Коновалюк Валерій Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валерій Ілліч Коновалюк
Valeriy Konovalyuk 3.jpg
Валерій Коновалюк - кандидат у Президенти України на виборах 2014 року
Народився 31 серпня 1966(1966-08-31) (51 рік)
Донецьк, УРСР
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність економіст, політик
Науковий ступінь доктор економічних наук[d]
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2] і Народний депутат України[3]
Партія Партія регіонів (20072012)
Нагороди
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Коновалюк Валерій Ілліч (нар. 31 серпня 1966 року, Донецьк) — український політик, економіст та державний діяч. Доктор економічних наук (2004)[4]; академік Академії економічних наук України, Народний депутат України III-ІV, VI скликань, автор 20 наукових робіт і 150 законопроектів, колишній член фракції Партії регіонів (з 11.2007 до 4.2013[5]).

Кандидат у Президенти України на виборах 2014 року[6]. Голова політичної партії "Всеукраїнське об'єднання «Нова Україна» (з 2014 р.)[7]

Освіта[ред. | ред. код]

Трудовий стаж[ред. | ред. код]

Політична та громадська діяльність[ред. | ред. код]

В 1995 р. створив та очолив Народно-патріотичний союз Донбасу.

Член Трудової партії України (1999—2000; секретар з ідеологічної роботи, член політвиконкому).

Народний депутат України III скликання 03.1998-04.2002, виборчий округ № 62, Донецька область. З'явилось 69,5 %, за %, 16 суперників. На час виборів: заступник голови Донецької облдержадміністрації. Член фракції НДП (05.-11.1998), позафракційний (11.1998-04.1999), член групи «Трудова Україна» (04.1999-03.2001), уповноважений представник групи «Регіони України» (03.-11.2001), уповноважений представник фракції «Регіони України» (з 11.2001). Член Комітету з питань бюджету (з 07.1998). член Тимчасової спеціальної комісії ВР України з питань дотримання органами державної влади і місцевого самоврядування та їх посадовими особами, Центральною виборчою комісією норм виборчого законодавства під час підготовки і проведення виборів Президента України (з 05.1999); член спостережної ради НАК «Нафтогаз України» (з 09.2003)[8].

Народний депутат України IV скликання 04.2002-04.2006, виборчий округ № 62, Донецька область, висунутий Виборчим блоком політичних партій «За єдину Україну!». За 53,71 %, 9 суперників. На час виборів: народний депутат України, член Партії регіонів. Член фракції «Єдина Україна» (05.-06.2002), член фракції «Регіони України» (06.2002-04.2005), позафракційний (04.-09.2005), співголова фракції НДП і партії Трудова Україна (09.-10.2005), позафракційний (18.-21.10.2005), уповноважений представник групи «Довіра народу» (10.-12.2005). Перший заступник голови Комітету з питань бюджету (з 06.2002).

Народний депутат України IV скликання 11.2007-12.2012 від Партії регіонів, № 84 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, безпартійний. Член фракції Партії регіонів (з 11.2007). Член Комітету з питань бюджету (12.2007-05.2008), член Комітету з питань охорони здоров'я (з 05.2008), голова підкомітету з питань планування бюджетних програм та контролю за використанням бюджетних коштів. Автор низки законопроектів України в сфері реформи охорони здоров'я, фінансово-бюджетної системи та правоохоронних органів[9][10].

Член Політради Партії регіонів (до 03.2005); заступник голови Донецького обласного відділення Партії регіонів. Довірена особа кандидата на пост Президента України Віктора Януковича в ТВО № 62 (2004—2005).

03.2006 кандидат в народні депутати України від політичної партії «Трудова Україна», № 1 в списку[11]. На час виборів: народний депутат України, член ППТУ.

2 вересня 2008 був призначений на посаду голови тимчасової слідчої комісії з вивчення законності поставок зброї. Комісія, зокрема, займалася вивченням поставок до Грузії зброї, що застосовувався грузинськими військами під час збройного конфлікту в серпні 2008 року. В ході розслідування В. Коновалюк неодноразово говорив про виявлені порушення в експорті зброї, звинувачуючи президента Віктора Ющенка в участі в незаконних оборудках. За даними комісії для продажу Грузії кілька зенітно-ракетних комплексів «Бук» були зняті з бойового чергування[12].

Влітку 2009 року був обраний головою Всеукраїнського союзу військовослужбовців і ветеранів Збройних сил України.

У червні 2010 року Указом № 719 / 2010 року призначений Радником Президента України (поза штатом)[13].

У липні 2012 року вийшов з Партії регіонів через незгоду з політикою В.Януковича і діяльністю, що призвела до глибокої соціально-економічної кризи.

В березні 2014 р. став кандидатом в Президенти України. Під час виборчої кампанії провів низьку зустрічей в країнах ЄС та в США щодо врегулювання конфлікту на Донбасі.[14][15][16][17][18].

17 травня 2014 р., під час з'їзду громадської організації ВО «Нова Україна», одноголосно був обраний головою політичної партії «Всеукраїнське об'єднання „Нова Україна“. Автор наукових праць, зокрема статей: „Проблеми економічного і соціального розвитку регіону“ (1997), „Проблеми реструктуризації вугільної промисловості Донецької обл.“ (1998).

За час своєї депутатської каденції Валерій Коновалюк став автором цілого ряду законопроектів: „Про внесення змін до Бюджетного кодексу України“; „Про державний фінансовий контроль“; „Про Державне казначейство“; „Про Регламент Верховної Ради України“[19]; „Про фінансування охорони здоров'я та обов'язкове медичне страхування в Україні“[20]; „Трудовий кодекс“, реформу правоохоронних органів[21], „Про використання електронних соціальних карток при наданні та отриманні пільг, послуг, виплат та інших соціальних гарантій“[22] та ін.

У 2014 р. В.Коновалюк презентував власний проект Трудового кодексу України, який передбачав, що трудовий договір може бути укладений між працівником і роботодавцем тільки в письмовій формі. Кодекс пропонував обмежити тривалість ненормованого робочого часу в рамках 2 години в день, 120 годин на рік. Також в проекті було передбачено дві сфери регулювання оплати праці — на державному і договірному рівнях»[23].

Інвестиційна діяльність[ред. | ред. код]

У серпні 2010 р. став головою правління ділової ради «Україна-Китай» та був включений до складу Міжурядової українсько-китайської комісії з питань торговельно-економічного співробітництва[24].

З жовтня 2012 року активно займається фінансовою діяльністю та реалізацією спільних інвестиційних проектів в країнах ЄС і Східної Європи.

Нагороди[ред. | ред. код]

Орден «За заслуги» ІІ та III ст., Почесна грамота Верховної Ради України (2003), Почесна грамота Кабінету Міністрів України (09.2004)[25], Заслужений економіст України.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Валерій Коновалюк виховує чотирьох дітей. Від першого шлюбу у нього двоє дітей — дочка Євгенія (1993) і син Владислав (1996).

У 2012 одружився з українською телеведучою, журналісткою Валерією Ушаковою. Виховують двох дітей: Іллю та Лукію (2015)[26].

Захоплення[ред. | ред. код]

Захоплення: дзюдо (майстер спорту), теніс та книги. Екс-Президент федерації дзюдо Донецької області (1996—2003)[27]. Володіє німецькою та англійською мовами.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  4. Коновалюк защитил докторскую. Сайт "Остров". 8 липня 2004. Процитовано 8.07.2004. 
  5. Ще один регіонал заявив про свій вихід із партії. Український тиждень. 16 квітня 2013. Процитовано 2013-04-16. 
  6. Коновалюк призвал кандидатов в президенты помочь стабилизировать ситуацию в Украине. УНІАН. 18 квітня 2014. Процитовано 18.04.2014. 
  7. ВАЛЕРІЙ КОНОВАЛЮК ОЧОЛИВ ПАРТІЮ "НОВА УКРАЇНА". [[ТСН|]]. 17 травня 2014. Процитовано 17.05.2014. 
  8. Про затвердження складу спостережної ради Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Сайт Верховної Ради України. 10 вересня 2003. Процитовано 10.09.2003. 
  9. Через несколько лет в Украине будет качественное медицинское обслуживание. Сайт From-UA. 09 грудня 2010. Процитовано 9.12.2010. 
  10. Міліцію хочуть перейменувати в поліцію. Фото. Zaxid.net. 4 липня 2012. Процитовано 4.07.2012. 
  11. Глава партии «Трудовая Украина» Валерий Коновалюк: «Если чиновник не выполнил поставленных перед ним задач, он должен уступить место лучшему специалисту». Факты и комментарии. 30 червня 2005. Процитовано 30.06.2005. 
  12. Мы были в шаге от импичмента Ющенко…. Сайт Обозреватель. 14 жовтня 2009. Процитовано 14.10.2009. 
  13. Про призначення В. Коновалюка Радником Президента України. Сайт Верховної Ради України. 24 червня 2010. Процитовано 24.06.2010. 
  14. Будущего Президента Украины должны принять и запад, и восток, - Коновалюк. РБК-Україна. 30 квітня 2014. Процитовано 30.04.2004. 
  15. Политики прикрываются военными действиями, чтобы скрыть экономические провалы, - Коновалюк. РБК-Україна. 05 травня 2014. Процитовано 3.05.2014. 
  16. Коновалюк в ЕС и США представит свой план действий по урегулированию кризиса в Украине. РБК-Україна. 30 квітня 2014. Процитовано 30.04.2014. 
  17. Коновалюк проводит встречи в США для предотвращения кризиса в Украине. РБК-Україна. 30 квітня 2014. Процитовано 30.04.2014. 
  18. Украине нужен свой "план Маршалла", - Коновалюк. РБК-Україна. 08 травня 2014. Процитовано 08.05.2014. 
  19. Коновалюк вважає заяву Кабміну спробою перекласти відповідальність. Обозреватель. 14 липня 2005. Процитовано 10.09.2005. 
  20. Через несколько лет в Украине будет качественное медицинское обслуживание. Сайт From-UA. 09 грудня 2010. Процитовано 9.12.2010. 
  21. Міліцію хочуть перейменувати в поліцію. Фото. Zaxid.net. 4 липня 2012. Процитовано 4.07.2012. 
  22. ВАЛЕРИЙ КОНОВАЛЮК: «ПОКА СОЦИАЛЬНЫЕ РЕФОРМЫ ПРОВАЛЕНЫ». Архів оригіналу за 2016-07-13.  // сайт „Багнет“, 24 октября 2011
  23. Коновалюк презентовал проект нового Трудового кодекса. Архів оригіналу за 2014-28-04.  // [[УНИАН], 28 апреля 2014
  24. КОНОВАЛЮК: УКРАИНА-КИТАЙ НА ПУТИ СОЗДАНИЯ НОВОГО «ШЕЛКОВОГО ПУТИ». Сайт «Багнет». 26 червня 2011. Процитовано 22.06.2011. 
  25. Про нагородження Коновалюка В.І. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України. ЛІГА.Закон. 1 вересня 2004. Процитовано 01.09.2004. 
  26. Жена Валерия Коновалюка родила двойню. Сайт "Лівий берег". 21 грудня 2015. Процитовано 21.12.2015. 
  27. Федерація дзюдо Донецької області. Сайт "Управління фізичної культури і спорту ДОДА". 21 грудня 2015. Процитовано 21.12.2015.