Кондратюк Олена Костянтинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кондратюк Олена Костянтинівна
Olena Kondratyuk.jpg
Народилася 17 листопада 1970(1970-11-17) (52 роки)
Львів, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність політик
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка (1993)
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Знання мов українська
Членство Верховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України IX скликання, Верховна Рада України VII скликання і Верховна Рада України VI скликання
Посада народний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України, заступник члена у Парламентській асамблеї Ради Європиd[3] і народний депутат України
Партія Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»
Нагороди
орден княгині Ольги III ступеня
Іменна вогнепальна зброя (Україна)
Україна Народний депутат України
6-го скликання
Реформи і порядок (БЮТ) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
ВО «Батьківщина» 12 грудня 2012 27 листопада 2014
8-го скликання
ВО «Батьківщина» 4 грудня 2014 29 серпня 2019
9-го скликання
ВО «Батьківщина» 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Оле́на Костянти́нівна Кондратю́к (нар. 17 листопада 1970, Львів, УРСР) — українська політична діячка, заступник Голови Верховної Ради України IX скликання, нардеп VI, VII, VIII і IX скликань від партії «Батьківщина». Секретар Комітету ВРУ з питань свободи слова та інформполітики VIII скликання, заступник члена делегації у Парламентській асамблеї ОБСЄ, Співголова Міжфракційного депутатського об'єднання «Рівні можливості». Колишній директор PR-агентства «Радник».[4]

Освіта[ред. | ред. код]

1993 — закінчила Львівський університет ім. Франка. Має ступінь кандидата історичних наук. Займалася дослідженням громадських рухів в Україні.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

З 2007 — народний депутат від Блоку Тимошенко. На виборах 2012 та 2014 років переобрана від партії «Батьківщина». Член Комітету ВРУ з питань свободи слова.

2012—2014 — заступник члена Делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи.

2007—2012 — заступник члена делегації в делегації в Парламентському вимірі Центральноєвропейської ініціативи.

Автор 91 законопроєкту: VIII скликання — 34 законопроєкти (5 з яких стали Законами), VII скликання — 28 (3 стали Законами), VI скликання — 29 (13 стали Законами)[джерело?].

Співавтор Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».[5]

Активний лобіст законопроєкту 3822-1 про квоти для україномовної пісні.[6][7]

У грудні 2011 року виступила однією із засновників Міжфракційного депутатського об'єднання «Рівні можливості».

Кандидат у народні депутати від «Батьківщини» на парламентських виборах 2019 року, № 5 у списку[8]. За результатами виборів, обрана до Верховної Ради IX скликання.

У серпні 2019 року обрана заступником Голови Верховної Ради України IX скликання.[9]

З 13 листопада 2020 року по 29 листопада 2020 року — виконувала обов'язки Голови Верховної Ради України.[10][11]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Відзнака МВС України «Вогнепальна зброя» (29 травня 2014; «Форт 9», № 100008, калібр 9 мм)[12].
  • Орден княгині Ольги III ступеня (23 серпня 2021) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення обороноздатності, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 30-ї річниці незалежності України[13]

Сім'я[ред. | ред. код]

Батько — Костянтин Кондратюк, професор, доктор історичних наук Львівського національного університету імені Івана Франка.[14] Чоловік — Олександр Богуцький, директор каналу ICTV, член правління інвестиційно-консалтингової компанії EastOne. Виховують доньку Юстину.[15][16]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  3. http://www.assembly.coe.int/nw/xml/AssemblyList/MP-Details-EN.asp?MemberID=7033
  4. Елена Кондратюк - ФОКУС. ФОКУС. Архів оригіналу за 14 листопада 2018. Процитовано 14 листопада 2018. 
  5. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 3 січня 2021. 
  6. Радиогруппа ТАВР MEDIA. www.tavrmedia.ua (uk-UA). Архів оригіналу за 14 листопада 2018. Процитовано 14 листопада 2018. 
  7. Як автори законопроектів про квоти на пісні українською мовою шукали і знайшли компроміс. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 14 листопада 2018. Процитовано 14 листопада 2018. 
  8. Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 25 червня 2019. 
  9. Заступником Голови Верховної Ради України обрано Олену Кондратюк. 29 серпня 2019 р. Архів оригіналу за 25 січня 2022. 
  10. Разумков назвав виконувача обов'язків голови Ради. 16 листопада 2020 р. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. 
  11. Разумков одужав від коронавірусу. 30 листопада 2020 р. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. 
  12. Нагородний фронт. Кому Аваков подарував 400 стволів [Архівовано 12 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Роман Романюк, Марія Жартовська, Українська правда, 13 січня 2017 р.
  13. Указ президента України №406/2021. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021. 
  14. кондратюк кость лну - Пошук Google. www.google.com. Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021. 
  15. Кондратюк Елена Константиновна [Архівовано 29 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Лівий берег
  16. Кондратюк Елена [Архівовано 5 вересня 2019 у Wayback Machine.] // ЛІГА.net

Посилання[ред. | ред. код]