018. 
  7. Episode 7: Finding Your Roots with Henry Louis Gates, Jr., DNA. Your Genetic Genealogist. Архів оригіналу за March 29, 2020. Процитовано August 20, 2018. «Dr. Gates' team also ordered an admixture test for Condoleeza. This DNA analysis revealed that her genetic makeup is 51% African, 40% European and 9% Native American or Asian", and "Condoleezza was surprised to learn that her mtDNA traced back to the Tikar people of Cameroon.» 
  8. Samuel L. Jackson, Condoleezza Rice and Ruth Simmons. Finding Your Roots. April 29, 2012. Архів оригіналу за September 3, 2019. Процитовано August 20, 2018. 
  9. Beck, Emma (February 28, 2005). Growing up with Condoleezza Rice. BBC News. Архів оригіналу за September 16, 2018. Процитовано September 25, 2013. 
  10. Hawkins, B. Denise (September–October 2002). Condoleezza Rice's Secret Weapon. Today's Christian. Архів оригіналу за January 9, 2008. Процитовано October 26, 2008. 
  11. а б "Condoleezza Rice". Mad About Music. January 2, 2005. Transcript. Archived from the original on May 26, 2019. Retrieved on October 18, 2014.
  12. Tommasini, Anthony (April 9, 2006). Condoleezza Rice on Piano. The New York Times. Архів оригіналу за April 8, 2015. Процитовано November 3, 2008. 
  13. Yo-Yo Ma and Condoleezza Rice perform a duet. C-SPAN. April 22, 2002. Архів оригіналу за March 26, 2017. Процитовано May 5, 2017. 
  14. Chapman, Tamara (Summer 2010). Facing Forward, Looking Back. University of Denver Magazine. Архів оригіналу за August 23, 2020. Процитовано September 1, 2010. 
  15. Dobbs, Michael (December 28, 2000). Josef Korbel's Enduring Foreign Policy Legacy; Professor Mentored Daughter Albright and Student Rice. The Washington Post. Архів оригіналу за May 27, 2019. Процитовано May 27, 2019. 
  16. Famous Alumnae. USC Alpha Chi Omega. Архів оригіналу за October 17, 2007. Процитовано September 12, 2018. 
  17. Rice, Condoleezza (2010). Extraordinary Ordinary People: A Memoir of Family. Three Rivers Press. с. 184–8. ISBN 978-0-307-88847-1. 
  18. Rice, Condoleezza (1981). The Politics of Client Command: Party-Military Relations in Czechoslovakia, 1948–1975.. PhD dissertation. University of Denver. OCLC 51308999. Архів оригіналу за September 27, 2013. 
  19. Промова Кондолізи Райс на Республіканській Конвенції 2012 — український переклад | Блог Віктора Коваленка

Посилання[ред. | ред. код]