Конецпольські

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Родинний герб Конецпольських Побог

Конецпольські, у давніх, діаспорних та сучасних джерелах також Конєцпольські,[1] (пол. Koniecpolscy) — польський шляхетський магнатський рід гербу Побог (Побуґ).

Родина Конецпольських з'являється в історичних анналах на початку XV століття. Один із перших її представників, Якуб Конецпольський, брав участь у битві під Ґрюнвальдом (1410).

1443 — було започатковане місто-фортеця Конєцполь, яке стало форпостом родини Конецпольських на брацлавських землях, на межі Дикого Поля.

В XVI столітті родина розпадається на дві гілки — гетьманську і каштелянську.

Представники[ред.ред. код]

Найвідомішим представником гетьманської гілки став великий коронний гетьман Станіслав Конецпольський (1591 —1646). Воював проти армії шведського короля Густава ІІ Адольфа, штурмував Смоленськ (1611), неодноразово громив на степових кордонах татарські загони. 1620 року в битві під Цецорою потрапив у полон до турків і провів у неволі понад 3 роки. Наказав сину перед смертю звести зі світу Богдана Хмельницького як потенційну загрозу «панській» Короні.

В середині XVII століття Конецпольські набули найбільшого політичного впливу, стали власниками величезних володінь, зокрема на Поділлі та Брацлавщині. Будучи барським старостою, Станіслав Конецпольський наказав перебудувати і зміцнити замок у Барі. С. Конецпольський увійшов в історію України як придушувач козацьких повстань Жмайла, Сулими, Павлюка, Гуні, Острянина.

В 2-й половині XVII століття могутність родини Конецпольських пішла на спад.

Станіслав Александер найбільше відомий в історії за презирливим прізвиськом «дитина», яке нібито дав йому гетьман Богдан Хмельницький напередодні Пилявецької битви (1648). Польське військо тоді було розбите вщент, її командувачі (серед них і Конецпольський) ледве врятувались.

Останнім помітним представником роду був Станіслав-Ян Конецпольський — могутній магнат, великий коронний обозний, подільський воєвода з 1679 р., активно проводив політику Польської Корони Речі Посполитої на українських землях.

На початку XVIII століття рід Конецпольських занепав і 1719 року згас.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Юрій Зазуляк. Кримінальне судочинство та міжстанові відносини в Руському воєводстві XV століття]. — С. 114–128.
  2. Henryk Kotarski. Кoniecpolski Aleksander h. Pobóg (zm. 1609) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1968. — Tom XIII/4, zeszyt 59. — 481—638 s. — S. 512. (пол.)
  3. Zofia Libiszowska. Кoniecpolski Aleksander h. Pobóg (ok. 1585- ok. 1630) // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków, 1968.- Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XIII/4, zeszyt 59. s.481-638 (пол.) S. 513
  4. Zofia Libiszowska. Кoniecpolski Aleksander h. Pobóg (ok. 1585- ok. 1630) // Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1968. — Tom XIII/4, zeszyt 59.— 481—638 s.— S. 513. (пол.)
  5. Koniecpolscy (01) (пол.)
  6. Аdam Kersten. Koniecpolski Andrzej z Precławia h. Pobóg (1621—1649) // Polski Słownik Biograficzny… Tom XIII/4, zeszyt 59.— S. 516
  7. S. Cynarski. Herburt Jan Szczęsny h. własnego (1567—1616) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961. — Tom IX/3. — Zeszyt 42. — 321—480 s. — S. 444. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Heraldiikkatynkä.svg Це незавершена стаття про шляхту (дворянство).
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.